- •1.Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •2.Предмет теорії держави і права.
- •3.Методи теорії держави і права.
- •4.Функції теорії держави і права.
- •5.Призначення теорії держави і права у відношенні до галузевих юридичних дисциплін.
- •6.Співвідношення теорії держави і права з іншими суспільними науками,що вивчають державу і право:філософією,соціологією і т.П
- •7.Структура теорії держави і права.
- •8.Передумови виникнення держави.
- •9.Ознаки держави.
- •10.Суверенітет держави та його види.
- •11.Основні теорії походження держави.
- •12.Сутність формаційного підходу до зясування історичних типів держави.
- •13.Сутність цивілізаційного підходу до зясування історичних типів держави.
- •14.Державна влада;поняття та ознаки
- •15.Функції держави.
- •16.Класифікація функцій держави.
- •17.Форма здійснення функцій держави.
- •18. Форми держави:поняття та види.
- •19.Форма державного правління:поняття і види.
- •20. Президенська республіка та її особливості.
- •21.Парламенська республіка та її особливості.
- •22.Змішана республіка,її особливості та види.
- •23. Республіканська форма правління.
- •24. Форма державного устрою: поняття та види.
- •25. Унітарна держава: поняття та особливості.
- •26. Федеративна держава: поняття та особливості.
- •27. Політичний режим та його види.
- •28. Демократичний політичний режим, його сутність та роль в побудові правової держави.
- •29. Механізм держави.
- •30. Державний апарат: сутність та призначення.
- •31. Принципи організації і діяльності державного апарату.
- •32. Значення держави в політичній системі суспільства.
- •33. Політична система суспільства та її елементи.
- •34. Орган держави: поняття та види.
- •35. Соціальна, правова держава: загальна характеристика.
- •36. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •37. Ознаки правової держави.
- •38. Загальна характеристика правового статусу особи.
- •39. Співвідношення прав людини та прав громадянина в Україні.
- •40. Форми демократіїї.
- •41. Поняття та основні ознаки народовладдя.
- •42. Право: поняття та ознаки.
- •43. Право та інші соціальні норми: порівняльна характеристика.
- •45. Функції права.
- •46. Сутність загальносоціальних функцій права.
- •48.Структура права.
- •49. Суб'єктивне право.
- •50.Об'єктивне право.
- •51.Публічне право та приватне право: порівняльна характеристика.
- •52. Матеріальне та процесуальне право. Співвідношення.
- •53. Принципи права та їх класифікація.
- •54. Норми права у системі соціальних норм .
- •55. Система соціальних норм.
- •56. Норма права: поняття, види.
- •57. Ознаки правової норми.
- •58. Норма права та її структура.
- •59. Диспозиція правової норми: поняття та види.
- •60. Санкція правової норми. Поняття та види.
- •61. Гіпотеза правової норми. Поняття та види
- •62. Правотворчість: поняття та види.
- •63. Принципи правотворчості.
- •64. Функції правотворчості.
- •65. Стадії законодавчого процессу.
- •86. Система законодавства та її структура
- •88 Галузі законодавства: поняття та сутність
- •89,Систематизація законодавства та її види
- •90, Кодифікація законодавства.
- •91, Інкорпорація законодавства
- •92, Правові відносини: поняття та їх класифікація
- •93, Зміст правовідносин.
- •94, Суб’єктивне право та юридичний обов’зок як елементи змісту правових відносин.
- •95, Суб’єкти правовідносин: поняття та види
- •96, Правоздатність
- •97, Дієздатність.
- •98, Деліктоздатність
- •99, Правоздатність фізичних та юридичних осіб в Україні
- •100, Дієздатність фізичних та юридичних осіб в Україні.
- •101, Об’єкти правовідносин: поняття та види.
- •102, Юридичні факти: поняття та класифікація
- •103 Реалізація норм права: поняття та форми.
- •104 Дотримання права, як форма реалізації норм права
- •105, Використання права, як форма реалізації норм права.
- •106, Виконання права, як форма реалізації норм права.
- •107, Застосування права, як форма реалізації норм права.
- •108 Акти застосування правових норм.
- •114. Функції тлумачення норм права;
- •118. Правова поведінка: поняття та види;
- •119. Правомірна поведінка: сутність та види;
- •131. Гарантії законності.
- •132. Правосвідомість.
- •133. Елементи правосвідомості.
- •134. Види правосвідомості.
- •135. Функції правосвідомості.
- •136. Правова ідеологія.
- •137. Правова психологія.
- •138. Функції правосвідомості.
- •139.Правовий нігілізм та форми його прояву.
- •140. Правова культура: поняття та зміст.
- •141. Правове виховання: поняття, форми, методи.
- •142. Механізм правового регулювання: поняття та елементи.
- •143. Способи правового регулювання.
- •144. Юридична техніка: поняття та види.
- •145. Види юридичного процесу.
- •146. Правова система: поняття та елементи.
- •147. Поняття типу правової системи та критерії об’єднання правових систем держав у правові сім’ї.
- •148. Правова система: поняття та ознаки.
- •149. Романо-германський тип правових систем: загальна характеристика.
- •150. Англо-американський тип правових систем: загальна характеристика.
- •Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •Предмет теорії держави і права.
38. Загальна характеристика правового статусу особи.
Правовий статус особи — це система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов'язків, відповідальності, відповідно до яких індивід як суб'єкт права координує своє поведінку в суспільстві.
Під правовим становищем особи розуміється юридичний статус громадянина. Правовий статус особи без громадянства, іноземного громадянина — самостійні категорії, однак, зважаючи на те що вони формуються на основі правового становища громадянина певної держави, доцільно говорити про правове становище особи в цілому. Поняття «правовий статус особи» і «правове становище особи» є рівнозначними'.
Особа перетворюється на суб'єкта права не автоматично. Вона визнається такою законами держави і насамперед її конституцією. Для успішного реформування суспільства і держави в демократичному напрямку необхідно, щоб правовий статус особи був юридичне чітким, вбирав у себе загальнолюдські досягнення в галузі прав людини.
Громадянство як певний політико-юридичний стан є передумовою набуття індивідом правового статусу громадянина конкретної держави в повному обсязі. Воно визначає формування правового становище особи і особливостей конституційних основ її статусу.
Правосуб'єктність (праводієздатність) належить до умов набуття правового статусу, тому що вона полягає в здатності особи мати права, виконувати обов'язки, нести відповідальність. Однак цим її призначення не вичерпується.Термін «правосуб'єктність» застосовується до суб'єктів права — учасників правовідносин. Термін «правовий статус» вживається для характеристики правового становища особи в цілому. Правосуб'єктність як важливий «опорний» інститут набуття правового статусу фізичною або юридичною особою може бути включена до складу правового статусу. Правовий статус громадянина, іноземця чи особи без громадянства безпосередньо виражає його правосуб'єктність, котру, як записано в Загальній декларації прав людини ООН, зобов'язані визнавати всі держави.
Юридична відповідальність також є елементом правового статусу, що особливо виявляється при аналізі спеціального статусу посадової особи. Вторинність юридичної відповідальності стосовно суб'єктивного юридичного обов'язку не виключає необхідності розглядати її як структурний елемент правового статусу.Структура правового статусу особи може бути представлена у вигляді таких елементів:- правосуб'єктність;- права; -свободи;-обов'язки;- відповідальність.
Види правових статусів особи за суб'єктами:• статус громадян, іноземців, осіб без громадянства, осіб з подвійним громадянством, біженців, українських громадян, що перебувають за кордоном;• статус службових і посадових осіб (депутата, міністра, судді, прокурора, голови обласної державної адміністрації та ін.);• статус осіб, що працюють в екстремальних умовах (на оборонних об'єктах, секретних виробництввх) та ін.
39. Співвідношення прав людини та прав громадянина в Україні.
Права людини і права громадянина є тісно взаємозалежними, однак не тотожними поняттями. Громадянин — людина, яка законом визнається юридичне належною даній державі. Якщо права людини закріплені в міжнародне-правових актах, то права громадянина — у конституції певної держави.
Права людини і права громадянина — близькі поняття, в ідеалі повинні збігатися, оскільки:• здійснення прав людини визначається головним чином забезпеченістю з боку держави. Наприклад, апатриди та інші категорії осіб, що не мають громадянства, знаходяться під захистом законів держави проживання та міжнародного права;
• громадянство — основний канал, через який відбувається здійснення прав людини.
Взаємозв'язок прав людини і прав громадянина підкреслюється тим, що вони у ряді випадків закріплювалися в одному нормативно-правовому акті, наприклад, у Декларації прав людини і громадянина 1789 p., що входить до складу конституційного законодавства сучасної Франції, або в розділі II «Права, свободи і обов'язки людини і громадянина» Конституції України 1996 р.
Розгляд прав людини разом із правами громадянина — підстава для:
• визначення її законних, юридичних можливостей (свобод) у державі;
• встановлення відповідності законодавства країни правам людини.
У дійсності збіг прав людини і громадянина має місце далеко не скрізь.