Проблеми та перспективи розвитку ринку облігацій в Україні

Сьогодні в Україні розвиток вторинного ринку цінних паперів стримується низькою їх пропозицією до продажу та недостатністю платоспроможного попиту з боку вітчизняних інвесторів, що зумовлено відсутністю в обігу облігацій підприємств, приватизація яких тільки розпочинається, причому без використання інститутів інфраструктури ринку, тому дана тема є актуальною для дослідження інвестиційно-інноваційної сфери на фондовому ринку.

Метою дослідження є визначення проблем та перспектив розвитку ринку облігацій.

Український ринок корпоративних облігацій характеризується вищою дохідністю порівняно з дохідністю ринків інших країн, проте в останні роки дохідність знизилась через притік іноземного капіталу та залучення ресурсів екзогенного характеру на основі єврооблігацій. Але сьогодні зниження дохідності облігацій не передбачається через підвищення облікової ставки НБУ. Емітентами, які характеризуються найвищою дохідністю до погашення є: ТОВ «Сітіком», ТОВ «Аркада-фонд», ТОВ «Міжнародний автомобільний холдинг «Атлант-М» та інші.

Для того, щоб посприяти розвитку ринку облігацій та зацікавити іноземних інвесторів, необхідно звернути увагу на вирішення таких проблем: можливість отримання прибутків від інвестування, принаймні не нижчих, ніж в країнах, що розвиваються; захист прав інвесторів; забезпечення справедливого ціноутворення та вирішення проблеми постійної підтримки ліквідності ринку; створення умов для швидкого і надійного обліку та засвідчення переходу права власності на цінні папери.

Жодна з даних проблем в даний час в Україні належним чином законодавчо та організаційно не вирішена повністю. Її вирішення можливе лише шляхом впровадження певної моделі інфраструктури фондового ринку. Одним з шляхів розвитку ринку корпоративних облігацій України є те, що міжнародне агентство Standard & Poor's нещодавно змінило методику рейтингування й відтепер готове виставляти корпоративним позичальникам оцінки вищі, ніж країнам їх походження.

З метою якісної перебудови фондового ринку України та спрямування його на реалізацію завдань інвестиційно-інноваційної сфери політика держави щодо цього має бути зосереджена на наступному: роз’яснення потенційних можливостей, налагодження тісного співробітництва в рамках міжнародних організацій з метою створення позитивного іміджу українського фондового ринку серед зарубіжних та вітчизняних інвесторів; чітке визначення прав і обов’язків емітентів та інвесторів, підвищення вимог до корпоративного управління, узгодження законодавства відповідно до міжнародних норм та сучасних вимог розвитку капіталу в Україні;

Отже, при вирішенні вищезазначених завдань необхідно збільшити дохідність облігацій через притік іноземного капіталу та залучення ресурсів екзогенного характеру на основі єврооблігацій. Слід звернути увагу на збільшення дрібних вкладів багатьох інвесторів, випуск звичайних іпотечних облігацій, удосконалити методологію обліку та операційні стандарти щодо обслуговування обігу корпоративних цінних паперів і ринку ОВДП, який повністю регулюється Міністерством фінансів України та НБУ.

Викладач /В.В. Бебих/

2. Write a summary to the text.

Нові перспективи розвитку

спрощеної системи оподаткування

Одним із ключових завдань державної політики в сфері економіки в умовах фінансової кризи є стимулювання підприємницької діяльності. Важливим елементом політики уряду має бути підтримка малого та середнього бізнесу. Адже малий бізнес забезпечує гнучкість і стійкість економічної системи, наближає її до потреб конкретних споживачів, надає додаткові робочі місця, що сприяє створенню умов для позитивних структурних зрушень в економіці України.

Саме з метою реалізації державної політики щодо розвитку та підтримки малого бізнесу, збільшення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів і, як наслідок, успішного розвитку національної економіки, було запроваджено спрощену систему оподаткування, основне завдання якої – створення сприятливих умов щодо оподаткування.

У листопаді 2011 року було прийнято Закон України № 4014-VI від 04.11.11 р. «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності», який вступив в дію з 1 січня 2012 року.

Відповідно до вищезазначеного Закону, платники спрощеної системи оподаткування поділяються на 4 групи, що дозволяє побудувати систему оподаткування суб’єктів господарювання відповідно принципу справедливості. Проте не зважаючи на ряд позитивних моментів, новий закон викликав ряд суперечностей.

По перше, значна частина платників єдиного податку протягом 2011 року вже подала заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2012 рік відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Дані платники єдиного податку вже отримали Свідоцтва про сплату єдиного податку за старими ставками єдиного податку та без переходу у відповідну групу.

По друге, на сьогоднішній день Міністерством фінансів України ще не розроблено нової форми заяви про перехід на спрощену систему оподаткування та сільськими, селищними та міськими радами ще не затверджено нових фіксованих ставок єдиного податку, які встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

По третє, ріст податкового боргу може зрости за рахунок того, що Свідоцтво єдиного податку видається безстроково, оскільки за старим законодавством Свідоцтво платника єдиного податку видавалося тільки на календарний рік, та без заяви на продовження єдиного податку на наступний рік – нарахування єдиного податку не проводились. Значна частина платників не розібравшись в даному Законі може й надалі працювати за такою ж системою.

Отже, можна зробити висновок, що даний Закон значно ускладнює спрощену систему оподаткування, яка вже стає не спрощеною а складною і платнику потрібні послуги бухгалтера для того, щоб правильно вести та постійно контролювати облік. Особливу увагу слід звернути на підприємців, які перебували на фіксованому податку, оскільки сплата по фіксованому податку здійснювалась в тих випадках, коли платник планував здійснювати діяльність, а не кожний місяць як зараз.

Викладач /В.В. Бебих/