- •1. Світогляд, сутність, структура, типи.
- •2. Виникнення філософії.
- •5. Розкрийте сутність міфологічного і релігійного світогляду та їх відмінність від філософського світогляду.
- •6. Розкрийте основні аспекти співвідношення філософії та світогляду.
- •9. Охарактеризуйте світоглядну природу філософського знання.
- •12. Філософія і мистецтво пов’язані між собою.
- •13. Філософія і наука
- •14.Місце філософії в сучасній культурі
- •15.Основні проблеми філософування:1) проблема буття 2) проблема свідомості 3) природа і суспільство 4) проблема людини 5) проблеми пізнання 6) наука, наукове пізнання 7) Культура і цивілізація
- •17. Антична філософія сформувала основні західноєвропейські підходи до виділення людини в якості окремої і спеціальної філософської проблеми.
- •24. Що означають поняття «теїзм», «деїзм», «пантеїзм» і як вони співвідносяться між собою? Назвіть філософів, що представляють ці позиції.
- •26. Основні риси філософії. Просвітництва
- •27. Німецька класична філософія , витоки, риси, проблематик
- •31.Основна проблематика та вихідні принципи марксизму
- •32.Проблема раціонального та ірраціонального в філософії xXст.
- •33.Охарактеризуйте характерні риси та основні напрямки філ.Хх ст.
- •34.Сцієнтизм та антизцієнтизм
- •35.Філософія психоаналізу:Основні представники та ідеї.
- •36.Проблема людини в філос. Хх ст.:екзистенціалізм, філос. Антропологія,персоналізм
- •37. Основні особливості та етапи розвитку філософської думки в Україні
- •38. Філософія г.С.Сковороди
- •39. Філософія України другої половини XIX початку XX ст.
- •40. Філософія в Києво-Могилянській академії
- •41. Першою питанням філософії є питання про першопричини або «Що є все?»
- •43. Світ – є реальність виділена і поєднана в цілісність певним смислом. Смисл у нашому житті має практичний характер, це спосіб поєднання людини з світом.
- •47. Діалектика є досягнення
- •52. Свідомість як цілісна система
- •53. Проблема несвідомого. Яка його роль в людському бутті?
- •54.Самосвідомість: її природа і специфіка
- •55. Пізнання та його філософське призначення .Види пізнання.
- •56.Особливості чуттєвого та раціонального пізнання.
- •57.Пізнання і теорія істини.
- •64. Практика — це чуттєво-матеріальна діяльність людини спрямована на перетворення природи, соціальних умов життя специфічно людський спосіб взаємодії людини з оточуючи» середовищем.
- •66. Предметом логіки є закони і форми, прийоми і операції мислення, за допомогою яких людина пізнає навколишній світ.
- •67. Форми мислення є такі як: поняття, судження, умовивід.
- •69. Ознаками людського є: наявність розуму, соціальність, цілеспрямована діяльність, здатність творити символиі насамперед слова, духовність як міра якісності її людськості.
- •82. Техніка (від грецького "техне" - мистецтво, майстерність, уміння) -
- •83. Глобальні проблеми сучасності і майбутнє людства
- •91. Розкрийте взаємозв’язок моральних і релігійних цінностей.
- •92. Розкрийте зміст релігії як типу духовності
- •94. Розкрийте сутність естетики як типу духовності
- •95. Назвіть і охарактеризуйте основні категорії естетики
- •96. Етика: її предмет, зміст, основні категорії
- •97. Етика як практична філософія
95. Назвіть і охарактеризуйте основні категорії естетики
Естетичне – це ціннісне ставлення до навколишнього світу. Будь-який тип ціннішого ставлення функціонує у повсякденному бутті людини, що зумовлює соціально-психологічний характер, ціннісного ставлення, а втім і естетичного. У буденному житті цінніше ставлення виявляється у формі почуття, переживання. Бажання. Щодо цього естетичне ставлення існує як естетичне сприйняття, естетичне переживання, естетичний смак. Ціннісні ставлення людини з часом диференціювалося внаслідок чого відокремилися цінності, що утворили уявлення людей про корисне та придатне, які можуть задовольнити життєві потреби людини, тобто утилітарні цінності. Особливу групу склали цінності, які позначили усвідомлення вчинків і між особистісних стосунках з точки зору добра, шляхетності, справедливості, тобто моральні, етичні цінності. У такий же спосіб відокремилися релігійні, політичні, правові цінності.
У соціальній практиці естетичне має різнобічність проявів. Усвідомлення принципових типів естетичного ставлення до дійсності відбилося у створенні головних естетичних категорій, тобто основних форм естетичного і прекрасне – повторне, піднесене – низько, коміки-трагіка, що в свою чергу пов’язано з теоретичним відтворенням процесу виникнення першорядних типів людських почуттів: радості, захоплення, гніву, огиди, страждання, болю, сміху.
Перша модель: прекрасного полягає в тому, що прекрасне розуміють як втілення Бога (абсолютної ідеї) у конкретних речах чи явищах.
Друга модель містить у собі розуміння людини як початку, джерела прекрасного.
Послідовники третьої моделі у розумінні прекрасного бачать в ньому природний прояв якостей явищ дійсності, близький до їх природних особливостей.
Четверту модель складають уявлення тих мислителів, які визначають його у співвідношенні особливостей життя з людиною як мірою краси.
Прекрасне – це найвища естетична цінність, яка збігається з уявленнями людини про досконалість або про те, що вдосконалює життя.
Особливості прекрасного:
діяльність містить у собі об’єктивну основу, що відбилась у так званих законах краси: законах гармонії, симетрії, міри;прекрасне має конкретно-історичний характер;уявлення про прекрасне залежить від конкретних соціальних умов життя особистості, тобто від її способу життя;ідеал прекрасного визначається також особливостями національної культури;розуміння прекрасного зумовлюється рівнем індивідуальної, особистісної культури, особливостями естетичного смаку.
Повторне – антипод, протилежність прекрасного. Це категорія пов’язана з оцінкою тих явищ, які викликають людське обурення, незадоволення внаслідок дисгармонії і відображає неможливість або відсутність досконалості.
Отже, якщо людина впізнає втілені в життя свої ідеальні уявлення про дійсність або те, що сприяє її вдосконаленню, то Овна сприймає такі явища як прекрасні, якщо зустрічаються з розпадом життя, з дисгармонією зовнішньою або внутрішньою, то це оцінюється як потворне. Тому прекрасне – найвища позитивна естетична цінність, а потворне – негативна естетична цінність.
Піднесене – категорія естетики, яка відбиває сукупність природних, соціальних та художніх явищ, які є винятковими за своїми якісними характеристиками, завдяки чому вони виступають як джерело глибокого естетичного переживання.
Якщо прекрасне несе в собі людську міру, то підсилене – це перевищення міри, тобто піднесене – це те, що вражає людське уявлення силою або масштабом свого прояву. Піднесене – колосальне, могутнє, що перевищує можливості сучасного людства.
Низьке – категорія естетики, яка відтворює негативні явища дійсності і особливості суспільного та індивідуального життя. Які викликають у людини співвідносну естетичну реакцію (презирство і зневагу).
Як низькі сприймаються явища, які містять загрозу для життя людини, її гідності. Самоповаги, які заважають процесі самореалізації особистості.
Трагічне – це категорія естетики, що відбиває діалектику свободи та необхідності, втілюючи найбільш гострі життєві протиріччя між необхідністю та неможливістю її здійснення.
Таким чином, у центрі трагічного – конфлікт між тим, що людина може (необхідність), і тим, чого вона бажає (свобода).
Трагічний герой – це особистість, яка свідомо і вільно обирає свій шлях, розуміючи, що його неминуче за цей вибір чекає страждання або навіть смерть.
Комічне пов’язане з тим, що історія здійснюється не тільки через трагедію, але й комедію.
Комізм – результат контрасту, розладу, протистояння прекрасного потворному, низького – піднесеному, внутрішньої пустоти – зовнішньому вигляду, що претендує на значущість.
Комічне, як і будь-яке естетичне явище є соціальним. Воно перебуває не в об’єкті сміху, а в тому, хто сприймає протиріччя як комічне.
Комічне пов’язане з загальною культурою людини.