Особливості окремих видів нестандартних уроків

Пошуки удосконалення процесу навчання у загальноосвітній школі ведуться у різних напрямках, зокрема ведеться робота над пошуком шляхів удосконалення форм організації навчального процесу. Урок залишається основною формою організації. Зміна умови функціонування школи і вимог суспільства призводить до того, що традиційні методи і прийоми не завжди дозволяють досягати мети, тому ведеться робота з підвищення ефективності уроку. Одним із можливих шляхів, запропонованих на сучасному етапі є використання так званих «нестандартних уроків».

«Нестандартний урок» – це умовне поняття, яке свідчить про зміну типової дидактичної та методичної структури уроку завдяки застосуванню нових методів або модифікації відомих, зміні звичної організації навчальної діяльності учнів, застосуванню нових технічних засобів тощо. Як правило «нестандартний урок» у порівнянні з традиційним сприймається учнями більш емоційно, стимулює їх активність у пізнавальній діяльності, формує педагогічно доцільні стосунки між вчителем та учнями, зміцнює позитивне ставлення до школи і навчання.

Однак увесь процес навчання не може бути організований лише з використанням «нестандартних уроків». У практичній діяльності вони поєднуються з типовими, причому останнім повинна надаватись перевага.

Урок-лекція

Останнім часом широко використовуються уроки-лекції, на яких викладається значна частина теоретичного матеріалу теми, що вивчається. У залежності від місця лекції у системі навчання і специфіки задач, що вирішуються можливі різні види лекцій.

Інструктивні лекції знайомлять учнів з технологією їхньої майбутньої діяльності, з особливостями виконання окремих дій і способів діяльності. На інструктивних лекціях розглядаються алгоритми розв’язування задач, правила виконання дослідів, плани вивчення понять, способи конструювання правил, законів, теорій; пояснюються методи навчального пізнання.

Лекції теоретичного конструювання навчають школярів систематизувати і узагальнювати свої навчальні результати на теоретичній основі. У якості теоретичної основи на лекції обираються певні концепції, правила, закони, теорії. На лекції учні ознайомлюються із структурою та ієрархією встановленого теоретичного елементу, з методами його конструювання.

Методологічні лекції розкривають характер, структуру і методи наукового пізнання.

Історичні лекції підводять учнів до усвідомлення основних історичних етапів наукового розвитку.

Узагальнюючі лекції демонструють учням результати систематизації їх особистих знань, досягнень, проблем.

Структура лекції визначається вибором теми і мети уроку. Наведемо можливий варіант структури уроку-лекції:

• створення проблемної ситуації при постановці теми, мети і задач лекції;

• її розв’язання при реалізації наміченого плану лекції;

• виділення опорних знань і вмінь, їх оформлення (з використанням пам’ятки «Як конспектувати лекцію»);

• відтворення учнями опорних знань і вмінь за зразком, конспектом, опорним конспектом і т. ін.;

• застосування отриманих знань;

• узагальнення і систематизація вивченого;

• формулювання домашнього завдання, постановка питань для самоперевірки, повідомлення списку пропонованої літератури і переліку завдань із підручника.