2.3.4. У бойовому наказі кв указує:

1. орієнтири;

2. положення, можливий склад і характер дій противника;

3. Задачу роти і взводу;

4. об'єкти і цілі перед фронтом опорного пункту взводу, що уражаються засобами старших командирів, а також задача сусід;

5. НАКАЗУЮ: зав­дання відділенням, їх позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу і місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення; завдання прида­ним вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі пози­ції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної пози­ції; завдання черговим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, порядок знищення розвідки противника; (при використані стрільців –снайперів централізовано - завдання снайперу, його основну і запасну вогневі позиції, порядок спостереження і ведення вогню); завдання стрільцю-санітару і порядок надання медичної допомоги пораненим; якими вогневими засобами забез­печити проміжки з сусідами і фланги;

6. час готовності до виконання задачі;

7. своє місце і заступника.

Якщо обстановка, яка склалась, після ухвалення рішення не дозволяє віддати бойовий наказ, то командир механізованого взводу ставить бойові задачі кожному командиру відділення на його позиції, а командиру танкового взводу - по радіо.

2.3.5. При організації взаємодії кв повинен:

• визначити порядок знищення противника під час висування його до переднього краю оборони і розгортання для атаки , у ході відбитка атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у випадку виходу їх на фланги й у тил;

• зазначити рубежі відкриття вогню з танків, БТР (БМП), протитанкових і інших вогневих засобів;

• визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по літаках , що низько летять, вертольотам і іншим повітряним цілям противника зі стрілецької зброї (зенітно-кулеметних установок, танків)

• погодити дії взводу з діями сусід, танків, протитанкових і інших вогневих засобів, розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах по відбитку атак противника перед переднім краєм оборони і по знищенню його у випадку вклинення в оборону; введенню противника в оману щодо бойового порядку взводу;

• призначити чергові вогневі засоби і визначити порядок знищення розвідки противника;

• зазначити заходи щодо захисту особового складу від зброї масової ураження і високоточної зброї противника, а також заходи для маскування;

• довести сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій по ним.

Командир танкового взводу, доданій механізованій роті, повинний знати розташування опорних пунктів механізованих взводів, їх задачі, порядок взаємодії з ними, місця загороджень, способи підтримки зв'язку, сигнали оповіщення, управління і взаємодії , порядок дії по ним.

Після віддачі бойового наказу й організації взаємодії КВ складає схему опорного пункту і представляє її командиру роти.

2.3.6 У ході організації оборонного бою КВ зобов'язаний провести комплекс заходів бойового забезпечення:

• захист від зброї масового ураження;

• тактичне маскування;

• інженерне обладнання;

• охорону;

• хімічне забезпечення.

Виконання цих заходів значно скоротить втрати в особовому складі і бойовій техніці в ході бою.

Особливою турботою КВ є перевірка постійної готовності взводу до відбиття можливих атак противника.

КВ перевіряє готовність особового складу взводу і у призначений час доповідає командиру роти про готовність взводу до виконання бойової задачі.

2.4. СИСТЕМА ВОГНЮ ВЗВОДУ В ОБОРОНІ ВКЛЮЧАЄ :

• Ділянки зосередженого вогню взводу, підготовленні перед переднім краєм оборони в проміжках, на флангах і в глибині;.

• Зони протитанкового вогню БМП (танка) та безперервно багатошарового вогню усіх других засобів взводу перед переднім краєм в проміжках, на флангах і в глибині.

• Підготовлений маневр вогнем БМП (танка) та інших вогневих засобів на загрожуючих напрямках.

Основу системи вогню взводу складає вогонь танків. БМП, протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, та у тісній їх взаємодії і пов’язаних з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечити поразку противника, насамперед його танків і других броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і в глибині оборони, можливості ведення дійсного фронтального, флангового і перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовлюються зона суцільного багатошарового вогню : уся місцевість в смузі 400м перед переднім краєм повинна знаходитись під дійсним вогнем взводу, а при наявності мертвих просторів вони повинні поражатися вогнем артилерії і мінометів з закритих вогневих позицій.

Загородження і підступи до них повинні добре прикриватись вогнем усіх видів.

Усі вогневі засоби в обороні повинні бути готові до ведення вогню і здійсненню маневру вночі і в інших умовах обмеженої видимості.

При організації системи вогню взводу вказуються : смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, 1-2 ділянки зосередженого вогню.

Готовність системи вогню визначається займанням БМП (танками) і іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.