24. Основні риси філософії Просвітництва.

Філософія Просвітництва формується в умовах становлення буржуазного суспільства і пов’язана з потребою розробки ідеології нового суспільства. Осн.зміст просвітництва був визначений раціоналістичним світоглядом з його культом розуму, критикою всіх основ феодального суспільства та ідеєю вдосконалення людини і суспільства. Девіз просвітництва: «Пізнай і довіряй знанням».

Просвітники ставили собі за мету створення таких сусп..відносин, які б відповідали вимогам розуму, принципам справедливості, свободи, рівності, братерства. Предметом особливої уваги тут стали:

• Проблеми людини, її історичної діяльності, її прав та політичних свобод.

• Проблема історичного прогресу, ідея вдосконалення прогресу, вдосконалення суспільства.

• Питання про природу та призначення релігії .

• Моральні та правові аспекти людського буття.

Розвиток філософії історії – проблема закономірностей і принципів розвитку суспільства. Позиції філософії історії:

• Позиція суспільного круговороту

• Ідея регресу (Жан-Жак Руссо)

• Ідея прогресу (Кондерсе). Сприяти сусп.. прогресу було одним з основних завдань просвітництва. Засіб удосконалення суспільства просвітники вбачали в освіті і вихованні, у розвитку культури і науки, у моральному вихованні народу.

Матеріалізм (Дідро, Гольбах) – єдино можлива форма філософії. Її принципи:

• Світ існує об’єктивно, він матеріальний.

• Відчуття і свідомість розглядається як властивість високоорганізованої матерії

• Проблеми пізнання вони прагнули подолати однобокість, протиставлення емпіризму, раціоналізму.

• Основною субстанцією є матерія, яка є вічною внутріактивною, притяжною і відчуваючою, нескінченною в часі й просторі, основа матерії й молекули

Раціоналізм – опертість на розум, організація держави і світу на засадах розуму.

Антропоцентризм – розуміння людини як природної і колективної істоти. Не є гуманістичним, оскільки надає перевагу колективному над особистісним. Свобода в цю епоху проголошується, але недостатньо реалізується, а носить політичний характер.

Детеологізація світоглядних основ суспільства:

• Критика релігійного догматизму і фанатизму.

• Атеїзм.

Доба Просвітництва майже вписується в рамки 18 ст. її мислителі прагнули усунути недоліки існуючого суспільства. Особливо гостро вони критикували феодальний лад, його культуру, рішуче виступали проти кріпосництва, вірили в розум і у високе покликання людини. Основи Просвітництва лежали уявлення про визначальну роль свідомості в розвитку суспільства. Поглиблюється впевненість у могутності людського розуму його необмежених можливостях, у прогресі і науці. Філософи Просвітництва намагалися просвітити правителів. Просвітництво означає світ науки і культури. Епоха Просвітництва – це віра в розум і здоровий глузд.

Характерні риси Просвітництва:

- раціоналізм, як спільна віра в розум;

- антиклеринаїзм (виступ проти зусилля церкви, але не релігії)

- антиобскурантизм (замислюючий)

В епоху Просвітництва увага філософії повертається від проблем метології та субстанційних основ буття до проблем людського буття, буття суспільства, історії та перспектив розвитку людства. Просвітництво повертає до людини. У філософії Просвітництва людина постає як неповторна індивідуальність та особистість.

Важливими пре-дставниками цієї доби були такі вчені: Ф.Бекон, Гоббс, Декарт, Джон Локк, Шарль Луї де Монтеск’є, Ф.М. Вольтер, Ж..Ж..Руссо, Д.Дідро і багато інших.