Іv. Організація і ведення наступу взводом.

4.1. ОСНОВИ НАСТУПУ ВЗВОДУ.

Наступ проводиться з метою розгрому противника і оволодіння важливими рубежами (районами, об’єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника всіма засобами, в рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів в глибину бойового порядку противника, знищенні живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.

Особовий склад взводу, використовуючи результати вогневого ураження противника, повинен вести наступ з повним напруженням сил, безперервно вдень і вночі, в будь-яку погоду, та в тісній взаємодії з іншими підрозділами знищувати противника, який обороняється.

В залежності від обстановки і поставлених задач, наступ може вестися на противника, який обороняється, наступає, або відходить.

Наступ на противника що обороняється здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.

Наступ на противника, що наступає, здійснюється шляхом зустрічного бою.

Наступ на противника, який відходить, здійснюється шляхом його переслідування.

Взвод наступає в складі роти, в резерві батальйону, в штурмовій групі, та в бойовому розвідувальному дозорі. Він може діяти і самостійно. Крім того, механізований взвод може діяти в передовій групі тактичного повітряного десанту.

Взводу в наступі вказується об’єкт атаки і напрямок продовження наступу.

Під час постановки бойового завдання по радіо взводу може бути вказаний тільки напрямок продовження наступу. Об’єктом атаки взводу, як правило, є противник в окопах або в інших фортифікаційних спорудах опорного пункту, а також окремо розташовані на напрямку атаки танки, гармати, кулемети, та інші вогневі засоби противника.

Бойовий порядок механізованого взводу, що наступає в пішому порядку, складається із цепу, бойових машин піхоти (БТР) та засобів посилення. Бойовий порядок механізованого взводу, що наступає на бойових машинах піхоти (БТР), складається із лінії бойових машин з інтервалом між ними до 100 м та засобів посилення, які діють у бойовій лінії або поза нею.

Перед атакою механізованих і танкових підрозділів проводиться вогнева підготовка атаки, а вході наступу  вогнева підтримка атаки і вогневе супроводження наступу підрозділів в глибині.

Під час атаки в пішому порядку особовий склад механізованого взводу діє в цепу безпосередньо за бойовою лінією танків на віддаленні, яке забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії і підтримку просування танків вогнем з стрілецької зброї. БМП (БТР). Використовуючи складки місцевості, БМП (БТР) просуваються за своїми відділеннями від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) на віддаленні, що забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї танків та особового складу, який атакує. Бойові машини піхоти із стабілізованим озброєнням може діяти безпосередньо в цепу своїх відділень.

Під час атаки на БМП (БТР) механізований взвод діє в бойовій лінії за танками на віддалені 100-200 метрів.

Механізований взвод на автомобілях атакує противника, як правило, в пішому порядку. В деяких інших випадках, особовий склад може атакувати противника десантом на танках.

Успіх наступу в багатьох випадках буде залежати від бойових можливостей підрозділів.

Бойові можливості підрозділів – це кількісні і якісні показники, які характеризують їх можливості виконувати конкретні бойові задачі за встановлений час в конкретних умовах обстановки. Вони залежать від стану зброї і бойової техніки, від рівня бойової підготовки і морально-психологічного стану особового складу.

На бойові можливості підрозділів значно впливає характер протидії противника, місцевості, стан погоди, час року та доби та інші фактори. Складовими бойових можливостей підрозділів є вогневі можливості, ударна сила і маневреність.

Вогневі можливості підрозділу виражаються об’ємом вогневих задач, які можуть бути виконані штатною зброєю. До показників вогневих можливостей відносять поразку живої сили противника вогнем штатної зброї та кількість знищених танків та інших бронетанкових об’єктів.

Методика розрахунку вогневих можливостей підрозділів заснована на порівнянні щільності вогню стрілецької зброї сторін, який виражається кількістю куль на 1 метр фронту і можливостей по боротьбі з танками і іншими броньованими об’єктами.

Відділення, яке наступає на фронті 50 метрів, з урахуванням ведення вогню на флангах, повинно уражати живу силу і вогневі засоби противника на фронті до 100 м. Виходячи з цього, воно здатне створювати щільність вогню біля 10 куль на 1 м фронту. При 20% понесених втрат в ході бою (неукомплектованості) відділення буде в змозі створити щільність вогню до 8 куль на 1 м фронту.

Мотопіхотний взвод армії вірогідного противника обороняться на фронті до 700 м. (400 м. опорний пункт і по два проміжки по 150 м між взводами). При 100% укомплектованості взвод може випустити перед фронтом оборони 3500 куль. З розрахунком 30% втрат в період вогневої підготовки наступаючих кількість куль може бути 2450 . Відповідно на 1 м фронту буде 3,5 кулі.

Таким чином співвідношення кількості куль на 1 м фронту буде складати 2,3:1.

Двох – трьох кратна перевага над противником забезпечує успіх при виконанні бойової задачі в наступі.

На основі вищевказаного розрахунку, механізований взвод може мати двох – трьох кратну перевагу на фронті 300 м. Цим ми визначаємо фронт наступу взводу. Вогневі можливості механізованого взводу на БТР по боротьбі з танками та іншими броньованими об’єктами в наступі дуже обмеженні, так як взвод має тільки РПГ – 7, використовуючи які, взвод може знищити тільки одну броньовану ціль.

Тому в наступі механізований взвод на БТР повинен бути посилений розрахунками ПТУР і наступати у взаємодії з танками. З досвіду Великої Вітчизняної війни і локальних війн для поразки одного танку в окопі необхідно щоб по ньому вели вогонь 3 танка, що атакують. По тактиці дій підрозділів іноземних армій на фронті до 300 м на глибину задачі взводу може знаходитися 1 – 2 танки. З цього можна зробити висновок, що танковий взвод і механізований взвод на БМП можуть успішно вести боротьбу з танками, що обороняються, наступаючи на фронті до 300 м.

Ударна сила підрозділу – це здатність наносити потужні удари по противнику в поєднанні вогню і руху.

Ударна сила взводу заснована на використанні вогню БМП (БТР), протитанкових засобів і стрілецької зброї в з’єднанні з його стрімким просуванням в глибину розташування противника, знищення його живої сили і вогневих засобів, оволодіння об’єктом атаки. Виходячи з цього ударна сила взводу залежить від його вогневих і маневрених можливостей, а також від стійкості взводу проти різноманітних засобів поразки противника, фронту наступу, місця в бойовому порядку роти та від кількості приданих засобів поразки.

Маневреність підрозділів – це можливості швидко здійснювати пересування, маневр на полі бою, подолання зони радіоактивного та хімічного зараження, районів руйнувань, завалів, та пожеж.

Маневрові можливості підрозділів визначаються швидкістю пересування танків, БМП (БТР), здатністю командира взводу швидко приймати рішення, точно і коротко ставити завдання підлеглим; а особового складу взводу швидко здійснювати маневр в ході бою і готуватись до відкриття вогню.

При ведені бою в гірській, гірсько-лісистій місцевості, а також в інших не благоприємних умовах маневреність підрозділів значно знижується.