28. Підприємства та установи як суб’єкти адм.. Права

Підприємства і установи — це організації, які виконують економічні, соціально-культурні, адміністративно-політичні та інші функції з метою задоволення матеріальних, духовних та інших потреб громадян, суспільства та держави. Вони відрізняються одне від одного за змістом, результатом та метою їх основної діяльності.

Серед суб'єктів адміністративного права підприємства і установи посідають особливе місце, оскільки через їх діяльність держава і суспільство здійснюють свої зовнішні та внутрішні завдання. Без нормального функціонування підприємств і установ (незалежно від форм власності, на яких вони засновані) неможливо забезпе­чити суверенітет і економічну незалежність держави, роботу її органів (законодавчих, виконавчих, судових, місцевого самоврядування та ін.), права і свободи громадян, вирішення інших питань у будь-якій сфері суспільної чи державної діяльності. Разом з тим підприємства і установи діють не відокремлено від держави і суспільства, вони постійно в тих чи інших формах вступають у взаємовідносини з державними і суспільними інститутами.

Держава в особі її органів проводить політику невтручання в господарсько-оперативну (управлінську) діяльність підприємств і установ, в тому числі державних, але разом з тим не може повністю відмовитися від такого втручання. Це пов'язане з тим, що підприємства і установи діють на відповідній території (у відповідних регіонах), містах, селищах, селах. Вони використовують земельні, водні, природні, енергетичні, людські ресурси, своєю діяльністю впливають на екологічний стан, що в кінцевому результаті позначається на житті, здоров'ї та діяль­ності людини. Використовуючи відповідні ресурси, підприємства і установи повинні дбати і про їх відновлення, економне використання.

Виконуючи економічні, соціально-культурні, адміністративно-політичні та інші функції з метою задоволення матеріальних і духовних потреб громадян, суспільства і держави, підприємства і установи повинні функціонувати в межах, встановлених державою Основний напрямок державної діяльності, де підприємства і установи безпосередньо пов'язані з державою та її інститутами, — виконавча влада (від місцевого рівня до центральних органів виконавчої влади) та місцеве самоврядування.

У нормах права, які встановлюють адміністративно-правовий статус підприємств і установ, принциповим моментом є форма власності, оскільки поряд з положенням законодавства про те, що незалежно від виду власності і організаційно-правових форм підприємствам гарантуються рівні умови діяльності, їх адміністративно-правовий статус має свої особливості..

29. Об’єднання громадян як суб’єкти адм.. Права

Конституція України в частині 1 ст. 36 чітко визначила, що громадяни України для здійснення і захисту своїх прав і свобод, а також задоволення політичних, економічних, культурних та інших інтересів мають право на об'єднання в політичні партії та громадські організації.

Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Таким чином, об'єднання громадян може бути визнане таким лише за наявності певних умов: воно є виключно добровільним утворенням, що створюється на основі спільних інтересів, і лише громадянами для реалізації своїх прав і свобод.

Об'єднання громадян незалежно від назви може бути громадською організацією або політичною партією.

В основі утворення та функціонування органів самоорганізації громадян лежать демократичні принципи: законності, виборності, змінюваності, підзвітності зборам (зібранню) громадян, гласності, участі населення в їх роботі.

Як суб'єкти адміністративного права вони керуються Конституцією України, законодавством України, положеннями про відповідні органи самоорганізації, рішеннями місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, рішеннями зборів (зібрань) громадян або їх представників.

Завдання цих формувань, їх компетенція, форми і методи діяльності детально регламентуються в положеннях про них.

Аналіз нормативних актів, які регламентують діяльність громадських формувань в Україні дозволяє встановити головну відмінність їх адміністративно-правового статусу від адміністративно-правового статусу державних структур. Вона полягає в тому, що у відносинах з іншими суб'єктами права і між собою ці формування виступають виключно від власного імені, не маючи державно-владних повноважень. Держава інтенсивно та цілеспрямовано регулює їх діяльність. Проте використовувані у цій сфері управлінські форми і методи істотно відрізняються від тих, які застосовуються щодо державних органів.

Свій регулюючий вплив держава поширює тільки на ті повноваження громадських формувань, які реалізуються безпосередньо у взаємовідносинах з державними органами. Сутність такого регулювання зводиться до того, щоб, по-перше, через норми адміністративного права закріпити повноваження громадських об'єднань у сфері державного управління, по-друге, створити реальні гарантії їх реалізації.

Чинне законодавство передбачає, що держава забезпечує додержання їх прав і законних інтересів, а втручання державних органів та службових осіб діяльність об'єднань громадян, як і втручання об'єднань громадян у діяльність державних органів, не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Нормативні акти:

• Закон "Про об'єднання громадян";( Втрата чинності відбудеться 01.01.2013, підстава 4572-17 )

• Положення "Про порядок легалізації об'єднань громадян" від 26 лютого 1993 р.;(

• Положення "Про порядок реєстрації символіки об'єднань" від 26 лютого 1993 р.;