54.Самосвідомість: її природа і специфіка

Вищим рівнем свідомості є самосвідомість. Самосвідомість — це здатність людини робити об'єктом розгляду свою власну свідомість. На рівні самосвідомості людина (на основі ідеальних еталонів) здійснює самооцінку та самоконтроль, проводить аналіз своїх знань, думок, ідеалів, мотивів, вчинків та ін. Самосвідомість є обов'язковим елементом свідомості; без неї людина не змогла б зрозуміти себе, визначити своє місце у світі та вдосконалюватись. Іншими словами, самосвідомість — це діяльність душі людини, її спрямованість на свою внутрішню сутність, діалог "Я" з самим собою. B основі самосвідомості лежить рефлексія — специфічний спосіб мислення, що його можна назвати "подвійним баченням", тобто це розуміння самого розуміння, мислення самого мислення, сприйняття своїх внутрішніх станів, знань, уявлень, цінностей і, відповідно, умова конструктивної діяльності свідомості.

Самосвідомість - це оберненість свідомості на саму себе, виділення суб’єктом себе, як носія певної активності щодо власної свідомості та діяльності. Самосвідомість виражає свідомість в її актуальній формі. Зв'язок свідомості і самосвідомості досягається завдяки:1)ставленню до себе2)спостереження себе як зовні3)завдяки пам’яті. Пам'ять відіграє важливу роль, оскільки засвідчує само тотожність у всіх змінах, що з нею відбуваються. Основні ф-ї пам’яті:1)вона зберігає і резепретує минуле в межах свідомості і таким чином дозволяє структурувати людське буття2)

55. Пізнання та його філософське призначення .Види пізнання.

Пізнання-це процес взаємодії об’єкта та суб’єкта,сутністю якого є перетворення предметного змісту та зміст мислення (отримання знань), а кінцевою метою- досягнення істини.

Предмет теорії пізнання-це знання в цілому, яке служить людству у його практичній діяльності.

Умова та об’єктивна основа пізнання-це суспільно –практична діяльність.

Процес пізнання є відображенням об’єктивної дійсності у людській свідомості.

Види пізнання.

-Чуттєве або живе споглядання

(Сюди відносять форми відчуття,сприйняття ,уявлення , які дають конкретне наочне знання про зн. бік речей);

-Мислення

(Поняття судження, умовивід,теорія, ідея , проблема)

56.Особливості чуттєвого та раціонального пізнання.

Чуттєве та раціональне пізнання взаємопов’язані та взаємообумовлені.

Психіка людини виступає як складне системне утворення з багатоманітними ланками взаємовизначеня. В силу цього , наприклад,зміст відчуття визначається не тільки зовнішнім подразником, але і станом мисленя, памяті уявлення.

Чуттєве та раціональне пронизують одне одного.Наприклад мене цікавить психічний образ «цього яблука» , червоного , круглого та солодкого. В наявності є три поняття:

Поняття кольору, поняття геометричної фігури і поняття смаку.

В цілому психічний образ яблука виступає як перехрещення різних понять та їхніх чуттєвих показників.

У пункті перехрещення чуттєва та раціональна форми пізнання утворюють повне ціле. Сприйняття яблука не дає поняття яблука.Тільки разом узгоджуючись одне з одним,поняття і сприйняття яблука дають адекватний психічний образ цього яблука.

На мою думку останній приклад дає точно зрозуміти особливості чуттєвого та раціонального

пізнання.