- •Класифікація типів уроків
- •Дидактична структура уроку
- •Суть і завдання елементів дидактичної структури уроку
- •Методична структура уроку
- •Фактори, що впливають на підготовку уроку
- •Дидактичні вимоги до уроку
- •Технологія постановки цілей Способи визначення цілей уроку
- •Способи опису цілей уроку
- •Особливості окремих видів нестандартних уроків
- •Урок-лекція
- •Урок-семінар
- •Уроки-практикуми
- •Урок-залік
- •Урок-дискусія (диспут)
- •Урок-змагання, урок-конкурс
- •Урок-гра
- •Інтерактивне навчання
- •Групові форми навчання
- •Вимоги до вчителя при проведенні нетрадиційних уроків
- •Квадратні корені
- •Підготовка вчителя до уроку, план-конспект уроку.
- •Самоаналіз уроку
- •Приклади планів-конспектів нестандартних уроків Квадратні рівняння
- •I. Оргмомент
- •II. Активізація опорних знань
- •III. Історична сторінка
- •IV. Систематизація та узагальнення знань
- •1. Метод «Карусель»
- •2. Розв'язування вправ
- •V. Самостійна робота учнів
- •VI. Підсумок уроку
- •VII. Домашнє завдання
- •Геометрична прогресія
- •Хід уроку
- •II. Розв'язування прикладних задач.
- •Розв'язання
- •Розв'язання
- •Розв'язання
- •Розв'язання
- •Розв'язання
- •Розв'язання
- •I. Організаційний момент.
- •II. Конкурс «Представлення команд».
- •III. Конкурс «Розминка».
- •IV. Конкурс «Хто швидше».
- •V. Конкурс «Двобій між командами».
- •VI. Конкурс капітанів.
- •Розв'язання
- •Розв'язання
- •VII. Конкурс «Розв'яжи кросворд».
- •VIII. Конкурс «Естафета».
- •Розв'язання
- •IX. Підсумок уроку.
- •Приклади конспектів уроків розроблених з використання «конструктора» уроку
- •Цілі: перевірити і провести корекцію знань, навичок і вмінь з даної теми, підвести підсумок письмової роботи; розвивати вміння самостійно працювати.
- •Хід уроку
- •Хід уроку
Технологія постановки цілей Способи визначення цілей уроку
У педагогічній практиці дуже важливе місце надається постановці і конкретизації цілей. Ця проблема, а саме проблема правильного визначення вчителем мети уроку як навчального заняття є однією з дуже складних педагогічних проблем професійної діяльності вчителя. З визначення мети починається створення проекту, моделі навчального заняття. У тому разі, якщо мету визначено неправильно або недоцільно, то і весь проект зазнає краху.
У педагогічній практиці є усталеними декілька способів визначення мети уроку, а саме – визначення цілей через навчальний зміст; визначення цілей через діяльність вчителя; постановка цілей через внутрішні процеси інтелектуального, емоціонального, особистісного розвитку учня; постановка цілей через навчальну діяльність учнів; визначення цілей навчання через результати навчання, які відображені у діях учнів і які учитель може надійно визначити.
1. Визначення цілей через навчальний зміст. Мету навчального заняття можна визначати через зміст навчального матеріалу. Для вчителя це достатньо простий і зрозумілий спосіб. Такий спосіб постановки цілей дає тільки одне – вказівку на зміст навчального матеріалу. При такому способі постановки цілей важко, а інколи і неможливо судити про досягнення вчителем і учнями даних цілей.
2. Визначення цілей через діяльність вчителя. Цей спосіб є найбільш розповсюдженим у педагогічній практиці. Для вчителя він також цілком зрозумілий. Наприклад: «мета уроку – ознайомити учнів з…», «розповісти про...», «продемонструвати прийоми…", «з'ясувати сутність…», «пояснити залежність...». Цей спосіб постановки цілей – «від вчителя» – повністю зосереджений на власній діяльності педагога і не надає можливості вчителю звіряти свою діяльність з її наслідками, з реальними результатами навчання, бо ці результати метою уроку і не передбачені.
3. Постановка цілей через внутрішні процеси інтелектуального, емоціонального, особистісного розвитку учня. Наприклад: «мета уроку –формувати в учнів уміння …»; «розвивати пізнавальну самостійність учнів у процесі…». Така постановка мети є дуже загальною, не конкретною. Виявляється, що вона швидше стосується навчального предмету, а не навчального заняття.
4. Постановка цілей через навчальну діяльність учнів. Цей спосіб визначення мети – через діяльність учня – дає можливість зрозуміти, чим учень буде зайнятий на уроці, але не дає ніякого уявлення, чого він повинен досягнути за час уроку. У цьому варіанті постановки мети з поля зору вчителя випадає такий важливий момент як очікуваний результат навчання, його наслідки.
5. Цілі навчання формуються через результати навчання, які відображені у діях учнів і які учитель може надійно визначити.
Такий спосіб постановки цілей вважається оптимальним у сучасних розробках з проблем педагогічних технологій.
Процес пізнання можна описувати різними цілями – від запам'ятовування змісту навчального матеріалу і відтворення вивченого матеріалу до дії вирішення навчальних проблем, у ході чого учню необхідно переосмислювати наявні знання, створювати їх нові сполучення з попередньо вивченими законами, закономірностями, ідеями, процедурами, способами дій, а також вдаватися до створення нового.
Таблиця 3
Категорії і типи
навчальних цілей у пізнавальній сфері
Основні категорії навчальних цілей |
Приклади узагальнених типів навчальних цілей |
Знання Дана категорія означає запам'ятовування і відтворення вивченого матеріалу (від конкретних фактів до цілісних теорій). |
Учень знає терміни, знає конкретні факти; знає методи і процедури; знає основні поняття; знає правила і принципи; знає закони і закономірності. |
Розуміння Показником розуміння може служити і перетворення (трансляція, перенос) матеріалу з однієї форми вираження у іншу, «переклад» його з однієї «мови» на іншу; інтерпретація матеріалу учнем (пояснення, стислий виклад або передбачення подальшого ходу, явища, події (передбачення наслідків, результатів). |
Учень розуміє факти, правила і принципи. Інтерпретує схеми, графіки, діаграми. Перетворює словесний матеріал у математичний вираз. Передбачає і описує майбутні наслідки, що витікають з наявних даних.
|
Застосування Уміння використовувати вивчений матеріал у конкретних умовах і нових ситуаціях. Сюди входить застосування правил, методів, понять, законів, принципів, теорій. Відповідні результати навчання вимагають більш високого рівня володіння навчальним матеріалом, ніж розуміння. |
Учень використовує поняття і принципи в нових ситуаціях. Застосовує закони, теорії у конкретних практичних ситуаціях. Демонструє правильне застосування методу або процедури.
|
Аналіз Дана категорія означає уміння розділити матеріал на складові частини таким чином, щоб ясно виступала його структура. Сюди відноситься вивчення частин цілого, виявлення взаємозв'язків між ними, усвідомлення принципів організації цілого. Навчальні результати характеризуються при цьому більш високим інтелектуальним рівнем, ніж розуміння і застосування, оскільки потребують усвідомлення як змісту навчального матеріалу, так і його внутрішньої будови. |
Учень виділяє приховані (неявні) передбачення. Бачить помилки і недоліки в логіці суджень. Наводить різницю між фактами і наслідками. Оцінює значущість отриманих даних. |
Синтез Уміння комбінувати елементи, щоб отримати ціле, відзначене новизною. Таким новим продуктом може бути повідомлення (виступ, доповідь), план дій або сукупність узагальнених зв'язків (схеми для впорядкування даних). Відповідні навчальні результати передбачають діяльність творчого характеру з акцентом на створення нових схем і структур. |
Учень пише невелику творчу роботу. Пропонує план проведення експерименту. Використовує знання з різних галузей, щоб скласти план вирішення тієї чи іншої проблеми. |
Оцінка Уміння оцінювати значення того чи іншого матеріалу для конкретної мети. Судження учня повинні ґрунтуватися на чітких критеріях. Критерії можуть бути як внутрішніми (структурними, логічними), так і зовнішніми (відповідність передбаченій меті). Критерії можуть визначатися самим учнем або задаватися йому ззовні (наприклад, учителем). Дана категорія передбачає досягнення навчальних результатів за всіма попередніми категоріями плюс оціночні судження, що ґрунтуються на ясно окреслених критеріях. |
Учень оцінює логіку будови матеріалу у вигляді письмового тексту. Оцінює відповідність висновків наявним даним. Оцінює значущість того або іншого продукту діяльності, виходячи із внутрішніх критеріїв. Оцінює значущість того або іншого продукту діяльності, виходячи із зовнішніх критеріїв якості. |