- •5. Офіційно-діловий стиль обслуговує сферу писемних офіційно-ділових стосунків. Розрізняють три його підстилі : канцелярсько-діловий
- •6. Науковий стиль - один з функціональних стилів літературної мови,
- •7. Публіцистичний стиль - функціональний різновид літературної мови,
- •10. До особливостей функціонально-стильової єдності "мова художньої літератури" належать такі :
- •11. Розмовний стиль.
- •12.Конфесійний стиль.
- •13. Норми сучасної української літературної мови. Поняття «мовна норма», «літературна мова». Роль засобів масової інформації в поширенні норм української мови.
- •14. Стилістична диференціація української лексики.
- •15. Стилістичне використання багатозначності. Тропи в різних стилях мови.
- •16. Омонімія як стилістичний засіб. Міжмовна омонімія.
- •17. Паронімія як стилістичний засіб.
- •18. Антонімія в різних стилях мови.
- •19. Стилістичні можливості синонімів
- •20. Місце перифраз у журналістському тексті.
- •21. Стилістичні фігури на основі антонімії та синонімії
- •25. Неологізми, застаріла лексика (історизми, архаїзми) в різних стилях.
- •27. Просторічна, жаргонна, арготична лексика в стилістичному аспекті.
- •28. Розмовна лексика. Діалектна лексика. Роль цих лексичних розрядів у літературній мові. Стилістичні можливості.
- •30. Прислів’я. Приказка. Крилаті вислови. Афоризм. Сентенція. Максима. Парадокс. Ремінісценція. Авторемінісценція.
- •43. Специфіка використання односкладних речень
- •47. Способи передачі чужого мовлення
- •51. Тропи в нехудожніх та художніх текстах.
- •52. Евфемізми, перифрази та їхня роль у тексті
- •53. Антитеза, епітет-оксиморон, антонімічна іронія.
- •56. Стилістичні можливості порядку слів у реченні.
- •60. Поняття мовлення. Якості (ознаки) мовлення і способи їх досягнення
- •62. Поняття культури мовлення.
25. Неологізми, застаріла лексика (історизми, архаїзми) в різних стилях.
У наукових, офіційно-ділових текстах неологізми (від грец. neos - новий і logos - слово, поняття; слова чи звороти на позначення нового поняття1 ) виконують переважно номінативну функцію; в мові художньої літератури їх використання має яскраво виражене стилістичне завдання . У публіцистичному стилі загальномовні неологізми виконують такі функції:
підкреслюють новизну понять, які позначають;
посилюють експресію вислову (Кучмагейт [П. - 2000. - ЗО листопада]. Проковтнемо "Кучмагейт"і не подавимось? [ВЗ. - 2001. - 19 січня]. Бігморди, янукдоти, янукізми, янучари3);
є засобом передавання позитивної чи негативної оцінки автора;
використовуються як засіб нетрафаретного, образного відтворення подій ("ПАРЄбудова". Чи допоможе Україні політичний євроремонт? [ВЗ. - 2004. - 29 січня]);
називають поняття, на позначення якого нема іншого слова в мові, вводячи нову назву в обіг; в замінюють уже наявну назву точнішою, зрозумілішою;
є засобом створення комічного ефекту (А хто ще повірить в український буржуазний кучманізм Романа Федоріва? [П. - 2001. – 18 січня]?.
У художній літературі загальномовні неологізми використовують переважно для відтворення колориту певного періоду в розвитку суспільства, для відтворення колориту доби5 . Індивідуально-авторські неологізми характерні для художніх і публіцистичних текстів. Здебільшого ці неологізми залишаються тільки в мовленні їх автора, хоча окремі з них згодом можуть стати надбанням загальнонародної мови, як це сталося, скажімо, зі словами мрія (автор -М.Старицький), корабели (автор - Ю.Яновський).
У розмовному мовленні неологізми виникають постійно й, ніде не зафіксовані, швидко зникають (Іде бабця з базару. Водній руці-"кравчучка", в іншій -"кучмовоз". Зупиняється під "бігмордою'Л). Тільки інколи вони переходять до літературної мови2 . Є небезпека надмірного захоплення в мові ЗМІ використанням неологізмів. Особливо це стосується нових абревіатур, значної частини з яких інколи не може розшифрувати навіть автор тексту (ВППЖ, USAIDia ін. абревіатури, написані латинським
шрифтом/ На радіо й телебаченні треба вимовляти повністю скорочення, "призначені лише для зорового сприймання"3 (Десять кілометрів, а не десять кими, десять каем, десять кеме). Загалом же "неологізми в мові - це завжди її оновлення, в більшості випадків логічно й стилістично вмотивоване збагачення, мовленнєво-лексична динаміка в мові, вияв її розвитку"4 .
Архаїзми (слова, що вийшли з ужитку, бо витіснені сучасними відповідниками: сущий, піїт) в мові ЗМІ вживають для:
1) відтворення колориту доби;
2) надання текстові піднесеності, урочистості;
3) створення комічного ефекту.
Історизми (слова, що вийшли з ужитку у зв'язку зі зникненням реалій, які вони називали: пристав, кріпак) переважно вживають:
1) для відтворення колориту доби;
2) в суто номінативній функції.
Що ж до використання історизмів "для надання викладові урочистості, піднесеності", "для зіставлення фактів сучасності з подіями, що відбувалися в минулому" та "як опорних слів перифраз"5 , то тут О.Д.Пономарів має на увазі або функції історизмів у художньому мовленні, або часткові, рідкісні випадки вживання цих слів у публіцистичному стилі.
26. Термінологічна лексика. Професіоналізми. Стилістичні можливості цих лексичних розрядів.
Термін- спеціальне слово, яке вживають для точного найменування певного поняття з якої-небудь галузі знань. Термінологічна лексика має забезпечувати точність у передаванні різних спеціальних понять, а тому будь-яка образність або двозначність неприпустима. У термінологічній лексиці відбувається активний процес деметафоризації слів, які стають термінами: фонема, екстраполяція, респондент, асиміляція, монетизація.
Канцеляризм - с л о в о з офіційно-ділового стилю, яке потрапило в невластивий йому контекст (наприклад, у публіцистичний). Треба розрізняти канцеляризми (поза офіційно-діловим текстом) і ділову лексику: довідка, ухвала, згідно із записом у протоколі, розпорядження, держбюджет.
Професіоналізм - слово (чи вислів), властиве мові тієї чи іншої професійної групи, що є просторічним еквівалентом певного терміна: лял -помилка; бублик-кермо; каструля -синхрофазотрон.