- •1.Адміністративне право в системі права України.
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи.
- •4. Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права
- •5.Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •6. Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •7. Административно-правовые нормы: понятие, виды и особенности структуры
- •8. Действие административно-правовой нормы во времени, пространстве и по кругу лиц. Порядок действия в Украине законодательства ссср и международных договоров.
- •9. Понятие виды и основные тенденции систематизации административного законодательства
- •10. Понятие, состав и виды административных правоотношений.
- •11. Понятие, признаки и уровни государственного управления
- •12. Функции государственного управления: понятие, виды и их характеристика
- •Принципи державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •Поняття та види методів державного управління.
- •Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління.
- •Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація.
- •Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика. Обставини, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
- •19.Адміністративно-правовий статус громадян України
- •20.Адміністративно-правовий статус іноземців,осіб без громадянства та біженців
- •21.Міністерство як суб’єкт державного управління
- •25. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом як суб’єкти державного управління
- •26. Місцеві органи виконавчої влади як суб єкти адміністративного права
- •27. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •28. Підприємства та установи як суб’єкти адм.. Права
- •29. Об’єднання громадян як суб’єкти адм.. Права
- •30. Правові засади державної служби
- •31.Поняття, ознаки та види державної служби.
- •32.Поняття і види державних службовців. Їхні обов’язки і права.
- •33.Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
- •34.Поняття та риси адміністративної відповідальності.
- •35.Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика.
- •36.Ознаки та склад адміністративного проступку.
- •37. Колективні суб’єкти (юридичні особи) як суб’єкти адміністративної відповідальності.
- •38. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •39. Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
- •41. Характеристика заходів адміністративного припинення.
- •42. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика.
- •43.Порядок накладання адміністративних стягнень
- •44.Обставини,що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика
- •45. Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення
- •46. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характристика
- •47. Поняття,сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
- •48. Поняття, сутність та види адміністративного нагляду,відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду.
- •49. Обращения граждан как способ обеспечения законности и дисциплины в государственном управлении.
- •50. Право граждан на обращения и механизм его реализации. Понятие и виды обращений граждан. Производство по рассмотрению обращений граждан.
- •51. Понятие и правовая природа административной юстиции.
- •52. Понятие, задание и правовое регулирование административного судопроизводства.
- •53. Принципы административного судопроизводства.
- •54. Публично-правовой спор как предмет административного судопроизводства.
- •55. Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби
- •57. Основні напрямки реформування органів виконавчої влади як суб’єктів державного управління
- •58. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування
- •59. Адміністративне право і адміністративне процесуальне право: проблеми співвідношення
- •60. Організаційно-правові засади управління у сфері економічного розвитку і торгівлі
- •67.Организационно-правовые основы государственного управления в сфере агропромышленного комплекса и продовольствия
- •73. Організаційно – правові засади державного управління у галузі науки
- •74. Організаційно – правові засади державного управління у галузі охорони здоров’я
- •75. Організаційно – правові засади державного управління у галузі культури
- •76. Організаційно – правові засади державного управління засобами масової інформації
- •77. Організаційно – правові засади державного управління телебачення і радіомовлення
- •78. Організаційно – правові засади державного управління у галузі фізичної культури та спорту
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •85.Організаційно-правові засади державного управління у сфері юстиції.
- •86.Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87. Організаційно-правові засади державного управління у галузі цивільної оборони.
- •88.Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •89.Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •90.Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
12. Функции государственного управления: понятие, виды и их характеристика
Содержание государственного управления составляет деятельность по реализации его функций, осуществляемая в установленных формах и соответствующими методами. В функциях проявляются сущность, содержание, цели и задачи управления. Место, занимаемое функциями в системе управления, можно представить схемой: цели — задачи — функции — структура. Посредством функций достигаются цели управления, ибо именно вьшолнение функций, различных по содержанию, но взаимосвязанных, составляют сущность управления социальной системой. Функция как определенный вид деятельности по управлению характеризуется известной самостоятельностью, однородностью и повторяемостью. Она посредством соответствующей ей организационной структуры обеспечивает вьшолнение задач управления. Каждая функция имеет свою сферу действия и осуществляется соответствующими методами. В связи с этим функции управления по содержанию выполняемых работ подразделяются на общие функции управления, присущие всей системе государственного управления в целом и отдельным ее звеньям; специальные функции управления, воздействующие на отдельные сферы социальной деятельности; обеспечивающие (вспомогательные) функции управления, обслуживающие процессы реализации общих и специальных функций.
Общие функции управления. К данной группе функций относятся: учет, анализ, прогнозирование, планирование, организация, регулирование, контроль.
Учет — это систематический сбор сведений данных о статике (структуре) и динамике (изменении) объекта управления, осуществляемый путем регистрации, сравнения и сопоставления конкретных фактов, характеризующих с количественной и качественной сторон состояние и развитие социальных процессов. Посредством учета производится обеспечение субъектов управления информацией о ходе достижения целей управления, реализации управленческих решений.
Анализ. Данные, полученные в результате осуществления функций учета, подлежат анализу, под которым понимается познавательный вид деятельности по обработке и осмыслению информации, осуществляемой в целях глубокого изучения и понимания состояния объекта управления, объективной оценки этого состояния, с тем чтобы своевременно оказывать на объект управления соответствующее управленческое воздействие. Анализу подвергаются социальные управленческие процессы, происходящие в системе управления, коллективе, отрасли, сфере. Он дает возможность правильно определить цель и выбрать средства ее достижения. На основе результатов анализа осуществляется прогнозирование.
Прогнозирование — это научно обоснованное суждение о возможных состояниях объекта управления в будущем или путях и сроках достижения этих состояний. Разумеется, прогнозирование может характеризовать состояние будущего лишь приблизительно, т.к. социальная детерминация в отличие от детерминации в природе не столь прямолинейна. На практике прогноз — это документ, фиксирующий возможную степень достижения тех или иных целей в зависимости от способа будущих действий. Прогнозирование выступает в качестве ступени предплановых разработок, выбора планового решения.
Планирование — это разработка общей концепции развития системы управления, обоснование конкретных заданий, сроков, целей и путей их реализации, т.е. программы действий (мероприятий) на перспективный период.
Организация — суть ее заключается в разработке и осуществлении конкретных мер по реализации принятого решения (плана, программы). К их числу относятся формирование управляющей и управляемой систем, обеспечение упорядочения системы управления посредством создания соответствующей структуры и регулирования происходящих в ней процессов. Организация означает образование, реорганизацию, упразднение органов, предприятий,
I учреждений, организаций, определение их обязанностей и прав, порядка взаимоотношений, подбор и расстановку кадров и др. В конечном счете назначение организации состоит в том, чтобы сформировать в системе управления такие организационные отношения, которые могли бы обеспечить достижение ее целей с минимальными затратами сил, средств и времени.
Регулирование — это действия, направленные на установление, изменение или прекращение тех или иных управленческих отношений, складывающихся между участниками государственного управления, на упорядочение их поведения. Благодаря регулированию сохраняется установленная организация, поддерживающая существующие связи между различными элементами системы управления, своевременно ликвидируются возможные отклонения от программы заданий в поведении объекта управления. С помощью регулирования осуществляется непосредственное оперативное управление системой. Без регулирования невозможно целенаправленное поведение объекта управления в соответствии с заданной программой, с намеченными целями.
Контроль — это действие, устанавливающее соответствие исполнения принятому решению путем сопоставления фактически достигнутых промежуточных или конечных результатов и задач (заданий), предусмотренных решением (программой, планом). Успешное осуществление намеченных мер невозможно, если постоянно не следить, насколько сделанное соответствует поставленным задачам.
Все вышеуказанные общие функции государственного управления осуществляются во взаимосвязи.
Специальные функции управления. Виды и содержание специальных функций обусловливаются соответствующей сферой или отраслью управления. Эти функции именуются основными, т.к. для их реализации образуются системы управления.
К специальным (основным) функциям государственного управления относятся:
— защита прав и свобод человека и гражданина, обеспечение личной безопасности граждан и общественной безопасности, охрана общественного порядка и собственности;
— обеспечение обороноспособности страны;
— охрана государственной границы;
— осуществление социально-экономической политики, внешней политики и международных отношений;
— обеспечение экологической безопасности, рационального использования и охраны природных богатств в интересах настоящего и будущего поколений;
— развитие образования, науки, культуры, здравоохранения, физической культуры и спорта;
— создание условий для всестороннего развития личности;
— защита семьи, материнства, отцовства и детства; социальная защита, включая социальное обеспечение и др.