- •1.Шир й вуз визнач-я мен-нту,заг хар-и організ-й (о-ій) і склад-их успіху їхньої діял
- •2.Визнач-я основних функцій (ф-ій) м-у й їх взаємозв’язку в межах циклу м-у
- •3.Гол ознаки діяльн-і менеджера (м-а), хар-а діял-ті, вимоги до якостей м-ів різних рівнів управл-я
- •5.Сутн-а хар-ка поведін-ої теорії м-ту (напр-и і цілі досл,внесок у розв-ок науки управл,недол)
- •6.Сутн-а хар-а кільк-ої теорії м-ту (напрямки і цілі дослідж,внесок у розв-ок науки управл-я, недол)
- •4.Сутн хар-а клас-ої теорії м-у:школа наук-о управл-я,адміністр школа (сфери досл, надб,недол)
- •7.Порівн-на хар-ка осн-их моделей прийн-я управл-ких рішень:сутн-ь, базові поняття і сфери застосув)
- •8.Порівн-а хар-ка інтуїт-ої(і) й раціон-ної(р) технологій прийн-я рішень (послідов-ь і зміст осн-их етапів, переваги та недол-и, сфери застосув)
- •9.Послід-ь оцінки альтерн-их варіантів в процесі прийн-я управл-х рішень, навести прикл відбору альтерн-ив з викор відповідних критеріїв їх оцінки
- •11.Класифік-ія методів об ґрунт-я управл-их рішень, їх хар-ка
- •15.Хар експертних методів обґрунт управл-их рішень (сфери застос, методи, принципи оцін-я, критерій вибору кращого ріш)
- •31.Клас теорія організ: хар моделі “ідеал-ї бюрократії” м.Вебера,сильні I слабкі стор
- •32.Поведін-а теорія організ: крит-ії класиф-ї організ-й,хар осн систем управ-я організ-ми за р.Лайкертом,сильні і слабкі сторони.
- •33.Сутн-а хар осн елемен-в організ процесу
- •38.Хар методів перепроект робіт в організ
- •35.Осн резул-и досліджень впливу розмірів організ-ї на її структуру
- •36.Осн резул-и дослідж впливу серед-ща на струк-у організ-ї (конц-ія Лоуренса-Лорша)
- •43.Зміст ф-ії “мотивація” (м). Співвіднош категорій “потреби”, “спонук-я”, “дії” в моделі проц-у м. Внутр й зовн винагородж-я (в) як інструменти м.
- •40.Хар делегув повноваж-ь (дп) як склад-ої організ-о проц-у(сутн,осн елем-и, вид
- •41.Визнач категорії “діапазон контролю” (дк), наслід його зменш. Хар вис і пласкої структур управ (перев, недол, застос-ня).
- •44.Осн полож теорії “ієрархії потреб” Маслоу (баз тези, хар й ієрархія потреб, осн висновки)
- •42.Процес координації робіт (кр) як скл-ий елемент орган-ної діял-сті (сутн, різновиди, характ-ка механізми верт- й гориз-ної к).
- •45.Хар теор “набут потреб” МакКлелланда (мк)(баз тези,види потреб, хар роб, що краще мотив-ь людей з різн домін потреб-и
- •47.Осн полож-я “теорії очікувань” Врума (баз ідея; осн ситуац-і фактори; висн-и для практ-о викор-ня)
- •48.Осн полож-я “теорії справедливості” Адамса(баз ідея;критерій справедл-і;типи реакції на несправедл;висновки для практ
- •49.Хар моделі Портера-Лоулера як компл-ої теорії мотив-ії (ситуац фактори і характер їх взаємозв’язків;висн-и для практ-го застос
- •50.Порівн-а хар-а зміст-их і проц-их теорій мотив-ії (відм-і у спрямув-і; дослідж-і проблеми; переваги і недоліки)
- •53.Види управ-о контролю за крит-єм часу здійсн контр-их опер-ій (сутн,перев,недод)
- •55.Визн пон-я “лідер-о”.Співвіднош катег-ій “вплив”,“влада”, “повноваж”, “лідерство”.
- •57.Порівн хар осн підходів у теор лідерства(сфери дослід;резул,здоб і недол
- •58.Осн полож-я “теорії х” і “теорії y” МакГрегора(осн ідея теорії; хар автократ-о і демократ-о стилів керув-я
- •59.Визн стилів керув за Блейком і Моутон. Хар виокремл ними осн стилів керування
- •60.Ситуац-а модель керув-я Фідлера (баз полож; перелік ситуац-их факторів; хар ситуацій,прийнятн для певн стилів лідерств
- •16.Суть план-я як ф-ії упр-ня. Клас-ція планів орг-ії
- •17.“Мета” в упр-ні, вимоги до цілей. Клас-ція цілей орг-ії.
- •18.Суть конц-ції упр-ня за цілями (мво). Хар-ка та етапи мво.
- •20.“Стратегія”. Хар-ка елементів та рівнів с орг-цій.
- •21.Логіка процесу форм-ня стратегії орг-ії.
- •22.“Місія орг-ії”, вимоги до змісту прав-но сформ-ої місії.
- •25.Сутн методу “пакетн мен-ту” як інструм вибору заг-ної стратегії. Прин матр-ної техніки з викор-ям критеріїв “темпи зрос-ня ринку”-“частка продукції фірми в ринку”
- •26.Хар страт-ії контролю (ск) за витратами
- •27.Хар стратегії диференціації (сд)
- •28.Хар стратегії фокусування (сф)
- •29.Класиф-ія, склад і хар-ка основних типів і форм планів впровадження стратегії
- •30.Визнач-я поняття “організ-ії” як ф-ції управл-ня. Співвіднош-ня категорій “орг-ція”,“орган-на діял-ть”,“орган-на структура”
55.Визн пон-я “лідер-о”.Співвіднош катег-ій “вплив”,“влада”, “повноваж”, “лідерство”.
У кожній організ-ії здійсн-я поділ праці, у процесі якого менеджери отрим-ь повноваж-я. Існують різні способи права впливати: від жорсткого автократичного до найменшого ліберального утруч-я в діял-ь підлеглих. Кожний з цих способів має право на існув-я і широко викор-ся на практиці. Для розум-я сутності лідерства важливо спочатку усвідомити сутність таких категорій: повноваж-я; вплив; влада. Повноваж-я явл-ь собою формально санкціоноване право впливати на поведінку підлеглих. Вплив - така поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку іншої. З точки зору управл-я важливим є не вплив узагалі, а такий вплив, який забезпечує досягн-я цілей організації. Можливість вплив-и на поведінку інших людей і наз владою. Чим відрізн-я категорії “повноваж-я” і “влада”? Влада лише частково визнач-я повноваж-и. Повноваж-я дають керівникові владу над підлеглими. Проте і підлеглі мають владу над керівником. Він залеж від них у питаннях отрим-я необхідної для прийняття рішень інформації; встановл-я неформальних контактів із працівниками інших підрозділів; здійснення впливів, які підлеглі можуть чинити на своїх колег тощо.
56.Хар-а осн форм влади та впливу, їх переваги і недол як інструментів лідирув-я
Осн форми влади: Влада, яка баз-я на примуш-і-виконавець вірить, що керівник має можлив-ь покарати Влада, яка баз-я на винагороді-виконавець вірить, що керівник має можливість задовол-и його життєві потреби. Експертна влада-виконавець вірить, що керівник володіє спец-ми знаннями. Еталонна влада (влада прикладу)-хар-и або власт-і керівника настільки привабливі для виконавця, що він хоче бути схожим на нього. Традиц-а влада -виконавець вірить, що керівник має право віддавати накази і його обов’язок-викон-и їх. Осн засобами впливу є перекон-я й залуч-я до участі. Перекон-я ґрунт-я на владі прикладу та владі експерта, але відрізн-я від них тим, що виконавець повністю усвідомлює, що робить і чому. Отримавши згоду, керівник чинить сильний вплив на потреби виконавця у повазі. Залуч-я до участі. Керівник у цьому випадку лише спрямов зусилля підлеглого і сприяє вільному обміну інформ-ю. Процес впливу у цьому випадку здійсн-я краще завдяки тому, що люди, більш старанно працюють для досягн-я мети, яка була сформул-а за їх участю. Повноваж-я, вплив і влада є інструментами управл-я. Як такі їх можна застосов-и по-різному. Результат-ь управл-я залежить від способу реалізації менеджером наданих йому повноважень для досягнення цілей організації.
57.Порівн хар осн підходів у теор лідерства(сфери дослід;резул,здоб і недол
Виділ 3 підходи: 1)підхід з позиції особ-их якостей керівника; 2)поведінковий підхід; 3)ситуац-ий підхід. В основу теорії особистих якостей керівника покладено ідею, що кращі з керівників мають певну сукупність заг-их для них особ-их якостей. Осн завд-ями цього підходу є:1)визнач-я сукупності особ-х якостей, які забезп-ь успіх в управл-і; 2)визнач-я способів вихов-я таких особ-их якостей. Резул-ом є такі спільні характеристики: рівень інтелекту; рівень спец-их знань; здоровий глузд; відповідальність; ініціативність; впевненість у собі. Проте резул-и досліджень засвідчили, що:1)не існує певної сукупності особ-их якостей, які притаманні усім успішним керівникам; 2)один і той самий керівник демонстрував у різних ситуаціях різні особисті якості; 3)людина не стає керівником, лише завдяки тому, що вона володіє деяким набором особистих якостей. Поведінковий підхід. Результ-ь управл-я визнач-я тим, як керівник поводить себе зі своїми підлеглими. Тобто спир-я на стиль керув-я. Фактори поведінки керівника: -особ-і якості керівника; -особ-і якості підлеглих; - завд-я та дії, які вони викон-ь. Внаслідок цього дуже важко окреслити чіткі межі того або іншого стилю керув-я. Метою суч-их ситуаційних теорій лідирув-я є визнач-я особ-их якостей менеджерів і стилів керування, які щонайкраще відповідають певним ситуаціям. Це означає, що стиль керування має змінюватися в залежності від конкретної ситуації, тобто керівник повинний вміти вести себе по-різному за різних обставин.