13.Охарактеризуйте вплив філософії античності на формування світоглядних позицій Середньовіччя та Відродження.

Антична філософія: Основна проблема:пошук першооснови всьго сущого, зародилась в умовах становлення рабовласницьких відносин, встановлення демократичного ладу, що давало індивіду можливості для розвитку і для свободи філософув. Основною рисою виступав космоцентризм.

Демокріт намагаючись примирити позиції Геракліда і Парменіда, розробляє атомістичну теорію. В ній першоначалами є атоми і порожнеча, суперечність між якими і робить можливість руху. Д. розвиває теорію пізнання – матеріалістична позиція. Першоосновою світу за Платоном: світ ідей або ейдосів; процес пізнання як згадування душі про світ ідей; основною творчою силою є джерело руху.

Арістотель висунув ідеї натурфілософії. А. Визнавав 4 принципи сущого:форму, матерію, спонукальну причину і мету.

Якщо антична філософія зародилася в надрах рабовласництва, то особливості середньовіччя зумовленні пануванням феодальних відносин.Філ. Сер. була підпорядкована релігії.Отже, у звязку із загальним світоглядним переворотом серю віків філ. проблемає”Людина-світ” видозмінюється у відношенні “Бог-людина”

Відродження виступає як відродження культури, способу життя і мислення античності.Проте Сер. культура не заперечувала надбань Античності.В умовах феодалізму філософи розвивали філ. вчення Платона чи Арістотеля.Відродження стало продуктом розвитку культури Сер. віків, і тому несе в собі риси, що не були властиві Античності.

14. Дайте загальну характеристику філософських поглядів Cередньовіччя.

Філософія Середньовіччя

Головні риси Середньовічної філософії:

1.Теоцентризм – Бог в основі всього сущого.

2.Теїзм – первинність Бога щодо світу.

3.Креаціонізм – Бог створює світ з нічого, одним Своїм словом.

4.Людина виділяється з світу природи і проголошується Божим творінням.

5.Догматизм – положення віровчення, які не потребують доведення.

6.Проголошується принцип свободи людини.

7.Можливість пізнання світу через пізнання Бога.

Середньовіччя включає в себе 2 періоди:

1.Патристика(включає апологетику – захист свого віровчення(Оріген, Дертуліан)(2,3-8 ст.)) – сукупність релігійно-філософських поглядів отців церкви, спрямованих на обґрунтування християнського віровчення(Василій Великий, Григорій Богослов, Григорій Нісський, Августин Блаженний(розгляд розвитку суспільства як боротьби двох градів – земного і небесного; лінійне розуміння історії від створення світу до його завершення); особливе положення людини як богоподібної істоти; роль каяття і сповіді в житті людини; підпорядкування розуму вірі)).

2.Схоластика(11-14 ст.) – тип філософування, де засобами людського розуму намагаються обґрунтувати прийняті на віру ідеї; характерна певна дискусія між реалізмом і номіналізмом. Реалісти вважають, що реальним існуванням володіють не реальні речі, а універсалії. До реалістів відноситься Фома Аквінський, який продовжує вчення Арістотеля і вважає, що універсалії – це форма одиничного, сутність речі, реальність загальних понять. Номіналізм – представники вважають, що реальністю володіють одиничні речі, а універсалії – це лише назви, імена.