26. Основні проблеми екзистенціальної філософії хх ст.

Екзистенціалізм

Це філософія існування людини та переживання свого існування в світі.

Поділяють на :

• Релігійний(Кіркегор, Ясперс, Марсель);

• Атеїстичний (Камю, Сарт, Хайденгер).

Особливості:

1. Перехід від всезагальних абстракцій в розумінні людини до дослідження її індивідуального світу і осмислення унікальності, неповторності кожної людини.

2. Світ розглядається як абсурдний і чужий для людини.

3. Первинність екзистенції (людське існування) над есенцією (сутність людини). Людина початково в екзистенціалізмі не володіє будь-якою сутністю (розум та інші), а лише здобуває її в процесі власного існуваня.

4. Розгляд людини як універсальної характеристики людини.

27. Розкрийте характерні риси структуралізму та герменевтики. Структуралізм

Структуралізм – напрям, який виник в гуманітарних науках(етнографія, лінгвістика,історія,..), що виражає тяжіння цих наук до системно-структурної методології.

Шляхом віднайдення незмінних структур в різних сферах культури знайти універсальні структури суспільної реальності і мислення і зробити гуманітарні науки точними.

Представники: Строс, Фуко, Барт.

Германевтика

Виступає в 3 аспекти:

1. Тлумачення текстів.

2. Як напрям філософії 20 –го ст.

3. Методологія гуманітарних наук.

Представники: Гадамер.

Розглядається обмеженість науково-теоретичного методу і формується ідея про специфічний метод для гуманітарних наук (наукри про дух). 3 основні науки про дух: історія, філософія і мистецтво. Вони повинні мати свою методологію. Специфіко цих наук буде те, що до їх предмету долучається сам суб’єкт. Пізнання замінюється розумінням (інтерпретацію смислу, що перебуває у тісному зв’язку з інтерпретатором).

28. В чому сутність некласичної філософії кінця хіх-хХст.

До некласичного - філософія життя, екзистенціалізм, персоналізм, постмодернізм тощо.

Некласична філософія:

відмовляється від досягнень попередньої філософії, заявляє, що в усьому досвіді людства виявляється безсилля розуму; вона стає на позиції ірраціоналізму.

Поняття ірраціоналізм (від лат. іrrationalis - нерозумний, несвідомий) об´єднує різні філософські вчення, які відстоюють обмеженість раціонального пізнання, протиставляють йому інтуїцію, віру, інстинкт, як основні види пізнання. Ірраціональними за своїм змістом виявляються усі релігійні і релігійно-філософські вчення.

Для філософії XX ст. характерні також сцієнтизм та анти-сцієнтизм - протилежні світоглядні позиції, пов´язані з абсолютизацією позитивних (сцієнтизм) або негативних (анти-сцієнтизм) аспектів впливу природничих наук на розвиток культури. Сцієнтизм (від лат. scientia - знання, наука) - це уявлення про наукове знання як про вищу культурну цінність і достатню умову для орієнтації людини у світі.

29. Проблема людини у філософській антропології та персоналізмі.

Філософська антропологія

Представники: Плеснер, Шеллер, Кассіре.

1. Вчення про сутність людини.

2. Вчення про людину, її буття.

Буття розглядається через призму людського буття в світі, а людина постає завершенням еволюції світу.

Шеллер: сутність людини – дух.

Плеснер: сутність людини – ексцентричність.

Классіре: людина - істотою символічною, оскільки існує в культурі де є мова та ін.

Персоналізм

Представники: Бердяєв, Франкл, Муньє.

Головна сутність – особистість у її творчому зв’язку з богом.

Творчість – головне призначення людини, через творчість людина виходить за межі буденності, формує себе як особистість, осягає бога, набирає рис бого-людини.

30.Основні особливості та етапи розвитку філософської думки в Україні

Історія української філософії є органічною складовою історії всесвітньої філософії й відзначається як тривалістю так і оригінальністю свого змісту. До складу історії української філософії входять ті вчення, які визрівали на грунті української культури незалежно від того у якому краї через певні обставини життя довелося формувати ці ідеї второві. А також вчення, які створені представниками інших національних культур, але реально функціонували у складі української культури, були сприйняті нею й справили певний вплив на її розвиток. Особливостями української філософії будуть:

• Зміст української філософії завжди визначався соціально-історичними особливостями тієї чи іншої доби історії українського народу;

• Філософські ідеї виражалися не в одних філософських трактатах, але й пронизують різні види духовної творчості: фольклор, художню літературу, публіцистику, критику;

• Антеїзм - любов до землі (походить від давньогрецького міфілогічного персонажу Антея, який черпав силу від землі). На вітчизняному грунті спостерігаємо емоційно-шанобливе ставлення до землі, рідної природи, що проявляється у працездатності працелюбності українського народу й мало вплив на формування філософської думки;

Екзистенційна спрямованість української філософії, адже проблема людини, морально-релігійне, художньо-естетичне мислення виявляється визначальним;

- Українська філософія повторює основні етапи розвитку філософської думки Європи, але історична специфіка вітчизняної культури внесла певні часові зміщення.

В основі періодизації української філософії лежить принцип історичного розвитку українського народу з усіма його особливостями. Розрізняють два основні етапи розвитку укр.. філософії:

- докласичний; класичний.

Докласична доба включає наступні етапи розвитку філософії в Україні: -Філософська культура Київської Русі (Х-ХІІІ ст.);

• Філософські ідеї в духовній культурі (XIV- ХІУ);

• Гуманістичні і реформаційні ідеї в суспільно-філософській думці України (XVI -XVII):

• Філософія Києво-Могилянської академії (XVII- пер. половина XVIII)

Класична доба української філософії:

- Філософія Г. Сковороди. Українське просвітництво (друга пол. XVIII- перша XIX ст.);

• Університетська філософія (XIX ст.);

• Український романтизм (М. Гоголь, Кирило-Мифодіївське братство, П. Юркевич);

• Новітня українська філософія.