Оцінка ризику експертами
1. В процесі обробки отриманих результатів визначте середній рівень ризику як середнє арифметична (для кожного виду ризику розраховується окремо).
,
де 
- середній рівень ризику k-го виду;
-
рівень ризику, що вказаний i-м експертом;
-
вид ризику;
-
кількість експертів.
2. Ступінь погодженості думок експертів визначається за допомогою коефіцієнту варіації:
Якщо Vk 33 %, думки експертів можна вважати погодженими. Якщо Vk 33 %, потрібно провести додаткові дослідження (повторну експертизу).
Інформаційні джерела
Основна література:1-6,
Додаткова література: 7-11,19, 26, 31, 33-42
Тема 11. Підходи та заходи контролю та фінансування ризику Алгоритм вивчення теми
Вивчення цієї теми доцільно розпочати з комплексу питань, які допоможуть визначити сутність та шляхи фінансування ризику; умови фінансування за рахунок поточного бюджету підприємства, резервних фондів самострахування, кредитних та інвестиційних ресурсів банків та інших фінансових інститутів; статті витрат на доподійне, поточне і післяподійне фінансування ризиків; економічні критерії оцінки ефективності різних методів управління ризиками.
Сутність поняття фінансування полягає у пошуку і мобілізації грошових ресурсів для здійснення превентивних заходів і запобігання збитків при настанні несприятливих подій.
Існують такі шляхи фінансування ризику:
Поточний бюджет підприємства у який закладаються витрати на заходи щодо підвищення безпеки, майбутні витрати на компенсацію збитків, витрати на сплату страхової премії тощо.
Резервні фонди самострахування, які формуються заздалегідь із власних коштів підприємства.
При страхуванні ризиків підприємство одержує доступ до страхових фондів, з яких може бути отримане відповідне відшкодування у випадку настання збитків. З фондів страхових компаній можуть бути також профінансовані попереджувальні заходи, які знижують ймовірність настання страхових випадків.
Для компенсації збитків при настанні надзвичайних ситуацій можуть бути залучені кредитні та інвестиційні ресурси банків та інших фінансових інститутів.
Можлива також державна підтримка із спеціальних бюджетних і позабюджетних фондів, які формуються на випадок настання надзвичайних ситуацій.
Необхідно враховувати наступні статті витрат на фінансування ризику: доподійне, післяподійне і поточне.
Доподійне фінансування ризику полягає у відволіканні частини засобів підприємства на організацію резервних фондів або сплату страхових внесків до того, як відбудуться непередбачені події.
Післяподійне фінансування ризику виникає як необхідність підприємства оплатити збитки, які настали. В інших випадках компенсація збитків буде відбуватися або з резервних фондів, або з інших засобів підприємства.
Поточне фінансування ризику складається з адміністративних витрат на забезпечення несприятливих ситуацій і поточних витрат на компенсацію збитків, впровадження і підтримки комп’ютерних баз даних, оплату роботи експертів, наймання спеціалізованих організацій, які виконують визначені види робіт – оцінку, консалтинг тощо.
2. Підготуватися до практичного заняття №14, для чого потрібно опрацювати основні літературні джерела і підготуватися до розгляду питань для обговорення; опрацювати додаткові літературні джерела і підготувати питання для самостійного вивчення; виконати практичні завдання з теми; підготуватися до тестування і дати відповіді на тести до теми, а також виконати завдання, що стосуються самостійної роботи.
3. Під час практичного заняття Вам необхідно взяти участь у обговоренні основних питань, звернувши увагу на наступні ключові аспекти теми: шляхи фінансування ризику; умови фінансування за рахунок поточного бюджету підприємства, резервних фондів самострахування, кредитних та інвестиційних ресурсів банків та інших фінансових інститутів; статті витрат на доподійне, поточне і післяподійне фінансування ризиків; економічні критерії оцінки ефективності різних методів управління ризиками. Особливу увагу приділити практичній частині заняття під час якої Ви повинні визначити рекомендовану величину резервного фонду підприємства за заданих в ситуації умов.
4. Контроль знань за темою проводиться відповідно до встановлених вимог та критеріїв оцінювання знань студентів як за обговорення основних питань, доповнень, питань для самостійного вивчення так і за виконання практичних завдань, завдань для самостійної роботи, а також за результатами тестування з теми під час практичного заняття.