- •1.Предмет та завдання курсу «ізпв»
- •2. Національні та зарубіжні традиції вчення історії політичних вчень
- •4.Стародавні цивілізації як вогнища політичної філософії
- •5.Політичні вчення в Ст. Індії, Єгипті, Китаї. Вчення Лао-Цзи та Конфуція
- •6.Формування політичної філософії у грецьких містах державах
- •7.Платон та його праця «Держава»
- •8.Аристотель та його вчення про політику
- •9.Ідеї циклічного розвитку політичних режимів у Полібія
- •10.Відмінності античної цивілізації Риму від Давньогрецької
- •11.Римське право
- •12. Вчення Цицерона
- •13. Християнство вплив на філософію пізнього Риму
- •14. Особливості роз-ку політ. Думки Західної Європи в добу Середньовіччя
- •15. Вчення Св. Августина
- •16. Доктрина Фоми Аквінського
- •18. Епоха Відродження, її філософський та політичний зміст
- •19.Творчість Макіавеллі та феномен макіавеллізму
- •20. Макіавеллі про мету та засоби в політиці
- •21. Реформація, її основні етапи
- •22. М.Лютер
- •23. Соціальна доктрина т.Мюнцера та ідея Селянської війни
- •24. Пресвітеріанська концепція держави та суспільства ж.Кальвіна
- •25. Цивілізаційний та світоглядний вплив доктрини протестантизму на розвиток народів Європи
- •26. Вчення ж.Бодена про суверенітет та державу
- •27. Англійська політична думка хvііі ст. Історичні особливості та значення
- •28. Доктрина політичної влади роялістів, пресвітеріан, індепендентів, левеллерів та дигерів під час Англійської революції.
- •29. Вчення т.Гоббса. Взаємини підданого та суверена
- •31. Права людини та розподіл влади за д.Локком
- •32. Політичні ідеї Просвітництва
- •33. Теоретичні погляди на політику Вольтера
- •34. Монтеск’є про політичну свободу, право та поділ влади
- •35. Концепція народного суверенітету Руссо
- •36. Теоретичні знахідки та ілюзії мислителів Просвітництва
- •37. Консервативна та ліберальна течії німецької політичної філософії
- •38. Погляди Гегеля на громадянське суспільство та державно-правову організацію
- •39. Кант та його концепція громадянського суспільства та політичної етики
- •40. Політичні аспекти вчення Ніцше
- •42. Ліберальна політична думка Англії в 18 – 19 ст.
- •43. Мілль та його політичні трактати
- •44. Внесок Спенсера у розвиток політичної теорії
- •45. Демократичні та радикальні вчення Англії хix ст.
- •46. Утопічний соціалізм в Англії
- •47. Особливості формування політичної думки в сша
- •48. Боротьба за незалежність, її ідеологи та теоретики
- •49. Політичні ідеї “Декларації незалежнлсті” та Білля про права
- •50. Американський федералізм. Демократична думка сша в хix ст.
- •51. Утопічний соціалізм та його вплив на політичну філософію XIX ст.
- •52. Вчення ж.П. Прудона
- •54. Ф. Лассаль та зародження германської соціал-демократії
- •55. Марксизм та його політична доктрина
- •56. Ревізія марксизму та його еволюція на рубежі XIX-XX ст.
- •57. Історична специфіка розвитку російської політичної думки в XIX – на початку хх ст.
- •58. Офіційна ідеологія самодержавства
- •59. Політичні ідеї декабристів
- •60. Слов’янофіли та західники: два проекти майбутньої Росії
- •61. Російський анархізм. Теоритичні праці м.Бакуніна
- •62. Політичні концепції народництва
- •63. Доктрина російського революційного соціалізму
- •65. Російський лібералізм, його теоретична еволюція в XIX-на початку XX ст.
- •66. Марксизм у Росії: від Плеханова до Леніна
- •67.Російські немарксистські соціалістичні теорії на початку хх ст.
- •68. Ідейний розкол світової соціал-демократії.
- •69. Теоретична еволюція реформістського соціал-демократизму в хх ст.
- •70.Ленінська версія революційного марксизму
- •72. Спадкоємці Леніна в дискусіях щодо шляхів розвитку срср та світового порядку
- •73. Ідеологія сталінізму
- •76. Ідеологічні витоки фашизму
- •77. Італійський фашизм, теоретичні погляди б.Мусоліні
- •78. Нацистська доктрина а.Гітлера
- •79. Фашистські ідеї в Європі. Неофашизм та його сучасні різновиди
- •80. Неолібералізм
- •81. Неопозитивістські концепції влади
- •82. Погляди на політику представників структуралізму
- •84.Теоретики політичного плюралізму
- •85. Елітистські політичні теорії. Й.Шумпетер та його наступники.
- •86. Апологія ліберальної демократії та її критики
- •87.Особ. Роз-ку західної політичної думки на прикінці хх ст..
- •88. Націоналістичні теорії
39. Кант та його концепція громадянського суспільства та політичної етики
Категоричний імператив вимагає від людини завжди і безумовно слідувати правилу: "чини тільки згідно з такою максимою, керуючись якою ти, у той же час, можеш побажати, щоб вона стала загальним законом". Таким чином, Кант поєднав у категоричному імперативі беззастережність й універсальність зі зверненням до кожного індивіда і розрахунком на активне виконання ним цього припису. Це перша редакція кантівського категоричного імперативу. Але для того, щоб підкреслити той факт, що основою, центральним у його філософії є людина, її гідність, Кант формулює другу редакцію поняття категоричного імперативу: "... чини так, щоб ти завжди ставився до людства і в своїй особі, і в особі будь-кого іншого так само, як до цілі, і ніколи не ставився б до нього тільки, як до засобу". Таким чином, Кант проголошує єдиний і рівний для всіх критерій оцінки людської поведінки.
Необхідність існування держави — об'єднання "значної кількості людей, підпорядкованих правовим законам" — Кант пов'язував не з практичними індивідуальними, груповими чи загальносуспільними потребами членів суспільства, а з категоріями розуму. Тому, держава не повинна турбуватися про матеріальне забезпечення громадян, про задоволення їхніх соціальних і культурних потреб тощо. Благо держави полягає не у вирішенні цих та аналогічних проблем, так само як не є благом держави благо громадян та їхнє щастя, бо щастя може бути швидше і краще досягнуте у природному стані або при деспотичному правлінні. Під благом держави, підкреслював Кант, слід розуміти стан найбільшої погодженості конституції з принципами права, до чого нас зобов'язує прагнути розум за допомогою категоричного імперативу. Власне те, що Кант висунув і обгрунтував ідею про те, що благо і призначення держави — в досконалому праві, в максимальній відповідності устрою і режиму держави принципам права, дало підставу вважати Канта одним з головних творців концепції "правової держави".
"Суспільний договір", згідно з Кантом, укладають між собою морально повноцінні люди. Тому державній владі забороняється поводитися з ними, як з істотами, котрі не відають морального закону і не можуть самі вибрати правильну лінію поведінки. Кант різко заперечував найменшу спробу перетворення державної влади в аналог батьківської опіки над дітьми.
Центральним інститутом публічного права є прерогатива народу вимагати участі у встановленні правопорядку шляхом прийняття конституції, яка виражає його волю. Верховенство народу, проголошене Кантом, обумовлює свободу, рівність і незалежність всіх громадян в державі. Він виступав проти будь-яких юридичних привілеїв і наполягав на рівності сторін у приватноправових відносинах, а також підкреслював важливість правопорядку, опертого на загальнообов'язкові закони. У концепції Канта знаходить своє відображення і теорія розподілу властей в державі Монтеск'є. Але Кант трактує її не як ідею рівноваги влад. На його думку, у кожній державі є три влади: законодавча, яка належить тільки суверенній "колективній волі народу"; виконавча, яка зосереджена у правителя за законом і підпорядкована законодавчій, верховній владі, та судова, яка призначається виконавчою владою. Саме субординація і згода цих трьох влад здатна запобігти деспотизмові і гарантувати благополуччя держави.