6. Пальові роботи. Технологія занурення паль дизель-молотами.

Вибір молота для забивання пальових елементів виконується, виходячи з передбаченої Проектом розрахункової несучої здатності пальового елемента і його ваги.

Необхідна мінімальна енергія удару молота Э визначається по формулі:

, де

Э енергія удару молота, ;

а коефіцієнт, рівний 25 ;

Р розрахункова несуча здатність пальового елемента по ґрунту,

, де (2.2)

К коефіцієнт застосовності молота;

Q_пповна вага молота, кгс;

qвага палі (включаючи вагу наголовника й підбабка), ;

 розрахункова енергія удару прийнятого молота, .

Розрахункове значення енергії удару приймається:

для трубчастих дизель-молотів ,

для штангових дизель-молотів , де

Qвага ударної частини молота, ;

Нфактична висота падіння ударної частини молота, м.

Для дизель-молотів допускається приймати висоту падіння ударної частини молота на стадії закінчення забивання пальового елемента, рівної:

• для трубчастих дизель-молотів 2,8 м;

• для штангових дизель-молотів при вазі ударних частин

• 1250, 1800 й 2500 відповідно 1,7; 2 й 2,2 м.

При виборі молотів варто враховувати їхні технічні можливості по забиванню похилих паль, причому обчислену енергію удару варто помножити на підвищувальний коефіцієнт ДО1. Обраний молот варто перевірити на мінімально припустиму розрахункову відмову пальового елемента. При однаковій енергії удару для забивання залізобетонних пальових елементів перевагу варто віддавати молотам з більшою вагою ударної частини й меншою ударною швидкістю, тому що вони створюють більш низькі напруження в пальовому елементі при забиванні.

6. Пальові роботи. Віброзанурення паль.

Для занурення в піщані ґрунти сталевого шпунта, пустотілих сталевих труб з відкритим кінцем доцільно застосовувати віброзанурювачі, які також варто застосовувати при зануренні паль-оболонок. Кріплення віброзанурювача до пальових елементів повинне бути твердим. Для паль і паль-оболонок варто застосовувати переважно безболтові та такі, що самозакріплюються й самозаклинюються наголовники.

Для установки віброзанурювача на голову пальового елемента при фланцево-болтовому з’єднанні до нього попередньо прикріплюють перехідник-наголовник.

Для забезпечення щільного контакту голови пальового елемента з віброзанурювачем, щоб уникнути руйнування голови пальового елемента по всій площі обпирання, перед встановленням віброзанурювача укладають прокладку із пресованого войлоку товщиною до 1 мм.

Нормальні умови занурення пальових елементів характеризуються амплітудами їхніх коливань не менш 8 мм і швидкістю занурення не менш 5 см/хв. При недостатній ефективності цих мір і зниженні швидкості занурення нижче 2 см/хв варто орієнтуватися на застосування потужнішого віброзанурювача, підмивши або провівши розробку ґрунту в порожнині пальових елементів.

Для сигналізації про виникнення небезпечного для міцності пальового елемента режиму вібрації доцільно використовувати фіксатор порогу сповільнень.

У випадках тяжких умов занурення (відмова при забиванні менш 0,2 см або швидкість віброзанурення менш 2 см/хв) необхідно застосовувати додаткові полегшуючі заходи занурення: лідерне буріння, підмивка, розробка ґрунту усередині паль-оболонок.

Для забезпечення необхідної точності занурення пальових елементів фундаментів руслових опор варто застосовувати напрямні пристосування, конструкція яких визначається типом пальових елементів, місцевими умовами й установлюється Проектом виконання робіт. . .