103 Реалізація норм права: поняття та форми.

Реалізація норм права - це втілення встановлених правових норм у діяльність суб'єктів права через виконання юридичних обов'язків, використання суб'єктивних прав, дотримання заборон.

Використання - форма реалізації повноважних правових норм, яка полягає в активній чи пасивній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними за їхнім власним бажанням (наприклад, реалізація законодавства про право на вищу освіту). Виконання - форма реалізації зобов'язальних юридичних норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними незалежно від їхнього власного бажання (приміром, реалізація законодавства про державні податки).

Дотримання - форма реалізації заборонних юридичних норм, яка полягає у пасивній поведінці суб'єктів, утриманні від заборонених діянь (скажімо, непорушення водіями транспортних засобів обмежень щодо швидкості руху на автомагістралях).

104 Дотримання права, як форма реалізації норм права

Дотримання — це реалізація забороняючих юридичних норм, яка полягає у пасивній поведінці суб'єктів, утриманні від заборонених діянь (Наприклад, непорушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху).

105, Використання права, як форма реалізації норм права.

Використання права — це така форма реалізації правових норм, яка полягає в здійсненні суб'єктами своїх прав. Вона полягає в активній поведінці учасників суспільних відносин по реалізації суб'єктивних прав, свобод і законних інтересів, передбачених управомочними нормами права. Ця форма реалізації здійснюється добровільно, за власним бажанням суб'єктів. Наприклад, договір даріння, реалізація права на освіту, права на працю тощо

106, Виконання права, як форма реалізації норм права.

Виконання права — це така форма реалізації права, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, оскільки необхідно виконати (здійснити) юридичні обов'язки, передбачені нормами права. Шляхом виконання реалізуються зобов'язуючі норми права. Наприклад, реалізація договірних зобов'язань, сплата податків.

107, Застосування права, як форма реалізації норм права.

Застосування норм права являється однією із форм реалізації права. В першу чергу мова повинна йти про застосування законодавчих і підзаконних актів, оскільки правоохоронні органи й інші суб'єкти, які застосовують норми пра­ва, орієнтуються на нормативні акти, а не на право і його принципи. Застосування норм права — це особлива форма реалізації права. Її особливість полягає в тому, що вона суттєво відрізняється від інших форм реалізації права — виконання, дотримання і використання. Ця форма реалізації права має свої ознаки (риси), які відрізняють її від інших форм реалізації, а також від інших правових явищ. Порядок застосування норм права може бути простим і складним.

108 Акти застосування правових норм.

Акт застосування права (правозастосовний акт, індивідуальний акт) - це правовий акт, що містить персоніфіковане (індивідуальне) владне приписання (веління), винесене уповноваженим на те суб'єктом у результаті рішення їм конкретної юридичної справи.

Основні ознаки:

Являє собою різновид правових актів;

Фіксує ухвалене рішення щодо справи;

 Має офіційне значення;

 Має державно-владний характер;

 Приймається у встановленому законом порядку;

 Має відповідним, установленим законом форму;

 Виноситься уповноваженим на те суб'єктом;

 Містить персоніфіковане, тобто адресоване конкретному (індивідуально-певному) особі (особам) приписання;

Види правозастосовних актів:

 По предмету правового регулювання

По суб'єктах прийняття - акти глави держави,органів правосуддя,органів прокуратури ..;

За юридичним значенням - основні допоміжні

 За формою зовнішнього прояву- акти-документи, акти-дії

 По характеру дії в часі - акти однократної дії

По характеру приписань- зобов'язуючі, заборонні, уполномочивающие;

По функції в правовому регулюванні - охоронні, регулятивні.

109. Прогалини у праві, та засоби їх усунення;

прогалина у праві — це повна або часткова відсутність у чин­них нормативно-правових актах необхідних юридичних норм.

Прогалини в законодавстві повині усуватися в процесі правотворчості шляхом внесення змін і доповнень до законів, ви­дання нових, досконаліших юридичних актів.

Норми цивільного права регулюють найбільш типові й характерні для певного етапу суспільного розвитку майнові та немайнові відносини.

Під прогалиною в праві звичайно розуміють випадки, коли певні суспільні відносини потребують правового регулювання, але воно не передбачене конкретним за­коном, правовою нормою.

Засобом усунення прогалин є правотворчість: при­йняття нових норм або редагування застарілих. Але суди не можуть чекати, поки прогалину в праві усуне законодавець, і не надавати захисту інтересам грома­дян і організацій, посилаючись на відсутність норма­тивної бази.

Вихід полягає в тому, що суду надається право розг­лядати такого роду справи за допомогою аналогії.

Перший вид аналогії (за відсутності закону, який регулює спірні відносини) носить назву "аналогія зако­ну", другий (за відсутності і закону, який регулює спірні відносини, і закону, який регулює подібні до спірних відносини) — "аналогія права".

Аналогія закону має місце, якщо:

1) відносини, щодо яких виник спір, за своїм харак­тером потребують цивільно-правового регулювання;

2) ці відносини не регулюються якимись конкретни­ми нормами права;

3) вирішення спору, який виник, не можливе, вихо­дячи із засад і змісту законодавства;

110. Аналогія права.

Аналогія права — це вирішення справи або окремого юри­дичного питання на основі принципів права, загальних засад і змісту законодавства.

Аналогія права застосовується коли:

· немає норми, яка прямо передбачає даний випадок;

• немає норми, яка передбачає подібний випадок.

При вирішенні справи за аналогією закону і аналогією права необхідно додержуватися таких умов:

1) аналогія допустима лише у разі повної відсутності або не­повноти правових норм;

2) суспільні відносини, до яких застосовується рішення за аналогією, повинні перебувати у сфері правового регулювання;

3) наявність подібності (аналогії) аналізованих -обставин і обставин, передбачених наявною нормою, повинна бути в істот­них, юридичне рівнозначних ознаках.

4) пошук норми, яка регулює аналогічний випадок, має йти спочатку в актах тієї самої галузі права, у разі відсутності та­кої — в іншій галузі та у законодавстві в цілому;

5) обов'язково має бути вмотивоване пояснення причин за­стосування рішення за аналогією до даного випадку.

При застосуванні аналогії права істотне значення мають прин­ципи права, які закріплюються в конституції.

111. Аналогія закону.

Аналогія закону — це вирішення справи або окремого юри­дичного питання на основі правової норми, розрахованої на подібні випадки. Аналогія виключається, якщо вона прямо за­боронена законом або якщо закон пов'язує настання юридич­них наслідків з наявністю конкретних норм. Наприклад, відсут­ність в Україні спеціального законодавства, яке б регулювало правове забезпечення лізингу (комплекс майново-правових від­носин, утворених у зв'язку з передачею майна в тимчасове ко­ристування), дозволяє заповнити її договором наймання, який є подібним до договору лізингу.

112. Тлумачення норм права: поняття та види;

Тлумачення - процес мислення, що відбувається у свідомості особи, яка застосовує правову норму, з'ясування змісту правової норми та її пояснення; По-друге, тлумачення - це виражений поза роз'ясненням зміст правової норми. Тлумачення норм права - інтелектуально-вольова діяльність суб'єктів права зі з'ясування й роз'яснення змісту норм права з метою їх найбільш правильної реалізації, яка може виражатися в особливому акті. Існують різні види і способи тлумачення: Загальне тлумачення розраховане на всякий прояв регулювання правовою нормою суспільних відносин незалежно від його одиничних конкретних особливостей і поширюється на поведінку всіх можливих учасників цих відносин. Нормативне офіціальне тлумачення не веде до створення правових норм, воно тільки з'ясовує зміст існуючих правил поведінки. Казуальне тлумачення стосується конкретного, одиничного прояву упорядкованих правовою нормою суспільних відносин, конкретного "казусу", що визначається конкретними обставинами справи. Офіційне тлумачення може бути автентичним, легальним і відомчим. Воно дається компетентним органом чи посадовою особою на підставі службового обов'язку і має юридичне значимі наслідки. Автентичне тлумачення проводиться тим органом, який створив дану норму права. Воно є найбільш компетентним і авторитетним, оскільки орган, який створив правову норму, може найточніше розкрити її зміст. Відомче тлумачення здійснюється керівництвом центральної установи того чи іншого відомства, коли воно дає офіційну відповідь на запити підвідомчих організацій і підприємств з приводу трактування і застосування окремих повноважень та урядових нормативних актів. Систематизоване  тлумачення являє собою більш високий ступінь наукової розробки питань права. Несистематизоване  тлумачення виражається в наукових гіпотезах, ідеях, які потребують перевірки, доповняльної аргументації, приведення до системи.

Професійне тлумачення здійснюється також членами самокерованих недержавних організацій, для яких роз'яснення змісту закону є професійним обов'язком. За обсягом розрізняють :  Адекватне (буквальне) тлумачення має місце, коли зміст і письмовий виклад норми права збігаються. Обмежувальне (звужене) тлумачення - зміст норми права вужчий за її буквальне значення. Поширене (розширене) тлумачення: зміст норми права ширший від його буквального значення.

113 Способи тлумачення норм права;

1. Мовне (граматичне) - з'ясування змісту правової норми через досвід її словесного формулювання на підставі лексичних, морфологічних, синтаксичних норм мовознавства. 2. Логічне - з'ясування змісту правової норми завдяки безпосередньому використанню законів і правил формальної логіки. 3. Систематичне - з'ясування змісту правової норми залежно від місця, що його посідає правова норма в системі інших норм права.

4. Історико-політичне - з'ясування суті правової норми на основі дослідження процесу її прийняття за певних історичних умов. 5. Спеціальне юридичне - аналіз норми, яка містить юридичну термінологію, розуміння її конструкції з позиції юридичної науки.