43. Право та інші соціальні норми: порівняльна характеристика.

Необхідною умовою стабільного функціонування суспільства є наявність цілісної системи соціальних норм, в рамках якої гармонійно доповнюють одні одних норми права та інші соціальні норми. Як один з видів соціальних норм, право має спільні та відмінні з іншими нормами риси.

Спільні риси права та інших соціальних норм полягають у тому, що:-    вони відображають загальнолюдські цінності;-    мають спільну економічну та політичну основу;-    джерелом їх є народ;-    всі норми здійснюють функцію регулятора суспільних відносин.

Відмінні риси права та інших соціальних норм помітні з огляду на такі ознаки:1) за походженням. Норми права утворюються, переважно, органами держави і безпосередньо після прийняття стають обов’язковими. Інші соціальні норми утворюються під впливом громадської думки, уявлень людей і стають значимими тільки після того, коли їх усвідомить велика група людей;2)    за сферою дії- норми права регулюють тільки найважливіші суспільні відносини, які до того ж піддаються зовнішньому контролю. Соціальні норми можуть регулювати і вужчу сферу суспільних відносин, у т. ч. тих, що не піддаються контролю ззовні;3)    за ступенем деталізації- норми права є деталізованими правилами поведінки, які чітко встановлюють права, обов’язки та відповідальність суб’єктів, а інші соціальні норми є, переважно, недеталі-зовані і виступають як загальні принципи;4)    за формою вираження – норми права фіксуються у спеціальних державних юридичних актах, а інші соціальні норми, як правило, не фіксуються у письмових документах;5)    за способом забезпечення – норми права забезпечуються державним примусом, а інші соціальні норми – силою громадської думки, переконанням, виключенням з громадської організації тощо.

44. Основні типи право розуміння.Природно-правова позиція: вихідна форма буття прав - громадська свідомість; право – не тексти закону, а система ідей (понять) про загальнообов’язкові норми, права, обов”язки, заборони, природні умови їх виникнення та реалізації, порядок і форми захисту, яка є у громадській свідомості та орієнтована на моральні цінності. При такому підході право і закон розмежовуються, першість віддається праву як нормативно закріпленій справедливості, а закон розглядається як його форма, покликана відповідати праву як його змісту.

Нормативістський: вихідна форма буття права – норма права; право – норми, викладені в законах та інших нормативних актах. При такому підході відбувається ототожненя права і закону. Водночас нормативне праворозуміння орієнтує на такі властивості права, як формальна визначеність, точність, однозначність првового регулювання. Соціологічний: вихідна форма буття права – правовідносини; право – порядок суспільних відносин, який проявляється у діях і поведінці людей. При такому підході правом визнається його функціонування, реалізація, його «дія» у житті – у сформованих і таких , що формуються, суспільних відносинах, а не  його створення правотворчими органами у формі закону та інших нормативно-правових актів. При усій цінності врахування “життя” права в суспільному середовищі, прихильники цього підходу плутали самостійні процеси правотворчості та застосування права, тоді як умовою   дотримання і забезпечення режиму законності може бути діяльність правозастосувальника в межах, встановлених законом.