- •1. Економічна сутність фінансів підприємств
- •2. Формування і функціонування фінансів підприємств
- •3. Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування
- •4. Фінансова діяльність підприємств
- •5. Грошові відносини як складові фінансів підприємств
- •6. Функції фінансів
- •7. Зміст та завдання управління фінансами підприємств
- •8. Зміст фінансової роботи
- •9. Завдання і функції фінансової служби
- •10. Фінансовий менеджмент на підприємстві.
- •11. Грошові розрахунки в діяльності підприємства
- •12. Порядок відкриття підприємствам рахунків у банку
- •13. Використання коштів з рахунків
- •14. Безготівкові розрахунки, вимоги до їх проведення й сфера використання
- •15. Зміст та організація готівкових розрахунків підприємств. Розрахунково-платіжна дисципліна, її зміст і значення
- •16. Економічна відповідальність за несвоєчасність здійснення розрахунків
- •17. Форми безготівкових розрахунків
- •18. Касові операції й організація контролю за дотриманням касової дисципліни
- •19. Платіжна дисципліна. Способи зміцнення
- •20. Економічна характеристика грошових надходжень, їх склад
- •21.. Поняття виручки від реалізації продукції та від іншої реалізації
- •22. Методи планування виручки від реалізації продукції
- •23. Доходи від операційної діяльності
- •24. Грошові надходження від фінансово-інвестиційної діяльності
- •25. Економічний зміст прибутку та його види
- •26. Формування прибутку підприємства
- •27. Собівартість продукції
- •28. Методи планування прибутку
- •29. Розподіл прибутку підприємства
- •34. Прямі податки та порядок їх обчислення
- •35. Непрямі податки та їх вплив на діяльність підприємств
- •36. Збори і цільові відрахування
- •37. Податки як засіб регулювання діяльності підприємств
- •38. Оподаткування прибутку підприємств
- •39. Особливості оподаткування суб’єктів малого підприємництва
- •40. Сутність, склад і структура обігових коштів.
- •41.Визначення потреби в обігових коштах
- •42.Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства
- •43. Власні джерела формування обігових коштів
- •44. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів
- •45. Інші джерела формування обігових коштів
- •46. Сутність і значення нормування оборотних коштів
- •47.Розрахунок потреби в оборотних коштах
- •49.Показники ефективності використання обігових коштів і шляхи прискорення їх обертання
- •48. Показники стану обігових коштів
- •50. Кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів
- •51.Форми і види кредиту
- •52.Динаміка кредитних взаємовідносин між підприємствами та банками
- •53.Аналіз ефективності використання кредитів підприємством
- •54. Кредитна угода: сутність і порядок укладання, відповідальність сторін за дотримання умов кредитної угоди
- •55.Способи отримання кредиту
- •56.Порядок погашення банківського кредиту підприємством
- •57.Відсоток за користування позичкою, його диференціація, джерела та порядок сплати
- •58. Економічна сутність і класифікація необоротних активів
- •59.Амортизація необоротних активів та методи її нарахування
- •60.Показники стану та ефективності використання необоротних активів
42.Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства
43. Власні джерела формування обігових коштів
До власних джерел фінансування оборотних коштів підприємства належать:
• статутний фонд (капітал);
• відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення;
• цільове фінансування і цільові надходження (з бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів).
Підприємство, що починає свою діяльність, як правило, формує оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків засновника, засновників — членів, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходжень від емісії цінних паперів. Усі ці кошти включаються в уставний капітал підприємства. Діюче підприємство фінансує оборотні кошти за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, надходжень від емісії цінних паперів, стійких пасивів.
Стійкіпасиви відносять до засобів, прирівняних до власних. Це засоби цільового призначення, що постійно знаходяться в господарському обороті підприємства, але йому не належать.
Стійкіпасиви — мінімальна перехідна заборгованість по заробітній платі працівникам, по відрахуваннях на обов’язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, мінімальна заборгованість з резервів на покриття майбутніх витрат і платежів, авансування покупців (замовників)
Підприємство в процесі діяльності, як правило, має різні проблеми, зв’язані із зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачань і збуту, несвоєчасним надходженням засобів за відвантажену продукцію... Такі проблеми породжують потребу в додаткових засобах. Власних джерел формування оборотних коштів недостатньо. Підприємство може використовувати для задоволення потреби в додаткових коштах за рахунок залучення фінансових ресурсів, а саме:
• короткострокових і інших кредитів банку;
• комерційних кредитів;
• кредиторської заборгованості.
Банківськікредити призначені для фінансування витрат, пов’язаних із придбанням основних і поточних активів, сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості й інших платежів.
Комерційний (товарний) кредит являє собою форму оптового продажу підприємством сировини, матеріалів або продукції у формі відстрочки платежу.
Кредиторська заборгованість представляє найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством позикових коштів. Формування кредиторської заборгованості обумовлено різними термінами нарахування коштів на рахунки і погашення зобов’язань.
Кредиторська заборгованість — це короткострокові зобов’язання підприємств, що виникають:
• по розрахунках з бюджетом;
• по розрахункових документах і векселям, термін оплати яких не
наступив і не оплачені в термін;
• по короткострокових кредитах.
44. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів
Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.
У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.
Призначеннябанківськихкредитів– фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.
Ураховуючи складний стан економіки підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки з метою гарантії повернення коштів, що надаються в позику, кредитують суб'єктів господарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризику непогашення кредиту.
Планування потреби в позикових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.
Сума кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей визначається для кожного об'єкта як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними коштами.
Короткостроковий кредит, незалежно від об'єктів кредитування, надається строком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно менші, що пояснюється високим рівнем інфляції, спричиненої спадом виробництва, станом товарного і грошового обігу.