Дидактична структура уроку

Дидактичною структурою уроку назвемо сукупність елементів (етапів) уроку і стійких зв'язків, які в певній логічній послідовності об'єднують окремі елементи (етапи) уроку між собою і за­безпечують його цілісність і результативність. Під етапом уроку будемо розуміти логічно завершений відрізок уроку, що характеризується конкретним дидактичним завданням, визначеним харак­тером пізнавальної діяльності учнів, певним способом взаємодії вчителя й учнів. Назва етапу уроку співпадає з його дидактичним завданням. Кожен тип уроку має свою власну дидактичну структуру. Розглянемо і порівняємо їх в залежності від типу уроків.

Структура уроку засвоєння нових знань може виглядати так:

• актуалізація і корекція опорних понять та уявлень;

• повідомлення теми, мети, задач уроку і мотивація навчальної діяльності;

• підготовка до вивчення нового матеріалу через повторення і актуалізацію опорних знань;

• ознайомлення з новим матеріалом;

• первинне обмірковування і закріплення зв’язків і відношень в об’єктах вивчення;

• підведення підсумків уроку;

• постановка домашнього завдання.

Урок засвоєння умінь і навичок має таку дидактичну структуру:

• організація класу;

• перевірка домашнього завдання: актуалізація і корекція опорних знань (підготовчі вправи);

• повідомлення теми, мети і завдання уроку;

• мотивація пізнавальної діяльності;

• вивчення нового способу дій (ввідні вправи);

• первісне застосування набутих знань про способи дії (пробні вправи, коментовані вправи);

• застосування знань у стандартних умовах (тренувальні вправи);

• підведення підсумків уроку;

• постановка домашнього завдання.

Закріплення виявляється не простим повторенням і відтворенням первинно засвоєного, а й стає його збагаченням. Найбільш загальна структура уроку закріплення вивченого така:

• організація класу; перевірка домашнього завдання;

• актуалізація і корекція опорних знань, вмінь та навичок;

• повідомлення теми, мети, задач уроку, мотивація навчання;

• відтворення вивченого і його застосування в стандартних умовах;

• перенесення набутих знань і їх первинне застосування в нових або змінених умовах з метою формування вмінь;

• підведення підсумків уроку;

• постановка домашнього завдання.

Досить часто використовуються уроки застосування знань і вмінь для відтворення і корекції необхідних знань і вмінь; аналізу завдань і способів їх виконання; самостійного виконання завдань; раціоналізації способів виконання завдань; зовнішнього контролю і самоконтролю в процесі виконання завдань. Цим обумовлена така можлива структура уроку:

• організація класу;

• перевірка домашнього завдання;

• мотивація навчальної діяльності через усвідомлення учнями практичної значимості знань і вмінь, які застосовуються, повідомлення теми, мети і задач уроку;

• осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій при виконанні наступних завдань під контролем вчителя;

• узагальнення і систематизація результатів виконання завдань;

• підведення підсумків уроку і постановка домашнього завдання.

Контроль і корекція знань і вмінь здійснюється на кожному уроці. Але після вивчення матеріалу однієї або кількох тем вчитель проводить спеціальні уроки контролю. Слід враховувати принцип постійного наростання рівня знань і вмінь. При такому підході можлива наступна структура уроку:

• організація класу;

• ознайомлення з метою і задачами уроку, інструктаж учнів з організації роботи на уроці;

• перевірка знань учнями фактичного матеріалу і їх умінь розкривати елементарні зовнішні зв’язки в предметах і явищах;

• перевірка знань учнями основних понять, правил, законів і вмінь пояснити їх сутність, аргументувати свої судження і наводити приклади;

• перевірка вмінь учнів самостійно застосовувати знання в змінених, нестандартних умовах;

• підведення підсумків (на даному і наступних уроках);

• постановка домашнього завдання.

Без уроків узагальнення і систематизації знань не можна визнати завершеним процес засвоєння учнями навчального матеріалу. На них виділяються найбільш загальні і суттєві поняття, закономірності, встановлюються зв’язки і відношення між найважливішими процесами, засвоюються широкі категорії понять і їх систем та найбільш загальні закономірності. При цьому мають місце такі структурні елементи:

• постановка мети уроку і мотивація навчальної діяльності учнів;

• відтворення і корекція опорних знань;

• повторення і аналіз основних фактів;

• узагальнення і систематизація понять, засвоєння системи знань і їх використання для пояснення нових фактів і виконання практичних завдань;

• засвоєння провідних ідей і основних теорій на основі широкої систематизації знань;

• підведення підсумків уроку;

• постановка домашнього завдання.

Напрошується висновок, що всю навчальну роботу в школі краще будувати за системою спеціалізованих уроків. Але це, як виявляється, не так просто. Кожна тема потребує мінімум трьох годин. А чи володіє вчитель таким часом? Припустимо, володіє. Але чи кожна нова тема обов’язково потребує цілий урок на первинне ознайомлення? Чи кожну тему треба закріплювати цілу годину? Обов’язково треба кожний раз перевіряти знання? Звичайно ні. Деякі теми потребують на первинне відпрацювання більше одного уроку, а в інших випадках достатньо на закріплення або перевірку знань відвести менше або більше часу.

Якщо суворо слідувати схемі спеціалізованих уроків, закріплення доведеться проводити лише через кілька днів після первинного відпрацювання, а перевірку успішності засвоєння зовсім відсунути на далекий строк. Між тим специфіка матеріалу і психологічні особливості учнів можуть вимагати того, щоб знання закріплювались та засвоєння перевірялось відразу, в самому ході первинного відпрацювання або відразу після пояснення, тобто на тому ж уроці.

Для цього вчитель використовує комбінований урок, з його допомогою намагається вирішити кілька дидактичних задач протягом одного заняття. Ці уроки, як правило, включають такі етапи:

• організація класу; перевірка домашнього завдання;

• ознайомлення з темою уроку, постановка його цілей і задач;

• перевірка знань, вмінь учнів з вивченого матеріалу;

• вивчення нового матеріалу;

• первинне закріплення вивченого;

• підведення підсумків уроку і постановка домашнього завдання.

Це традиційна структура. Наряду з нею використовують і інші види комбінованих уроків. Наприклад, комбінований урок, метою якого є перевірка раніше вивченого і ознайомлення з новим матеріалом, може мати таку структуру:

• перевірка виконання домашнього завдання;

• перевірка раніше засвоєних знань;

• повідомлення теми, мети і задач уроку;

• актуалізація і корекція опорних знань;

• викладення нового матеріалу;

• сприйняття і усвідомлення учнями нового матеріалу;

• осмислення, узагальнення та систематизація знань;

• постановка домашнього завдання.

У шкільній практиці зустрічаються також «парні» комбінації, коли з перевіркою знань, наприклад, можна не поспішати, вивчення нового матеріалу комбінується тільки з наступним закріпленням. В іншому випадку можлива комбінація перевірки з вивченням нового матеріалу, без спеціального закріплення. Не виключений і ще один варіант поєднання перевірки вивченого з минулих тем із закріпленням поточної теми. Ці «парні» комбінації дають додатковий резерв часу (за рахунок третьої ланки, яка випала).

Порівняльний аналіз структури уроків різних типів свідчить про на­явність як спільних, так і характерних етапів уроків різних типів. До обов'язкових етапів уроку відносяться організація класу, повід­омлення теми і мети уроку, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація і корекція опорних знань, підведення підсумків уроку, домашнє завдання. Інші етапи уроку мають специфічні характеристики і зустрічаються лише в тих уроках, тип яких співпадає зі змістом навчальної діяльності, напри­клад, формування умінь, виклад нового матеріалу тощо.