Практичне заняття №1 тема: Теоретичні основи управління ризиками

Мета: знати причини необхідності дослідження ризику в діяльності сучасних соціально-економічних систем, основні напрями ризик-менеджменту на сучасному етапі, передумови впровадження ризик-менеджменту в практику управління підприємств в розвинених країнах світу, актуальність і необхідність впровадження ризик-менеджменту в практику управління вітчизняних підприємств, переваги ризик-менеджменту та його вплив на вартість бізнесу; вміти визначати особливості сучасного етапу розвитку ризикології, сформулювати актуальність вивчення основ управління ризиками для економічної діяльності вітчизняного підприємства.

Питання для обговорення

1. Управління ризиками і його роль в управлінні сучасними соціально-економічними системами:

2. Еволюція науки про ризик і її сучасний стан

3. Ризик в умовах централізованої та ринкової економіки.

Питання для самостійного вивчення

1. Ризикологія – сучасна наука про ризик і необхідність її вивчення менеджерами

2. Специфіка ризик-менеджменту в постсоціалістичній та у трансформаційній економіці

3. Нормативно-правова база ризик-менеджменту

Завдання 1. Виконайте реферат на одну із тем:

1. Розвиток поглядів на управління ризиком )

2. Місце ризику в економічній діяльності підприємства

3. Ризик в бізнесі: актуальність та проблеми

4. Концепція прийнятного ризику

5. Ризик як точна наука

Завдання 2. Дайте письмово відповіді на питання:

1. Наслідки ігнорування ризику в сучасному економічному житті

2. Чи зможуть зазнати втрат від ризику державні підприємства, які функціонують в ринковій економіці? Поясніть, яка різниця між державними підприємствами, що працюють відповідно за командно-планової та ринкової економіки з точки зору можливості ризикувати в процесі своєї діяльності.

Завдання 3. Виконайте практичні завдання:

Розгляньте практичні ситуації і дайте письмово відповіді на поставлені питання

СИТУАЦІЯ 1

Директор державного підприємства СРСР та президент приватної фірми США сперечаються про переваги та недоліки двох систем управління економікою – централізованої та ринкової.

“Облишмо інші сторони діяльності в спокої, а от, що стосується ризиків наших і ваших підприємств, - обґрунтовує директор державного підприємства, - то ми маємо разючі переваги. Ваше підприємство від чого тільки не залежить! Змінились ціни чи попит на сировину для вашої продукції – Ви збанкрутували; зменшив уряд мито на імпорт аналогічної продукції – Ви збанкрутували; впровадив ваш конкурент більш досконалу технологію – Ви збанкрутували. Таких факторів я міг би назвати дуже багато. Тобто Ви постійно ризикуєте”.

Президент фірми стояв на такій точці зору, що будь-яке підприємство функціонує в умовах ризику, отже йому нічого не залишалось, як погодитись з представником централізованої системи управління.

“Але ж і ваше підприємство так само може залежати від попиту на продукцію та інших факторів – говорить президент, незнайомий із системою централізованого господарювання, - так що ми тут у рівних умовах”.

“Помиляєтесь, шановний пане президент, - відповідає директор. – Перш за все хочу Вас проінформувати, що ціни як на продукцію, що ми виробляємо, так і на сировину і матеріали, що ми отримуємо, встановлюються заздалегідь і не змінюються в процесі виробництва. А що стосується змін попиту на продукцію, то це нашого підприємства аж ніяк не стосується. Підприємству затверджений план, згідно з яким ми відправляємо продукцію, а підприємства-споживачі її отримують, тому що також мають прийняти продукцію, і перераховують гроші на наш рахунок. Як бачите, ніякі варіації попиту на нас не впливають, ми справно отримуємо гроші, а що буде далі з нашою продукцією, то вже не наша справа. Отже, ми працюємо без ризиків”.

Президент фірми, впевнений до сих пір у неможливості позбутися фактору ризику, був вражений логікою свого опонента, не знайшов переконливих доводів і подумав: "Невже вони дійсно подолали таку біду ринкових відносин як ризик?".

ЗАПИТАННЯ

1. Чию точку зору ви поділяєте?

2. Що б ви відповіли на місці президента фірми?

3. Чи позбавлено підприємство факторів ризику у централізованій економіці?

4. Охарактеризуйте наслідки ризику, пов’язаного з державним підприємством за умов централізованої економіки. Де проявляються ці наслідки?

5. Які фактори ризику, крім описаних, впливають на державні підприємства?

СИТУАЦІЯ 2

У 80-х роках, в період централізованого управління народним господарством СРСР, великий будівельний главк “Главсредуралстрой” отримав від Мінтяжбуду СРСР, якому він був підпорядкований, всі основні планові показники виробничої та фінансової діяльності.

До складу главку входило більше 20-ти підприємств залізобетонних виробів та конструкцій, виробнича потужність яких перевищувала 2 млн. м³. Серед інших показників планувались також норми готової продукції на складах підприємств. Ці норми дорівнювали двотижневому запасу продукції. Для деяких заводів Міністерство підвищувало норми місячного запасу. Зрозуміло, міністерство було зацікавлене в скороченні нормативних запасів, в крайньому випадку, не перевищенні їх, тому, що “замороження” оборотних коштів на складах призводило до значних збитків.

Неодноразові перевірки міністерством стану запасів готової продукції зафіксували наявність запасів на складах заводів Главку на рівні 3-4 квартальної потреби будівельників в залізобетонних виробах і конструкціях. Тобто запас коливався на рівні 1,5 млн. м³ збірного залізобетону. Змиритися з таким становищем Міністерство не могло, ось чому Главк приймав зусилля, спрямовані на зменшення запасів. Були залучені відомі наукові колективи. В результаті досліджень з’явились математичні моделі, критерії оптимізації рівня запасів, методи управління запасами та методичні рекомендації. Крім спроб впровадження результатів досліджень Главк уживав заходи адміністративного характеру з метою різкого скорочення рівня запасів продукції на складах підприємства. Комплекс заходів – наукових, економічних, адміністративних створили ситуацію, в якій майже весь персонал був зацікавлений у зменшенні запасів.

Але як не дивно, суттєвих змін не сталося. Обсяг продукції на складах залишився приблизно на тому рівні. Залишається зробити висновок, що якась невидима рука керувала цим процесом всупереч зусиллям, що були зроблені міністерством та Главком.

ЗАПИТАННЯ

1. Що являє собою “невидима рука” та який механізм її дії?

2. До якого рівня управління належить “невидима рука” – міністерств, главк, підприємство, цех?

3. З якою метою “невидима рука” підтримувала запас продукції на рівні, що перевищував нормативний?

4. В чому полягають протиріччя інтересів з питань управління запасами міністерства та нижчих рівнів управління?