34. Захист металевих конструкцій мостів фарбуванням. Технологія нанесення покриття. Контроль якості покриття.

ТЕХНОЛОГІЯ НАНЕСЕННЯ ПОКРИТТЯ

Стиснене повітря, призначене для фарбування пневматичним розпиленням, повинно відповідати вимогам ГОСТ 9.010-80.

Перед фарбуванням металоконструкцій слід провести вхідний контроль лакофарбових матеріалів на відповідність вимогам нормативних документів на ці матеріали.

Перед початком кожної робочої зміни слід перевірити:

• умови навколишнього середовища (температуру повітря, відносну вологість);

• температуру точки роси;

• відсутність вологи й масляних забруднень на поверхні, підготовленої для нанесення лакофарбових матеріалів.

Перед нанесенням покривних лакофарбових матеріалів необхідна обов'язкова перевірка якості ґрунтувальних шарів, нанесених на заводі-виробнику. При цьому дефекти в лакофарбовому покритті повинні бути відновлені тими ж лакофарбовими матеріалами, які використовувалися для фарбування металоконструкцій на заводі-виробнику.

Перед використанням лакофарбові матеріали слід перемішати до повного підняття осаду. Приготування робочих сумішей і нанесення лакофарбових матеріалів здійснюють відповідно до Технологічного Регламенту (Технологічний Регламент повинен бути погоджений з Технаглядом Замовника).

КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ЛАКОФАРБОВИХ ПОКРИТТІВ

Загальні вимоги

У завдання інспектора входить ретельний операційний контроль усього технологічного процесу нанесення лакофарбових матеріалів, включаючи:

• якість використовуваних матеріалів;

• працездатність приладів контролю;

• кваліфікацію персоналу;

• відповідність кліматичних умов вимогам Технологічного Регламенту на проведення фарбувальних робіт;

• параметри технологічного процесу;

• якість виконання окремих технологічних операцій;

• дотримання правил техніки безпеки й охорони навколишнього середовища.

Фарбувальне устаткування, прилади контролю, технологічне оснащення, індивідуальні засоби захисту повинні перебувати в працездатному стані, що повинно бути засвідчене у відповідних документах.

Виконавці фарбувальних робіт повинні мати підтверджену документально кваліфікацію, відповідну до виду виконуваної роботи. Увесь персонал повинен мати необхідні знання за технологією виробництва фарбувальних робіт, техніці безпеки й охороні навколишнього середовища.

При оцінці якості пофарбованої поверхні (кожного шару й повної системи покриття) проводиться візуальний огляд усієї поверхні. Окремі випробування й виміри, передбачені технологічною документацією (товщина плівки, адгезія, суцільність, ступінь висихання та ін.), проводяться в таких місцях і з такою частотою, щоб одержати дані про реальні значення вимірюваних параметрів.

На кожному місці проводиться не менше трьох вимірів і розраховується середня величина. Критерії якості пофарбованої поверхні по кожномуконтрольованому показникові повинні бути зазначені в ТехнологічномуРегламенті й рекомендаціях постачальника фарби.

Контроль у процесі нанесення лакофарбових матеріалів

В процесі нанесення лакофарбових матеріалів звичайно контролюються наступні показники:

• суцільність покриття по всій площі поверхні;

• товщинасирогошару;

• товщина сухого шару;

• кількість шарів покриття;

• адгезія;

• ступінь висихання кожного шару покриття перед нанесенням наступного шару.

12.4.15. Перед початком фарбувальних робіт необхідно ще раз проконтролювати стан поверхні. Якщо після очищення пройшло більше 6-ти годин, необхідно переконатися, що стан поверхні відповідає вимогам (див. п. 11.15.12).

Суцільність покриття, тобто рівномірний, без пропусків розподіл лакофарбового матеріалу по поверхні звичайно оцінюється візуально (по покритості) при гарному розсіяному світлі або штучному освітленні.

Однак при формуванні лакофарбових покриттів на відповідальних конструкціях (це повинне бути застережене в Регламенті на вимогу Замовника) суцільність покриття контролюється інструментальним способом  за допомогою детектора суцільності низької напруги.

Товщина покриття. У процесі нанесення лакофарбових матеріалів обов'язково повинна контролюватися товщина плівки кожного шару й загальна товщина покриття. Це можна робити шляхом виміру товщини спочатку мокрого шару, потім (перед нанесенням наступного шару) сухої плівки.

По товщині мокрої плівки можна оцінити приблизно товщину сухої плівки по формулі:

Однак на практиці здійснюють прямий контроль товщини сухої плівки, як пошаровий, так і всієї системи покриття, тому що він дає більш точні величини товщини покриття.

Для виміру товщини покриттів на магнітній підкладці використовуються прилади, що працюють на принципі вимірювання магнітного потоку між магнітом і магнітною підкладкою або сили відриву магніту від магнітної підкладки.

На кожному місці виміру площею близько 0,5 м²проводиться не менш трьох вимірів і розраховується середнє значення. Для розв'язку питання про допустимість товщини покриття звичайно застосовується відоме"Правило 90-10": 90% обмірюваних товщин повинне бути не менше товщини, зазначеної в технологічній документації; 10% обмірюваних товщин повинні бути не нижче 90% від товщини, зазначеної в технологічній документації.

Якщо товщина покриття значно вище зазначеної в документації, то питання про допустимість покриття вирішується зацікавленими сторонами. ПОКРИТТЯ вважається не прийнятним, якщо його товщина більш, ніж у два рази перевищує необхідну.

Ступінь висихання кожного шару покриття контролюється для визначення можливості нанесення наступного шару, контролюється по методиках стандарту ISO 1517 або тактильними методами (дотиком пальців рук).

На практиці користуються такими показниками як "висихання до відлипання" і "висихання на дотик". Під такими вираженнями розуміють:

• " висихання до відлипання " –легеньке натискання на покриття пальцем не залишає сліду й не дає відчуття липкості;

• " висихання на дотик " – ретельне обмацування покриття руками не викликає його ушкодження.

Крім оцінки покриття за зазначеними вище показниками інспектор у процесі контролю повинен візуально оглянути всю поверхню після нанесення кожного шару на предмет виявлення дефектів покриття.