- •1.Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •2.Предмет теорії держави і права.
- •3.Методи теорії держави і права.
- •4.Функції теорії держави і права.
- •5.Призначення теорії держави і права у відношенні до галузевих юридичних дисциплін.
- •6.Співвідношення теорії держави і права з іншими суспільними науками,що вивчають державу і право:філософією,соціологією і т.П
- •7.Структура теорії держави і права.
- •8.Передумови виникнення держави.
- •9.Ознаки держави.
- •10.Суверенітет держави та його види.
- •11.Основні теорії походження держави.
- •12.Сутність формаційного підходу до зясування історичних типів держави.
- •13.Сутність цивілізаційного підходу до зясування історичних типів держави.
- •14.Державна влада;поняття та ознаки
- •15.Функції держави.
- •16.Класифікація функцій держави.
- •17.Форма здійснення функцій держави.
- •18. Форми держави:поняття та види.
- •19.Форма державного правління:поняття і види.
- •20. Президенська республіка та її особливості.
- •21.Парламенська республіка та її особливості.
- •22.Змішана республіка,її особливості та види.
- •23. Республіканська форма правління.
- •24. Форма державного устрою: поняття та види.
- •25. Унітарна держава: поняття та особливості.
- •26. Федеративна держава: поняття та особливості.
- •27. Політичний режим та його види.
- •28. Демократичний політичний режим, його сутність та роль в побудові правової держави.
- •29. Механізм держави.
- •30. Державний апарат: сутність та призначення.
- •31. Принципи організації і діяльності державного апарату.
- •32. Значення держави в політичній системі суспільства.
- •33. Політична система суспільства та її елементи.
- •34. Орган держави: поняття та види.
- •35. Соціальна, правова держава: загальна характеристика.
- •36. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •37. Ознаки правової держави.
- •38. Загальна характеристика правового статусу особи.
- •39. Співвідношення прав людини та прав громадянина в Україні.
- •40. Форми демократіїї.
- •41. Поняття та основні ознаки народовладдя.
- •42. Право: поняття та ознаки.
- •43. Право та інші соціальні норми: порівняльна характеристика.
- •45. Функції права.
- •46. Сутність загальносоціальних функцій права.
- •48.Структура права.
- •49. Суб'єктивне право.
- •50.Об'єктивне право.
- •51.Публічне право та приватне право: порівняльна характеристика.
- •52. Матеріальне та процесуальне право. Співвідношення.
- •53. Принципи права та їх класифікація.
- •54. Норми права у системі соціальних норм .
- •55. Система соціальних норм.
- •56. Норма права: поняття, види.
- •57. Ознаки правової норми.
- •58. Норма права та її структура.
- •59. Диспозиція правової норми: поняття та види.
- •60. Санкція правової норми. Поняття та види.
- •61. Гіпотеза правової норми. Поняття та види
- •62. Правотворчість: поняття та види.
- •63. Принципи правотворчості.
- •64. Функції правотворчості.
- •65. Стадії законодавчого процессу.
- •86. Система законодавства та її структура
- •88 Галузі законодавства: поняття та сутність
- •89,Систематизація законодавства та її види
- •90, Кодифікація законодавства.
- •91, Інкорпорація законодавства
- •92, Правові відносини: поняття та їх класифікація
- •93, Зміст правовідносин.
- •94, Суб’єктивне право та юридичний обов’зок як елементи змісту правових відносин.
- •95, Суб’єкти правовідносин: поняття та види
- •96, Правоздатність
- •97, Дієздатність.
- •98, Деліктоздатність
- •99, Правоздатність фізичних та юридичних осіб в Україні
- •100, Дієздатність фізичних та юридичних осіб в Україні.
- •101, Об’єкти правовідносин: поняття та види.
- •102, Юридичні факти: поняття та класифікація
- •103 Реалізація норм права: поняття та форми.
- •104 Дотримання права, як форма реалізації норм права
- •105, Використання права, як форма реалізації норм права.
- •106, Виконання права, як форма реалізації норм права.
- •107, Застосування права, як форма реалізації норм права.
- •108 Акти застосування правових норм.
- •114. Функції тлумачення норм права;
- •118. Правова поведінка: поняття та види;
- •119. Правомірна поведінка: сутність та види;
- •131. Гарантії законності.
- •132. Правосвідомість.
- •133. Елементи правосвідомості.
- •134. Види правосвідомості.
- •135. Функції правосвідомості.
- •136. Правова ідеологія.
- •137. Правова психологія.
- •138. Функції правосвідомості.
- •139.Правовий нігілізм та форми його прояву.
- •140. Правова культура: поняття та зміст.
- •141. Правове виховання: поняття, форми, методи.
- •142. Механізм правового регулювання: поняття та елементи.
- •143. Способи правового регулювання.
- •144. Юридична техніка: поняття та види.
- •145. Види юридичного процесу.
- •146. Правова система: поняття та елементи.
- •147. Поняття типу правової системи та критерії об’єднання правових систем держав у правові сім’ї.
- •148. Правова система: поняття та ознаки.
- •149. Романо-германський тип правових систем: загальна характеристика.
- •150. Англо-американський тип правових систем: загальна характеристика.
- •Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •Предмет теорії держави і права.
63. Принципи правотворчості.
Законність правотворчості припускає, що втримування, форма нормативно-правового акту, процедура його прийняття (зміни, скасування) відповідають вимогам законодавства. Так, наприклад, згідно ст.8 Конституції України: «Закони й інші нормативно-правові акти принанимаются на основі Конституції України й повинні відповідати їй».
Демократизм правотворчості характеризується участю суб'єктів права (громадян, профспілок і ін.) у правотворческом процесі (наприклад, обговорення проектів нормативних актів, висування альтернативних проектів нормативних актів, референдуми - вищий прояв демократизму правотворчості); вираженням у встановлених нормах права (правилах поведінки) волі більшої частини населення (з урахуванням прав інтересів меншостей); участю (безпосереднім, непрямим) всіх галузей державної влади в правотворческой діяльності (наприклад, підготовка законопроектів урядом, пропозицій по вдосконалюванню законодавства судовими інстанціями, правозастосовними органами).
Науковість правотворчості припускає підготовку проекту нормативного акту на основі щирих знань про об'єктивні потреби розвитку суспільства, і держави, про реальної політичної, соціально-економічної й т.п. ситуації в країні, про можливості, межі, доцільність і т.д. правового регулювання відповідних суспільних відносин.
Професіоналізм правотворчості пов'язаний з участю в правотворческой діяльності на всіх її стадіях компетентних фахівців (юристів, економістів, соціологів, керівників, політологів і т.п.), професійні знання яких сприяють підвищенню якісного рівня створюваних нормативних актів (наприклад, проводиться правова експертиза нормативного акту фахівцями Мін'юсту). Антипод правотворческому професіоналізму - правотворческий дилетантизм.
Гласність правотворчості виражається в його інформаційній відкритості для суспільства, висвітленні правотворческой діяльності засобами масової інформації (однак, у ряді випадків, в інтересах суспільства й держави, національної безпеки проводяться відповідно до вимог законодавства, наприклад, закриті засідання Верховної Ради України, приймаються постанови уряду із грифом «секретно»).
Плановість правотворчості пов'язана з наявністю державного плану законодавчих робіт (наприклад, в Україні постановою Верховної Ради України від 15.08.1999 р. №976-XIV затверджена «Державна програма розвитку законодавства України до 2002 року). Правотворческое планування вказує на офіційні пріоритети в роботі Законодавця, усуває правотворческую поспішність, спричиняється продуману, погоджену підготовку законів і підзаконних актів якісно більше високого рівня.
64. Функції правотворчості.
Основні функції правотворчості:
1. Функція первинного регулювання суспільних відносин (розробка і прийняття нових правових норм) діє в тих випадках, коли суспільні відносини раніше не регулювалися і вперше виникла необхідність у їх регулюванні. Наприклад, лише з розвитком космічних досліджень з'являється космічне право; із переходом України на шлях розвитку ринкових відносин виникла необхідність у створенні нових законів: про біржу, приватизацію та ін.;
2. Функція відновлення правового матеріалу (скасування, зміна або доповнення до чинних норм) припускає заміну тих законів, що застаріли, не відповідають потребам суспільного розвитку. При цьому важливо не займатися відновленням заради відновлення, оскільки стабільність є кращою, ніж зміни, тим більше зміни без особливої необхідності. Коли ж суспільні потреби змінюються, суспільство потребує такого законодавства, яке адекватно відбивало б ці потреби. Тоді настає необхідність у створенні нових кодексів, законів, вносяться зміни і доповнення до відповідних законодавчих актів;
3. Функція заповнення прогалин у праві, тобто усунення повної або часткової відсутності в чинних нормативних актах необхідних юридичних норм.