Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-44.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.09.2019
Размер:
85.26 Кб
Скачать

1. Світогляд: сутність та структура.

Світогляд – це погляди на світ і усвідомлення свого місця в цьому світі.

Світогляд має структури:

  • Компонентна

  • Рівнева

  • Функціональна

Компонентна структура світогляду.

  1. Норми – певний взірець, елементарна форма вимоги, яка є обов’язковою для виконання. (виконання, обов’язковість, категоричність)

  2. Цінності – це значимість певних об’єктів, матеріальних або ідеальних для людини. Існують індивідуальні та загальнолюдські(ті цінності, що надають смислу людському існуванню, які підвищуються на суб’єктом і розвивають його позитивні якості). Вищі цінності: добро, краса,істина.

  3. Оцінка – це виявлення значимості світу в залежності від уявлення про належне і неналежне. (добро і зло, прекрасне і потворне, істинне і хибне)

  4. Знання – це певна сукупність інформації про властивості, характеристики і ознаки предметів, процесів і явищ.

  5. Переконання – це такі погляди людини, які вона активно сприймає, які є складовою її внутрішнього світу і визначають її буттєвість

Рівнева структура світогляду:

  • Рівень світовідчуття – світ і ставлення до нього відбувається в чуттєво-емоційній формі(зір, органи чуттів). Складається з чуттєвості і емоційності. На цьому рівні формується ставлення людини до світу (буває оптимістичне, песимістичне та нейтральне).

  • Рівень світосприйняття – світ розглядається як впорядкований і організований. На цьому рівні формується образ світу.

  • Рівень світорозуміння – ставиться питання: чому цей світ такий? І що лежить в його основі? На цьому рівні формується картина світу.

За ступенем зрілості світорозуміння поділяють на життєво-практичне і теоретичне (базується на знаннях, які потребують теоретичного обґрунтування). На цьому рівні виникає філософія.

Функціональна структура світогляду:

  • Віра

  • Надія

  • Любов

Віра дозволяє людині включати в свій духовний світ і своє практичне життя те, що не ввіходить безпосередньо до складу її життєвого досвіду. ..."). Часом твердження, яке є для нас авторитетним, змушує нас повірити в те, що суперечить нашому повсякденному досвіду. Щоб люди свого часу повірили в те, що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки, потрібен був авторитет учителя, а через нього - авторитет науки. Крім того, віра поєднує можливе й дійсне. Достатньо повірити в можливість невдачі й невдача нас не обмине. Якщо ж повірити в здійснення навіть неможливого, неможливе може стати можливим. , віра поєднує в собі можливе й дійсне, вона здатна переводити неможливе у вимір можливого.

Надія - це мрія, у здійснення якої людина повірила. Коли мрію, що легко переносить над світом можливого, спинити й утримати на якійсь одній можливості та омріяти здійснення її як конче необхідне, тоді у нас буде надія.

Віру й надію можна розглядати як певні форми наближення до такої універсальної складової світогляду, якою є любов. І віра, і надія знаменують собою різні форми поєднання ідеального й реального, різні щаблі відданості людини чомусь, що виходить безпосередню за межі її досвіду, її матеріально-життєвих потреб та інтересів. Але в любові все це набуває свого завершення.

Любов є вищою християнською чеснотою, головною ознакою християнського ідеалу. В деяких варіантах християнського віровчення Бог безпосередньо ототожнюється з любов'ю. Таке універсальне тлумачення любові надає їй рис синтетичної форми ставлення до світу, в якій поєднані й діяльне, й споглядальне ставлення до людини й усього сущого. Такий шлях до любові включає релігійне її розуміння як один з можливих варіантів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]