49.Поняття, зміст та особливості цивільної правосуб’єктності держави.

Держава, порівняно з іншими суб'єктами цивільних правовідно­син, наділена цілою низкою особливостей. Вона є передусім влад­ним суб'єктом публічних відносин (відносин субординації), а це на­кладає певний відбиток на специфіку її участі у цивільно-правових відносинах.

Здійснення державою публічно-владних повноважень полягає в тому, що вона є не просто носієм влади, а таким носієм, що наділе­ний суверенітетом на всій її території (ст. 2 Конституції України). Наявність суверенітету держави означає, що вона у межах своєї те­риторії здійснює найвищу владу порівняно з іншими владними суб'єктами (внутрішній суверенітет), а в зовнішніх відносинах є єдиним суб'єктом, діяльність якого незалежна від волі інших суб'єктів міжнародного права (інші держави, міжнародні організа­ції тощо), що проявляється у забороні останнім втручатись у внут­рішні справи держави (зовнішній суверенітет).

Однак таке привілейоване становище держави у публічних та зовнішньополітичних відносинах не повинно позначатись на її участі у цивільно-правових відносинах. Так, у ч. 1 ст. 167 ЦК України законодавець чітко закріпив норму, згідно з якою держа­ва діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасни­ками цих відносин. Ця важлива норма-принцип є галузевим роз­витком конституційного положення про те, що людина є вищою соціальною цінністю, а держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. З Конституції України). Держава вже зняла пріори­тетність державної форми власності над іншими, відмовилась від одвічної монополії на скарби (окрім випадку, коли скарб є пам'ят­кою історії та культури), безпідставного присвоєння спадщини у випадку, коли не знайшлись спадкоємці, взяла на себе відпо­відальність за шкоду, завдану усіма державними органами, тощо.

ЦК України встановлює, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ст. 167 цього Кодексу).

Згідно з п. 2 ст. 2 ЦК України держава є суб'єктом публічного права¹. При цьому, будучи єдиним та неподільним суб'єктом, бере участь у цивільних правовідносинах безпосередньо через відповідні державні органи чи інших уповноважених осіб, які діють від імені держави, своїми діями створюють для неї цивільні права обов'язки, або опосередковано через створювані нею юридичні особи¹.

Певні питання виникають з приводу правоздатності держави, тобто спектру тих прав та обов'язків, якими наділена держава у ци­вільних правовідносинах. Держава де-юре наділена рівними мож­ливостями з іншими суб'єктами цивільних правовідносин. При цьо­му слід погодитися з авторами, які доводять, що правоздатність держави має і не загальний, і не спеціальний характер², оскільки держава може діяти лише у межах, передбачених законом, водно­час, виключний спектр цих повноважень законодавчо не визначе­ний. Тому видається прийнятною думка окремих науковців про те, що правоздатність держави має цільовий характер³, що є наслідком виконання нею функції носія публічної влади, яку вона здійснює в інтересах усього суспільства.

Циліньна правосуб’єктність держави за укр..законодавством характеризує державу як особливого суб’єкта права що існує поряд з фіз.. і юрид. Особами. До її ц-пр. статусу застосовуються норми що визначають участь у майновому обороті юридичних осіб якщо ін. не випливає із закону або особливостей статусу особи

Д може брати участь в цивільних правовідносинах 2 шлязами:

1прямо через створені нею державні органи

2опосередковано через створені нею юридичні особи

Д як юридична особа володію право та діє здатністю

При цьому враховується що Д на відміну від юрид осіб створюється не для участі в цивільних правовідносинах а це носить допоміжний характер тому вважають шо цивільна правоздатність Д хоч і є широкою за змістом але носить спеціальний характер. Тобто вона володіє лише тими правами і обов’язками у межах майнового обороту який відповідає цілям її діяльності та публічним інтересам

Д набуває для себе цивільного права і створюю цивільні обов’язки тобто реалізує свою дієздатність через свої органи що діють в рамках їхньої компетенції при цьому в результаті їхніх дій учасником цивільних правовідносин є сама Д а не органи законодавчої чи виконавчої влади