52.Динаміка кредитних взаємовідносин між підприємствами та банками

Організація кредитних взаємовідносин КБ з клієнтами визначається багатьма факторами, включаючи стратегію і тактику банка, кваліфікацію банківських працівників, розмір статутного капіталу і власних коштів тощо. Процес кредитування складається з ряду етапів, кожний з яких окремо забезпечує вирішення конкретних задач, а в сукупності вони направлені на досягнення мети банківського кредитування – отримання банківського прибутку.

Кредитна політика дозволяє з’ясувати підходи конкретного банку щодо організації та регулювання кредитного процесу. Під організацією кредитного процесу розуміють техніку та технологію кредитування.

Методи кредитування визначають низку технічних елементів кредитного процесу, а саме: форму позичкового рахунку, порядок регулювання кредитної заборгованості, способи контролю за цільовими використанням запозичених коштів і своєчасним їх поверненням.

Таким чином, метод кредитування визначає спосіб видачі та погашення кредиту.

В сучасних умовах КБ переважно використовують метод індивідуального підходу до клієнта при видачі кожної окремої позики, а метод відкриття кредитної лінії практикують із позичальниками, які мають високий кредитний пейтинг.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку. Вони охоплюють:

• пріоритетні напрями кредитування;

• обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля;

• граничні розміри кредиту на одного позичальника;

• методику фінансового тану та кредитоспроможності позичальника;

• рівень відсоткової ставки тощо.

Банки не можуть видавати кредити на

• покриття збитків господарської діяльності позичальника;

• формування та збільшення статутного капітулу підприємства;

• внесення позичальником платежів до бюджету і позабюджетних фондів;

• підприємствам, щодо яких порушено справу про банкрутство;

• підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від не поставки ТМЦ;

• підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими позичками і несплаченими відсотками.

53.Аналіз ефективності використання кредитів підприємством

Використаннябанківськихкредитів підприємством є показником нормальної фінансової діяльності, бо вкладення власних фінансових ресурсів у активи повинно відбуватися лише у межахпостійної потреби, яка не знає коливань у бік зменшення. Для покриття тимчасового збільшення потреби в фінансових ресурсах раціонально використовувати банківськийкредит. Тому в ринковій економіці саме на цього припадає значна частина позикового капіталу.

При організації кредитних відносин підприємства з банками, фінансовий аналітик повинен визначити, як підприємство у процесі планування й освоєння кредитів забезпечує взаємозв’язок використання кредиту та власних фінансових ресурсів, підвищення рентабельності використання цих ресурсів.

Першим кроком аналізу ефективності короткострокових банківських кредитів на збільшення фонду оборотних коштів є визначення оборотності цих кредитів і порівняння швидкості їх обороту з швидкістю обороту власних оборотних коштів та інших оборотних коштів підприємства. Якщо підприємство протягом року неодноразово отримує кредити банку в оборотні кошти і має досить сталу заборгованість за короткостроковими кредитами, швидкість їх оборотності визначається за формулою:

Окр = КР * Д / Пкр ,

Де Окр – оборотність короткострокового кредиту, дні;

КР – середній залишок заборгованості за банківськими позиками, вкл. прострочені, у звітному періоді (рік, квартал), тис. грн.;

Д – тривалість звітного періоду, дні;

Пкр – повернення короткострокової заборгованості за позиками у звітному періоді, тис. грн.

Далі необхідно з’ясувати ціну кредиту і вигідність купівлі додаткових грошей на ринку позикових капіталів, тобто у комерційних банків. Для цього визначається середній річний відсоток, який фактично сплатило підприємство КБ за звітній період, для порівняння з середнім позичковим відсотком, який можна вважати прийнятим у конкретних умовах звітного періоду (з врахуванням середніх ринкових норм доходності та інфляції). Таким чином, визначається, якою мірою відсоткова політика банку, з яким підприємством підтримує партнерські відносини, відповідає ринковій ситуації та інтересам підприємства.

В ході прийняття рішення необхідно врахувати, що в практиці нарощення прості відсотки використовуються при наданні короткотермінових позичок, тобто на термін не більше 1 року, а також у випадках коли відсотки не приєднуються до суми боргу, а періодично виплачуються.

Для розрахунку терміну користування грошима використовують кількість днів користування грошима та кількість днів у році (база року). База року може бути наближена (360 днів) і точна (365 або 366 днів).

Різні значення кількості днів користування грошима та кількості днів у році приводять до різних результатів у нарахуванні простих відсотків. Для короткотермінових фінансових операцій використовують формулу простих відсотків. Але тут існують три варіанти обчислення простих відсотків: звичайні відсотки, комерційні відсотки та точні відсотки.

При довготермінових фінансово-кредитних операціях відсотки не виплачуються одразу після їх нарахування, а, як правило, приєднуються до суми боргу. Нараховують тоді відсотки за складними методом, тобто за базу нарахування відсоткових грошей береться щоразу нова сума – величини боргу з нарахованим за попередні періоди часу відсотками (змінювана база нарахування відсотків). Ставка відсотків, яка при цьому буде застосовується - складна.