47. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття

Зайнятість розкриває один з найбільш важливих аспектів соціально-економічного життя людини, пов’язаний із задоволенням її потреб у сфері праці.

Умовою реалізації сукупним працівником своїх здібностей і функцій є зайнятість. Зайнятість — це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм доход у грошовій чи іншій формі. Вона характеризується системою економічних відносин з приводу забезпечення громадян робочими місцями та визначення форм участі в суспільному господарстві з метою одержання засобів до існування.

Повна зайня­тість означає використання всіх придатних для цього ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатний працювати.

Ступінь раціональності зайнятості визначають: суспільно корисний характер трудової діяльності; оптимальна структура народного господарства, що забезпечує розподіл суспільної праці згідно з існуючими індивідуальними та суспільними потребами та рівнем розвитку про­дуктивних сил, забезпечує раціональність зайнятості; є кількісна і якісна відповідність роботи і робітника, структури робочих місць і трудових ресурсів.

Повнота і раціональність у комплексі визначають ефективність зайнятості, тобто забезпечуваний нею оптимальний соціально-економічний результат у певний час і за конкретних умов.

Показники ефективної зайнятості населення: рівень трудової участі населення, що відображає частку працездатного населення, залученого в різні форми та види економічної діяльності; розподіл робочої сили за галузями та сферами господарювання; фондо - і енергоозброєність робітників; організація тру­дового процесу, що визначається розстановкою та використанням робочої сили безпосередньо на робочих місцях.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена перевищенням пропозиції праці над попитом на неї.

За українським законодавством без­робітними визнаються громадяни, що не мають роботи і заробіт­ку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити.

Види безробіття

У вивченні явища і проблем безробіття велика увага приділя­ється аналізу його видів. Критеріями вирізнення видів безробіття є причини його виникнення та тривалість, а основними видами без­робіття вважаються структурне, фрикційне і циклічне безробіття.

Рівень структурного і фрикційного безробіття разом, за визнанням більшості економістів, складає природний рівень безробіття. Фрикційне безробіття є результатом динамічності ринку праці, структурне — виникає з причин територіальної або професійної невідповідності попиту та пропонування на ринку праці. Таким чином, природний рівень безробіття — це той мінімальний рі­вень у суспільстві, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю повної зайнятості. Його рівень постійно зростає в роз­винених країнах, оскільки загальний високий рівень життя дає працівникам більше економічної свободи, включаючи і можли­вість довше перенавчатися або міняти роботу. Нині цей рівень коливається в різних країнах від 3 до 7%.

В умовах економічного спаду, а особливо в час кризи, коли су­купний попит на товари і послуги зменшується, виробництво згортається, похідний від сукупного попит на працю різко скоро­чується, – пропонування праці збільшується в результаті падіння рівня життя населення. У таких умовах швидко зростає безро­біття, зумовлене кількісною нестачею робочих місць для всіх ба­жаючих працювати. Цей вид безробіття називається кон’юнктурним або циклічним, оскільки він викликаний зміною економічної кон’юнктури, кризовою фазою економічного циклу.

Ще один вид безробіття — сезонне — викликане тимчасовим характером виконання тих чи інших робіт, функціонування підприємств та галузей. Передусім це сільськогосподарські робо­ти, рибальство, будівництво, цукрове виробництво та ін. На цих роботах інтенсивне навантаження в "сезон" змінюється простоя­ми в інший час. Тобто спочатку працівники масово набирають­ся, потім — масово звільняються. Це безробіття простіше, оскільки воно легко прогнозується, працівники до нього готові і, в принципі, можливо вирішити ці проблеми, створюючи паралель­но "міжсезонні" робочі місця.

Різновидом прихованого безробіття є часткове безробіття, що виникає в результаті зменшення попиту на продукцію підприємс­тва і відповідне скорочення виробництва. Якщо за такого скоро­чення роботодавець намагається зберегти трудовий колектив, сподіваючись на покращання економічної кон’юнктури в недале­кому майбутньому, він скорочує тривалість робочого дня (тиж­ня) для всіх працюючих, не звільняючи персонал. Такі рішення вважаються соціально справедливими і економічно доцільними, проте це призводить до виникнення часткового безробіття.

Безробіття характеризується двома основними показниками: рівнем і тривалістю.

Рівень безробіття обчислюється як частка офіційно зареєстро­ваних повністю безробітних від кількості самостійного працездат­ного населення (такого, що живе переважно на доходи від своєї праці):