10.Місце філософії в культурі.

Місце філософії в культурі. Філософія поєднує і синтезує досвід, який нагромадила культура.

 Філософія є найважливіша складова людської культури. Саме філософії культура дана в її максимальної повноти і гранично можливе осмисленні. Найбільш нагальні проблеми людства отримують у філософії завершальну інтерпретацію. Актуальна філософія - це пікові досягнення культури, яка за своїми інтерпретаційних можливостей перевершувала б філософію. Зрозуміло, досягнення філософії не мають сенсу поза її союзу з різноманітними науками, мистецтвми, практичними діями людей. Філософія володіє не тільки специфікою, але і самостійністю. Це означає, що інші фахівці не можуть виконати роботу філософа, кожен займається своєю справою, але стосується воно всіх.  Антична філософська традиція, російська філософська думка і сучасна європейська філософія зберігають свої ясні контури і в той же час стають об'єктом оцінки, зіставлення, інтерпретації.  Філософія доповнює і завершує будь спеціальну освіту, допомагаючи стати спеціалісту інтелігентом. Що це - бути інтелігентом? Питання це хвилює не лише вчених. Від його рішення багато в чому залежить доля нашої культури. Звертаючись до проблеми інтелігенції, можна помітити, що альтернатива "або філософствувати - або жити" - хибна. Інтелігент не може жити, мислити, діяти, не звертаючись до філософії. 

11. Західна та Східна парадигми філософування.

Відмінності Східного типу філософування від Західного:

• Зх. Філософія є екстра вершиною (спрямована на зовнішній світ, пізнання), а сх..філософія – інтровершина (самозаглиблення)

• Зх.філософія – орієнтація на ідею прогресу; сх..філософія – на традиції (консерватизм)

• За способом філософування:

Зх..філософія – аналітична, раціональна, категорійно-понятійний характер;

Сх..філософія – емоційно-образний характер, базування на канонічних джерелах;

• За суб’єктом філософування:

Зх.філософ як особистість;

Сх.філософ - розмитість особистості, школи.

• Зх.філософія – пошук причин, прешоначала.

Сх.філософія - за основу береться пустота.

12. Основні риси античної філософії та її основна проблематика.

Антична філософія

Антична філософія включає наступні етапи:

1. Становлення давньо-грецької філософії (6-5 ст. до н.е.)

2. Класична грецька філософія (5-4 ст. до н.е.) (Сократ, Платон, Арістотель)

3. Елліністичний (4-1 ст. до н.е.)

Греко-римський (1 ст. до н.е. – 4,5ст. н.е.)

Головні риси античної філософії

1. Космоцентризм – орієнтація на космос як організаційно-впорядковану цілісність, в якій панує розум.

2. Пошук першооснов буття

А) Мілетська школа – натуралістична фаза розвитку філософії, оскільки першооснову шукали в речовинній формі.(Фалес – основу всього складає вода, Анаксімандр – первоначалом вважав айперон – невизначена матерія без кількісних і якісних характеристик, Анаксімен – в основі всього лежить повітря). Геракліт з Ефесу – основою всього вбачав вогонь.

Б) Елейська школа (Парменіт, Зенон Елейський) – основою всього сущого вважали буття(те , що охоплюється думкою і мислиться без суперечностей, тому буття є , а небуття немає.) Основні властивості буття: вічне, єдине і ціле, нерухоме.

В) Атомістичне вчення (Демокріт, Левкіп) – основою всього існуючого є атоми, вони вічні, рухомі і в процесі їх руху виникають речі.

Г) Вчення Платона:основою всього вбачав ідеї – вічні незмінні ейдоси, ідея охоплюється розумом.

Д) Вчення Арістотеля: первоначалами будуть 4 причини.

Арістотель – основоположник метафізики – вчення про суще, першопричини і начала.

1. Форма – сутність речі, вічна незмінна метафізична сутність.

2. Матерія – пасивна, безформенна на відміну від форми.

3. Ентелехія – реалізація закладених можливостей.

4. Форма форм (бог) – першопричина.

3. Проблема людини і моралі (Сократ):людина як моральна істота, сутність якої полягає в душі.

4. Вирішення етичних і соціально-політичних проблем: епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм.