5. Грошові відносини як складові фінансів підприємств

Система фінансів підприємства опосередковує відповідні грошові відносини господарюючого суб’єкта. Фінансові відносини формуються в межах окремих господарюючих суб’єктів та залежать від форм власності та організаційно-правової форми функціонування підприємства, його галузевої належності, складу майна та капіталу, структури фінансових ресурсів тощо.

Фінансові відносини суб’єкта господарювання поділяють на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні відносини суб’єкта господарювання:

− між окремими структурними підрозділами підприємств(з приводу внутрішньофірмових розрахунків, виплати премії тощо);

− із засновниками підприємств (з приводу розподілу чистого прибутку на виплату дивідендів, додаткового залучення коштів для збільшення власного капіталу та інше);

− із персоналом (з приводу виплат зарплати, премій, допомоги, компенсацій, допомоги, матеріальної допомоги, застосування штрафних санкцій).

Зовнішні відносини суб’єкта господарювання:

− із державою (з приводу: виплати податків, зборів й інших обов’язкових платежів і в позабюджетні фонди всіх рівнів; фінансових вкладень підприємств у державні цінні

папери; використання інвестиційного податкового кредиту, бюджетного фінансування на поворотній і безповоротній основі);

− з установами фінансової інфраструктури (з приводу: одержання і погашення кредиту; надання різних банківських послуг; функціонування рахунків підприємств; надання депозитарних, лізингових факторингових послуг; надання послуг з обслуговування біржового і позабіржового оборотів цінних паперів, що вільно обертаються; із страхування комерційних і фінансових ризиків);

− з органами виробничої інфраструктури (з приводу надання транспортних послуг, послуг зв’язку);

− з іншими господарюючими суб’єктами (продавцями й покупцями).

Усі перелічені види фінансових відносин виражені у грошовій формі і є сукупністю виплат та надходжень грошових коштів підприємства.

6. Функції фінансів

Фінанси підприємств у процесі відтворення розкривають свою сутність за допомогою функцій:

• Ресурсоутворююча – формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

• Розподільча – розподіл і використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої й інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов’язань перед бюджетом і іншими суб’єктами господарювання;

• Контрольна – контроль над формуванням і використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

7. Зміст та завдання управління фінансами підприємств

Фінансовий механізм підприємства - це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій , нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

До головних завдань фінансового менеджменту належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною системою, суб'єктами господарювання.

Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості, формування та використання амортизаційних відрахувань. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами.

Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб'єктами господарювання.

Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретні строки платежів з кожного виду податків та інших обов'язкових внесків. Несвоєчасне та неповне перерахування таких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значних позареалізаційних витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовий менеджер.