40.Хар делегув повноваж-ь (дп) як склад-ої організ-о проц-у(сутн,осн елем-и, вид

ДП-процес передав-я керівником частини будь-якої своєї роботи і повноваж-ь, необх-их для її викон-я, підлеглому, який приймає на себе відповідал-ь за її викон-я. За доп ДП встановл-я формальні відносини та посадові зв`язки працівників в організ-ії. Вони слуг-ь для упорядкув-я спільної діял-ті підрозділів,забезпеч-ь можлив-і координ-и роботу організ-ії. ДП охоплює: -передав-я повноваж-ь (надання підлеглому обмеж-о права приймати ріш-я, викор-и ресурси і спрямив-и зусилля підлеглих на викон-я поставл-их завдань); -прийн-я відповідал-і (прийн-я підлеглим зобов’язань викон-и поставлені завд-я і забезпеч-и їх задов-е виріш-я); підзвітність(вимога до підлеглого, який, викор-ючи свої повноваж-я, має усвідомл-и наслідки своїх дій і повідомляти про них своєму начальнику). Ці 3 складові утвор "піраміду управл-я". Повноваж-я, що перед-я підлеглим, бувають: лін-і; штабні; функц-ні.Лін-і-ті,які перед-я від начальника безпосередньо йому підлеглому і далі ін підлеглим. Делегув-я лін-их повноваж-ь утв-є ієрархію рівнів управл-я в організ-ії. Така ієрархічна побудова наз "скалярним принципом організ-ії". Штабні (апаратні)-ті, що перед-я особам,які здійсн консультант-і, обслугов-і ф-ії щодо лін-их керівників. Повноваж-я штабного керівника пов’язані з експертизою, підготовкою рекомендацій, підтримкою лін-их керівників. Сутність штабних посадових зв’язків полягає у їх дорадчому характ-і.Функц-ні-ті, що дозвол-ь особі, якій вони передаються, в межах її компетенції пропон-и або забороняти певні дії підлеглим лінійних керівників. Функці-ні повноваж-я дають право контролю за окремими видами діял-ті ін підрозділів. При цьому вони є обмеж-ою формою повноваж-ь. Вони охоплюють лише окремі специфічні види діял-ті (наприклад, робота з кадрами).

41.Визнач категорії “діапазон контролю” (дк), наслід його зменш. Хар вис і пласкої структур управ (перев, недол, застос-ня).

ДК-к-сть робітників, безпосер-ьо підлеглих даному меседж-і. Для усвідомл-я проблеми визнач-я оптимал-го числа підлеглих часто викор-ся теорія зв’язків “підлеглий-керівник”. За цією теорією існує 3 види посадових зв’язків:-прямий один-ий зв’язок (керівник-підлеглий);-прям груп-ий зв’язок (керівник-можливі групи підлеглих); -перехресний (зв’язки між підлеглими). Недол-ом цієї теорії є те, що її практ-а користь зменш-я внаслідок того, що вона не врахов частоту та жорсткість посадових зв’язків стосовно витрат часу та їх здійсн-я. Наслідком зменш-я ДК є збільш-я витрат через надмірну к-сть підрозділів. На практиці у виріш-і проблеми ДК домінуючим є ситуаційний підхід. Згідно до нього кожна управл-а ситуація характер-ся великою к-стю змінних, які не дозвол-ь стверджувати, що існує певна оптим-а к-сть підлеглих. Слід тому шукати причини, які обмеж-ь ДК. З ін боку розрізн-ь 2 види норми керованості: норму на нижчих рівнях управ-ня і на вищих рівнях. Так чи інакше норма керованості-це параметр, який визнач побудову організ-ії-вис чи плоску. Табл: висока: переваги - простота, чіткість взаємодії, надійний контроль, більш щільне керув-я;недол-и-збільш-я к-сті управлінців; сфера застос-ня-керув-я роботами, які вимаг-ь жорсткого контролю; роботи з частими змінами; плоска: переваги -швидке проходж-я інфор-ії й рішень, незначна к-сть менеджерів, задовол-ь підлеглих своєю роботою; недол-и - виконавці легко виходять з-під контролю; сфера застос-ня - роботи ідентичні для багатьох виконавців