158. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності.

Сторони у цивільному правовідношенні виступають як носії певних цивільних прав і обов'язків. Носій суб'єктивного обов'язку повинен сумлінно його виконувати. Це стосується всіх видів цивільних правовідносин. Порушення такого обов'язку (наприклад, невиконання певної дії, коли обов'язок полягав у вчиненні саме її, або вчин ення якихось дій, коли обов'язок полягав в утриманні від них) тягне за собою до порушника певних засобів примусу (санкцій).

Так, коли хтось незаконно заволодів майном, що належить іншій особі, до нього можуть бути застосовані відповідні засоби примусу: з допомогою суду майно у нього може бути відібране і передане власнику.

Найпоширенішим видом санкцій є цивільно-правова відповідальність, яка настає у результаті порушення як абсолютних, так і зобов'язальних прав. Отже, цивільно-правова відповідальність застосовується до порушників абсолютних і зобов'язальних відносин. Порушення абсолютного правовідношення означає невиконання абсолютного обов'язку, який покладається законом на громадян і організації і в силу якого вони повинні утримуватися від порушення абсолютного права. В цьому випадку

невиконаний обов'язок замінюється іншим обов'язком: відшкодувати шкоду в натурі або повністю відшкодувати заподіяні збитки. Таким чином, невиконання абсолютного обов'язку тягне невигідні для порушника майнові наслідки — цивільно-правову відповідальність. Така відповідальність зветься позадоговірною.

В разі порушення договірного'зобов'язального відношення цивільно-правова відповідальність настає за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. На відміну від позадоговірної відповідальності вона є договірною.

Невиконання зобов'язання має місце у випадку, коли боржник або зовсім не виконав дію, яка є об'єктом зобов'язання, або виконав її неналежним чином (із запізненням, частково чи неякісно). У першому випадку маємо повне невиконання, у другому — часткове або неналежне виконання зобов'язання. Як відомо, виконання зобов'язань забезпечується примусовою силою органів держави. Отже, якщо боржник не виконує зобов'язання, кредитор може звернутися до суду чи арбітражного суду і у примусовому порядку одержати задоволення своїх вимог.

Кредитор має право (якщо ним є організація, то, як правило, він зобов'язаний) вимагати від боржника передусім виконання зобов'язання у натурі. Як зазначалось вище, принцип реального виконання зобов'язання має особливо велике значення у сфері відносин між організаціями. Договір у цій галузі є засобом виконання планових завдань, а тому невиконання боржником свого зобов'язання у натурі може призвести до невиконання плану.

Неабияку роль відіграє цей принцип і у відносинах між громадянами та між громадянами і організаціями, сприяючи задоволенню різноманітних запитів і потреб громадян.

Крім виконання зобов'язання у натурі кредитор має право вимагати від боржника, що не виконав зобов'язання або виконав його неналежним чином, відшкодування завданих збитків (ст.203 ЦК України), також сплати неустойки (штрафу, пені), передбачених законом або договором.

Отже, невиконання абсолютного обов'язку, а також невиконання або неналежне виконання договірного зобов'язання тягне невигідні для заподіювача шкоди і боржника майнові наслідки — цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність — це невигідні майнові наслідки, встановлювані законом або договором на випадок невиконання абсолютного обоє 'язку, а також невиконання або неналежного виконання боржником зобов 'язання. Зокрема, це може бути покладення на боржника обов'язку сплатити кредитору збитки, неустойку.

Цивільно-правова відповідальність встановлюється:

а) з виховною метою, оскільки спонукає боржника належним чином виконувати зобов'язання під загрозою понести невигідні матеріальні наслідки, а отже, й сприяє зміцненню договірної дисципліни, належному виконанню завдань господарськими організаціями, задоволенню різноманітних інтересів громадян;

б) для відновлення майнового стану кредитора, зокрема шляхом відшкодування завданих йому збитків. Отже, вона сприяє зміцненню господарського розрахунку організацій, є засобом захисту всіх видів власності.