6 Поняття майнових і особистих немайнових відносин, які регулюються цивільним правом, їх особливості.

Стаття 1. Відносини, що регулюються цивільним законодавством

1. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

2. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Правовідносини майнового характеру мають своїм об'єктом май­нові блага і відображають або сам факт приналежності цих майно­вих благ певному суб'єкту (право власності та його похідні), або пе­рехід цих майнових благ (у силу заповіту тощо).

Усі правовідносини, які опосередковують, регулюють взаємосто­сунки між суб'єктами права з приводу таких об'єктів, як інтелекту­альна власність, засоби індивідуалізації товару або виробника, інші немайнові права, називаються особистими немайновими.

7.Система цп. Відмежування цп від інших суміжних галузей права.

Система цивільного права відображає предмет цивільного права в єдності його інститутів.

Усі ці інститути пов'язані з майновими та особистими немайно-вими відносинами, які є предметом цивільного права.

Цивільне право прийнято поділяти на дві частини — Загальну та Особливу. Загальну частину складають норми про основні положен­ня цивільного права, підстави виникнення цивільних прав та обо­в'язків, здійснення і захист цивільних прав, суб'єкти та об'єкти ци­вільних прав, правочини, представництво і довіреність, строки, тер­міни, позовна давність.

Особлива частина складається з окремих видів зобов'язань. Це — договірні зобов'язання, зобов'язання з односторонніх дій, поза­договірні зобов'язання (делікти та зобов'язання з набуття, збере­ження майна без достатніх правових підстав).

Кожна галузь права відзначається самостійним предметом і ме­тодом правового регулювання. Основними галузями права, які сти­каються з цивільним правом, є: адміністративне, трудове, фінансо­ве, сімейне, природо-ресурсне, цивільно-процесуальне та кри­мінальне право.

Від адміністративного права цивільне відрізняється тим, що ад­міністративне право належить до сфери зобов'язувального правово­го регулювання, а цивільному праву властивий дозвільно-диспози­тивний характер. Організаційним відносинам, які регулюють ад­міністративне право, властивий характер влади і підкорення, що в цивільному праві, де сторони не мають змоги і не повинні діяти на засадах примусу, неможливе.

Кримінальному праву властива чітко визначена правоохоронна функція, яка виражається у тому, що ним встановлені заборони, в тому числі й у сфері відносин, які належать до цивільних право­відносин, і порушення цих заборон тягне за собою застосування кримінального покарання.

Цивільне процесуальне право регламентує відносини, що стосу­ються порядку і процедури вирішення цивільно-правових спорів, тобто відносини, пов'язані з цивільним процесом, а цивільне право є матеріальним правом, яке у своїх нормах регулює сутність відно­син, що становлять предмет цивільного права.

Цивільне і трудове право межують між собою. Вони мають багато спільних рис, але мають і суттєві відмінності, пов'язані з тим, що предметом трудового права є трудові відносини, тобто відносини, пов'язані з використанням праці людини. Майнові відносини, які регулює трудове право, позбавлені застосування методу юридичної рівності сторін, а натомість визначається перевага юридичних ін­тересів працівника.

Цивільно-правові відносини близькі до сімейно-правових, проте відмежовуючою їх ознакою є відсутність у майнових сімейно-право­вих відносинах вартісної ознаки і в значній мірі сімейно-правовий характер визначення їх учасників.