1. Чуттєвий(емпіричний)- базується на чуттєвому досвіді.

2. Раціонально – логічний.

3. Синтезувальний.

Чуттєве пізнання здійснюється у 3 формах:

1. Відчуття – фіксують певні властивості, характеризують предметів під впливом дії огранів чуттів.

2. Сприйняття – це єдність всіх відчуттів і створення образу, сукупності його сторін, що дається у спогляданні.

3. Уявлення – це цілісний образ предмету, який зберігається або в пам’яті або а уяві.

Раціональне пізнання є логічним пізнанням, яке тісно пов’язане з мисленням людини, передбачає узагальнення дійсності, виявлення закономірних зв’язків і вираження їх за допомогою понять.

Виокремлюється 2 рівні мислення:

Розсудкове – початковий рівень мислення, який передбачає послідовність побудови думки, здатність систематизації, класифікації.(не примножує нові знання)

Розумове – є вищим рівнем раціонального пізнання, на цьому рівні здійснюється взаємозв’язок між поняттями які розглядаються у розвитку і розкриваються глибинні причини досліджуваних явищ.(примножує нові знання)

Форми раціонального пізнання

1.Поняття – терміни(узагальнення) які дають змогу отримати знання про суттєві ознаки певного класу речей і подаються у визначеннях.

2.Судження – така форма думки в якій здійснюється зв'язок між поняттями і встановлюється наявність або відсутність якоїсь ознаки, властивості.

3.Умовивід – форма мислення яка передбачає взаємодію суджень на основі якого виводиться нове знання на основі суджень.

Синтезу вальний рівень пізнання – впровадження понять, концепцій мислення в реальне життя.

Форми

1.Досвід – свідоме нагромадження фактів.

2.Експеримент – виявлення спеціальних властивостей, характеристик об’єктів в спеціальних умовах.

3.Практика – свідомо-фіксований досвід застосування теорії в реальному житті.

Проблемою істини займався Гегель, для якого істина – це процес, а тому знання не може виступати як незмінне, людина не може володіти абсолютною істиною.

Істина(за Гегелем)- нескінченний процес наближення до об’єкта, який знаходиться в постійному розвитку.

Гегель розрізняв абсолютну, об’єктивну і відносну істини.

Об’єктивна істина – єдність абсолютної і відносної істин.

Відносна істина – форма розкриття об’єктивної істини яка перебуває в залежності від певного рівня знань.

Абсолютна істина – найбільш повне довершене знання, межа людської пізнавальної здатності.

Критерії істини

1.Логічний – те, що нове знання не повинно суперечити фундаментальним знанням, які перевірені практикою і передбачає внутрішню несуперечливість.

2.Естетичний – критерій краси, гармонії, досконалості форми.

3.Жити по істині – орієнтація на мудрість, досвід, а не на знання, вміння жити згідно вищих цінностей – істини, добра, краси.

4.Практика – матеріальна діяльність людини, яка включає в себе освоєння та пере направлення соціальних об’єктів і є рушійною силою пізнання.

41. Форми і методи наукового пізнання.

Наукове пізнання охоплює емпіричний і теоретичний рівні

Засоби емпіричного пізнання:

1.Порівняння

2.Вимірювання

3.Спостереження – отримання певних чуттєвих вражень (наукове спостереження включає в себе певну програму, спеціальні приклади, відкидаються випадкові факти)

4.Експеримент

5.Аналіз

Засоби теоретичного пізнання:

1.Абстрагування – відхід від певних фактів, властивостей

2.Ідеалізація – здатність створювати мислительні об’єкти

3.Синтез – поєднання елементів в єдине ціле

Структурними елементами наукового пізнання є:

1.Проблема – така форма пізнання зміст якої становить те що не вивчене людиною

2.Гіпотеза – така форма пізнання, яка вибудовується на фактах, що потребують свого підтвердження

3.Теорія – цілісне і системне відображення закономірних та сутнісних зв’язків певної сфери діяльності