- •1.Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •2.Предмет теорії держави і права.
- •3.Методи теорії держави і права.
- •4.Функції теорії держави і права.
- •5.Призначення теорії держави і права у відношенні до галузевих юридичних дисциплін.
- •6.Співвідношення теорії держави і права з іншими суспільними науками,що вивчають державу і право:філософією,соціологією і т.П
- •7.Структура теорії держави і права.
- •8.Передумови виникнення держави.
- •9.Ознаки держави.
- •10.Суверенітет держави та його види.
- •11.Основні теорії походження держави.
- •12.Сутність формаційного підходу до зясування історичних типів держави.
- •13.Сутність цивілізаційного підходу до зясування історичних типів держави.
- •14.Державна влада;поняття та ознаки
- •15.Функції держави.
- •16.Класифікація функцій держави.
- •17.Форма здійснення функцій держави.
- •18. Форми держави:поняття та види.
- •19.Форма державного правління:поняття і види.
- •20. Президенська республіка та її особливості.
- •21.Парламенська республіка та її особливості.
- •22.Змішана республіка,її особливості та види.
- •23. Республіканська форма правління.
- •24. Форма державного устрою: поняття та види.
- •25. Унітарна держава: поняття та особливості.
- •26. Федеративна держава: поняття та особливості.
- •27. Політичний режим та його види.
- •28. Демократичний політичний режим, його сутність та роль в побудові правової держави.
- •29. Механізм держави.
- •30. Державний апарат: сутність та призначення.
- •31. Принципи організації і діяльності державного апарату.
- •32. Значення держави в політичній системі суспільства.
- •33. Політична система суспільства та її елементи.
- •34. Орган держави: поняття та види.
- •35. Соціальна, правова держава: загальна характеристика.
- •36. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •37. Ознаки правової держави.
- •38. Загальна характеристика правового статусу особи.
- •39. Співвідношення прав людини та прав громадянина в Україні.
- •40. Форми демократіїї.
- •41. Поняття та основні ознаки народовладдя.
- •42. Право: поняття та ознаки.
- •43. Право та інші соціальні норми: порівняльна характеристика.
- •45. Функції права.
- •46. Сутність загальносоціальних функцій права.
- •48.Структура права.
- •49. Суб'єктивне право.
- •50.Об'єктивне право.
- •51.Публічне право та приватне право: порівняльна характеристика.
- •52. Матеріальне та процесуальне право. Співвідношення.
- •53. Принципи права та їх класифікація.
- •54. Норми права у системі соціальних норм .
- •55. Система соціальних норм.
- •56. Норма права: поняття, види.
- •57. Ознаки правової норми.
- •58. Норма права та її структура.
- •59. Диспозиція правової норми: поняття та види.
- •60. Санкція правової норми. Поняття та види.
- •61. Гіпотеза правової норми. Поняття та види
- •62. Правотворчість: поняття та види.
- •63. Принципи правотворчості.
- •64. Функції правотворчості.
- •65. Стадії законодавчого процессу.
- •86. Система законодавства та її структура
- •88 Галузі законодавства: поняття та сутність
- •89,Систематизація законодавства та її види
- •90, Кодифікація законодавства.
- •91, Інкорпорація законодавства
- •92, Правові відносини: поняття та їх класифікація
- •93, Зміст правовідносин.
- •94, Суб’єктивне право та юридичний обов’зок як елементи змісту правових відносин.
- •95, Суб’єкти правовідносин: поняття та види
- •96, Правоздатність
- •97, Дієздатність.
- •98, Деліктоздатність
- •99, Правоздатність фізичних та юридичних осіб в Україні
- •100, Дієздатність фізичних та юридичних осіб в Україні.
- •101, Об’єкти правовідносин: поняття та види.
- •102, Юридичні факти: поняття та класифікація
- •103 Реалізація норм права: поняття та форми.
- •104 Дотримання права, як форма реалізації норм права
- •105, Використання права, як форма реалізації норм права.
- •106, Виконання права, як форма реалізації норм права.
- •107, Застосування права, як форма реалізації норм права.
- •108 Акти застосування правових норм.
- •114. Функції тлумачення норм права;
- •118. Правова поведінка: поняття та види;
- •119. Правомірна поведінка: сутність та види;
- •131. Гарантії законності.
- •132. Правосвідомість.
- •133. Елементи правосвідомості.
- •134. Види правосвідомості.
- •135. Функції правосвідомості.
- •136. Правова ідеологія.
- •137. Правова психологія.
- •138. Функції правосвідомості.
- •139.Правовий нігілізм та форми його прояву.
- •140. Правова культура: поняття та зміст.
- •141. Правове виховання: поняття, форми, методи.
- •142. Механізм правового регулювання: поняття та елементи.
- •143. Способи правового регулювання.
- •144. Юридична техніка: поняття та види.
- •145. Види юридичного процесу.
- •146. Правова система: поняття та елементи.
- •147. Поняття типу правової системи та критерії об’єднання правових систем держав у правові сім’ї.
- •148. Правова система: поняття та ознаки.
- •149. Романо-германський тип правових систем: загальна характеристика.
- •150. Англо-американський тип правових систем: загальна характеристика.
- •Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •Предмет теорії держави і права.
133. Елементи правосвідомості.
Правосвідомість — це система відображення правової дійсності в поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце і роль у забезпеченні свободи особи та інших загальнолюдських цінностей. Правосвідомість є специфічною формою суспільної свідомості.
В структурі правосвідомості суспільства виділяють такі елементи:
1. Правова психологія — це структурний елемент правосвідомості, що включає правові почуття, настрої, інші емоційні сприйняття правових явищ.
2. Правова ідеологія — це структурний елемент правосвідомості, який охоплює знання, уявлення, поняття про зміст права, що формуються в результаті правового виховання та юридичних наукових досліджень.
На відміну від правової психології, що формується стихійно, правова ідеологія формується в результаті наукового, теоретичного відображення правової дійсності, на основі узагальнення і розвитку найбільш відомих і значущих державно-правових теорій минулого і сучасного, вивчення основних закономірностей становлення, розвитку і функціонування держави і права.
3. Правова поведінка — це вольова сторона правосвідомості, яка становить процес перетворення норм права в реальну правову поведінку.
У структурі поведінкової частини правосвідомості виділяють такі елементи:
- мотиви правової поведінки;
- правові установки, які є одним з найбільш складних компонентів правосвідомості. Вони відображають не тільки готовність до певної правової поведінки, а й схильність до певних уявлень, оцінки правових явищ.
Класифікувати правосвідомість можна за різними підставами.
1. 3а суб'єктами (носіями) правосвідомості: індивідуальна; групова та суспільна.
2. За глибиною відображення правової дійсності: повсякденна (буденна, непрофесійна); професійна (практиків-юристів); наукова (теоретична).
134. Види правосвідомості.
Для всебічного розуміння того, що є правосвідомістю, необхідно розглянути її різновиди, які поділяються за рівнем, глибиною
усвідомлення права і відображення правової дійсності.
Перший рівень — повсякденна правосвідомість, притаманна більшості членів суспільства, формується в повсякденному житті у сфері правового регулювання. Вона складається стихійно, під впливом особистого досвіду.
Повсякденна правосвідомість — уявлення, емоції, настрої з приводу права і законності, що поширені серед загалу. Ці почуття виникають під впливом безпосередніх умов життя людей.
Другий рівень — професійна правосвідомість, яка складається в ході спеціальної підготовки та в процесі здійснення практичної юридичної діяльності. Це правосвідомість юристів-практиків. Професійна правосвідомість — поняття, уявлення, переконання, традиції, стереотипи, що складаються в середовищі професіоналів-юристів.
Третій рівень — науково-теоретична правосвідомість, яка притаманна вченим-юристам, які займаються вирішенням теоретичних питань у правовій сфері. Формується на базі широких і глибоких правових узагальнень, знань
закономірностей тощо.
За суб’єктами (носіями) правосвідомість поділяється на індивідуальну (належить окремим індивідам) і колективну (притаманну окремим суспільним групам, класам, верствам суспільства). Колективну правосвідомість треба відокремлювати від масової, яка характерна для нестабільних, тимчасових об’єднань людей — мітингів, демонстрацій. Для характеристики макроколективів використовують поняття суспільної правосвідомості (правосвідомість населення країни, нації, народності).