Інформаційні джерела

Основна література:1-7

Додаткова література: 19, 25, 36-42

Тема 6. Ризик-менеджмент як система управління ризиком Алгоритм вивчення теми

1. Вивчення цієї теми доцільно розпочати з комплексу питань, які допоможуть визначити сутність функціонального та інтегрального підходів до організації ризик-менеджменту, визначення ризик-менеджменту; суб’єкт, об’єкт ризик-менеджменту та їх функції, особливості організації системи ризик-менеджменту та її організаційно-функціональне забезпечення на підприємстві.

На організації (підприємства) в умовах трансформаційної економіки і в період глибокої системної кризи особливо відчутно впливають ризики операційної діяльності, ризики стратегічного характеру та ризики невдалих фінансових операцій. Не маючи методики та механізмів управління ризиками, менеджери все ж так чи інакше приділяють до 60% робочого часу менеджерів на управління ризиковими ситуаціями. Управління ризиками зазвичай зводиться до несистемної реалізації превентивних заходів або до управління процесами по ліквідації наслідків ризиків, які відбулися, що є вкрай затратними методами, які не дають можливості прогнозувати та запобігати збиткам від ризиків в майбутньому.

Наука і практика управління ризиками виробила два основні підходи щодо організації управління ризиками: функціональний і інтегральний.

Функціональний підхід до управління підприємницькими ризиками полягає у тому, що, по-перше, підрозділи компанії самостійно управляють своїми ризиками, і, по-друге, до уваги приймається обмежений перелік ризиків – насамперед фінансові та ті, які можуть бути застраховані.

Основні ознаки функціонального ризик-менеджменту

1. Фрагментований ризик-менеджмент: кожен відділ самостійно керує власними ризиками (відповідно до своїх функцій). Насамперед це стосується фінансового і виробничого підрозділів

2. Дискретний ризик-менеджмент: управління ризиками відноситься до певних етапів діяльності компанії.

3. Обмежений ризик-менеджмент: стосується передусім застрахованих і фінансових ризиків

Протягом останнього десятиріччя XX століття в практиці управління ризиками з'явився новий підхід, який полягає в орієнтації на управління ризиками всієї компанії в цілому. Такий підхід отримав назву інтегрального ризик-менеджменту, стратегічного ризик-менеджменту та ризик-менеджменту в рамках усієї компанії (integrated, strategic, enterprise-wide risk management).

Інтегральний підхід до ризик-менеджменту (стратегічний ризик-менеджмент та ризик-менеджмент в рамках усієї компанії, комплексний ризик-менеджмент) - полягає в орієнтації на управління ризиками всієї компанії в цілому Такий підхід ґрунтується на засадах процесного підходу до управління і має характерні ознаки:

1. Інтегрований, об’єднаний ризик-менеджмент: управління ризиками координує вище керівництво; кожен працівник організації розглядає ризик-менеджмент як частину своєї роботи

2. Безперервний ризик-менеджмент: процес управління ризиками триває безупинно

3. Розширений ризик-менеджмент: розглядаються усі ризики і можливості організації

Одним з правил управління ризиками вказано на необхідність створення спеціального механізму управління ризиками - ризик-менеджменту та його інфраструктури. Разом це представляє з себе систему управління ризиками. Існують різні методи впливу на ступінь та розмір ризику. Найчастіше, такий вплив здійснюється за допомогою особливої стратегії та відповідних прийомів фінансового менеджменту. У сукупності стратегія та прийоми утворюють своєрідний механізм управління ризиком – ризик-менеджмент.

Таким чином, ризик-менеджмент – поняття дуже широке, яке охоплює різні проблеми пов,язані практично з усіма напрямами і аспектами управління. Головні задачі менеджера в даній галузі загальновідомі: знайти область підвищеного ризику, оцінити ступінь ризику, розробити і прийняти заходи, які попереджають ризик, у випадку збитків, прийняти міри до оптимального їх покриття, аналізу і попередження ризику. Ризик-менеджмент – являє собою систему управління ризиком і економічними, а найчастіше фінансовими, відносинами, які виникають в процесі цього управління, це система оцінки ризику, управління ризиком і фінансовими відносинами, які виникають в процесі бізнесу.

Р изик-менеджмент як система управління складається з двох підсистем: керуючої (суб'єкта) та керованої (об'єкта). Схематично це зображено на рисунку 7.1.

Кінцева мета ризик-менеджменту полягає в одержанні найбільшого прибутку при оптимальному, прийнятному для підприємця співвідношенні прибутку та ризику.

Суб’єкт управління в ризик-менеджменті – це спеціальна група людей об'єднана у відділ або окремі функціональні виконавці (фінансовий менеджер, менеджер по ризиках, спеціаліст по страхуванню, аквізитор, актуарій, андеррайтер і інші), які через різні заходи та методи управлінського впливу здійснюють цілеспрямоване функціонування об’єкту управління.

Розрізняють два типи функцій ризик-менеджменту – функції об’єкта управління та функції суб’єкта управління (рис. 7.2.).

Рисунок 7.2 – Функції ризик-менеджменту

Характеристика загальних функцій суб’єкту управління представлена у таблиці 7.1. Функція суб’єкту управління ризик-менеджменту “організація” передбачає визначення органу управління ризиком на господарюючому суб’єкті. Органами управління ризиком можуть бути: фінансовий менеджер, менеджер по ризику або відповідний апарат управління – відділи, сектори, які є структурними підрозділами фінансової служби господарюючого об’єкту.

Таблиця 7.1

Характеристика функцій суб’єкту управління в ризик-менеджменті

Функція	Характеристика
Прогнозування	Розробка на перспективу змін фінансового стану об’єкту у цілому та його різних частин. Це передбачення певної події
Організація	Об’єднання людей, які спільно реалізують програму ризикового вкладення капіталу на ґрунті певних правил та процедур, до яких належить: створення органів управління, побудова структури апарату управління, встановлення взаємозв’язків між управлінськими підрозділами, розробка норм, нормативів, методик і т.ін.
Регулювання	Вплив на об’єкт управління через який досягається стан стабільності цього об’єкта у випадку відхилення від заданих параметрів. Охоплює як правило поточні заходи по усуненню відхилень що виникли.
Координація	Забезпечує єдність відносин об’єкту управління, суб’єкту управління, апарату управління та окремого працівника.
Стимулювання	Мотивування фінансових менеджерів та інших спеціалістів, які зацікавлені у результатах своєї праці
Контроль	Перевірка організації роботи по зниженню ступеня ризику та аналіз результатів заходів по зниженню ступеню ризику

У широкому розумінні організація ризик-менеджменту це система заходів, спрямованих на раціональне поєднання усіх його елементів в єдиний технологічний процес управління ризиком.

Першим кроком організації ризик-менеджменту є створення відповідного підрозділу і визначення його керівника (ідеальний варіант), або визначення особи, відповідальної за управління ризиками на підприємстві. Найчастіше функцію з управління ризиками бере на себе один з заступників вищого керівництва підприємства, якому допомагають відповідні фахівці. Першочерговим завданням для них буде розробка стратегії і принципів управління ризиком на підприємстві, які повинні бути викладені у відповідних внутрішніх нормативних базових документах. Основні етапи процесу організації та реалізації ризик-менеджменту і відповідні види робіт представлені на рисунку 7.3.

Першим етапом організації та реалізації ризик-менеджменту є визначення цілі ризику та цілі ризикових вкладень капіталу. Ціль ризику – це результат, який необхідно отримати, нею може бути виграш, прибуток, доход та інше. Ціль ризикових вкладень капіталу – одержання максимального прибутку.

Другим етапом є одержання інформації про оточуюче середовище. На підставі аналізу цієї інформації можна визначити імовірність настання події і з’ясувати ступінь ризику та оцінити його вартість.

Ступінь ризику – імовірність настання випадку втрат, а також розмір можливих збитків від нього.

Вартість ризику – фактичні втрати підприємця, витрати на зниження розміру цих втрат та їх наслідків.

Рисунок 7.3 - Схема організації і реалізації ризик-менеджменту

На третьому етапі розробляються різні варіанти ризикового вкладення капіталу, проводиться оцінка їх оптимальності шляхом співставлення очікуваного прибутку та розміру ризику. Це дозволяє підійти безпосередньо до четвертого етапу ризик-менеджменту.

На четвертому етапі обирається стратегія та розробляється тактика управління ризиком шляхом вибору прийомів управління ризиком та способів зниження ступеню ризику.

На п'ятому етапі, розробляючи програму дій по зниженню ризику, яка може бути представлена у вигляді комплексного плану дій, слід дотримуватись основних правил ризик-менеджменту, та враховувати психологічне сприйняття ризикових ситуацій.

Прийняття рішень в умовах ризику це не тільки математичний та економічний процес, а ще й психологічний. Саме тому варто враховувати психологічні та соціальні особливості людини: вік, стать, посаду, агресивність, нерішучість, сумніви, самостійність, екстраверсію, інтроверсію і тощо.

2. Підготуватися до практичного заняття №7, для чого потрібно опрацювати основні літературні джерела і підготуватися до розгляду питань для обговорення; опрацювати додаткові літературні джерела і підготувати питання для самостійного вивчення; виконати практичні завдання з теми; підготуватися до тестування і дати відповіді на тести до теми, а також виконати завдання, що стосуються самостійної роботи.

3. Під час практичного заняття Вам необхідно взяти участь у обговоренні основних питань, звернувши увагу на наступні ключові аспекти теми: сутність ознаки та передумови застосування функціонального ризик-менеджменту; сутність та мету інтегрального підходу до організації ризик-менеджменту; суб’єкт, об’єкт та функції ризик-менеджменту; особливості організації системи ризик-менеджменту на сучасних підприємствах. Особливу увагу приділити практичній частині заняття під час якої Ви повинні показати вміння визначати об’єкт та суб’єкт ризик-менеджменту, скласти схему організації ризик-менеджменту на підприємстві; обґрунтувати необхідність відділу ризик-менеджменту та запропонувати його організаційно-структурну схему.

4. Контроль знань за темою проводиться відповідно до встановлених вимог та критеріїв оцінювання знань студентів як за обговорення основних питань, доповнень, питань для самостійного вивчення так і за виконання практичних завдань, завдань для самостійної роботи, а також за результатами тестування з теми під час практичного заняття.