56. Стилістичні можливості порядку слів у реченні.

Стилістичні властивості порядку слів у реченні. Прямий

порядок слів-це стилістично нейтральне розташування членів речення. Непрямий, зворотний порядок слів, або інверсія, - це стилістично активнее розташування членів речення.

Тобто порядок слів виконує такі функції:

-Нсинтаксичну (її ще в деяких джерелах називають граматичною)

-Измістову (в інших джерелах - або комунікативна, або семантична)

-Истилістичну (Ці вислови мені не подобаються. Не подобаються

мені ці вислови).

У простому реченні найбільше змістове навантаження має слово,що стоїть на початку (за інверсії) або в кінці речення2 .

Не можна використовувати інверсії без зміни змісту висловлювання:

1. в реченнях, у яких форма підмета й форма прямого додатка збігаються

(форма Зн.в. = формі Н.в)

2. у т. зв. реченнях тотожності (двоскладних реченнях, у яких обидва

головні члени виражені Н.в. іменника

3. в реченнях, у яких один головний член виражений інфінітивом, а

другий Н.в. іменника

4. у реченні з іменника й узгодженого з ним прикметника: Веселий

хлопець (односкладне речення - номінативне).

Місце підмета в реченні перед присудком (у розповідному реченні,коли присудок простий). Але є випадки, коли підмет стоїть після присудкай це не сприймається як інверсія:

1. в авторських словах у середині або після прямої мови;

2. в реченнях, у яких підмет означає відтинок часу або явище природи,процес діяльності, а присудок є дієсловом буття, наявності, виникнення,становлення, перебігу дії тощо.

57. Текст і його ознаки

Текст – це витвір мовленнєвого процесу, що відзначається завершеністю, об'єктивований у вигляді письмового документа, літературно опрацьований відповідно до типу документа, витвір, який складається із заголовка і ряду особливих одиниць (надфразових єдностей), об'єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв'язку, і має певну цілеспрямованість і прагматичну визначеність” (І.Р. Гальперін)

Найістотнішими текстовими ознаками є (А.П.Загнітко):

1) цілісність;

;2) зв'язність;

3) структурна організованість;

4) завершеність.

58. Види та жанри текстів

Текст - це середній елемент схеми комунікації, яку можна уявити у вигляді триелементної структури: автор (адресант) — текст — читач (адресат).

Види текстів:

Текст-розповідь, в ньому про щось розповідається, про якісь події. До такого тексту можна поставити запитання  «Що відбулося?» Такий текст розкриває тісно зв'язані між собою події, явища, дії ,які  відбувалися в минулому або відбуваються в теперішньому часі. Даний тип тексту представляє світ у подіях і діях.

Текст-опис, в ньому розповідається, яким є предмет. До такого тексту можна поставити запитання «Який предмет?» Опис розкриває ознаки предмета, його тимчасові характеристики чи постійні властивості, якості, стани. Найчастіше опис – це картина, що не описує події. Різновидом опису в офіційно – діловому  мовленні виступає  характеристика.

Текст-роздум, в ньому щось доводиться або заперечується. До такого тексту можна поставити запитання «Чому таким є?» Роздум має на меті досліджувати  предмети чи явища, розкрити їхні внутрішні ознаки шляхом аргументації (пояснення). 

Жанри текстів: Аналітичний жанр: стаття, коментарі, рецензія, розслідування! Художньо-публіцистичні: нарис, фейлетон , памфлет! Інформаційний жанр: хроніка, звіт.

59. Координація присудка й простого підмета.

1.З простим підметом присудок координується за граматичними ознаками (тобто координуєтьсяв числі, а в минулому часі та умовному способі й у роді). Коли при підметі є кілька означень, що вказують на різні предмети, а підмет стоїть в однині, то в цьому разі присудок має форму множини (тобто координується за змістом) Коли ж підмет виражений збірним іменником або мислиться як щось єдине, тоді присудок стоїть в однині. При підметі, вираженому іменником спільного роду, форма присудка залежить від статі особи1. З підметами - іменниками чоловічого роду на позначення професій, посад жінок - присудок координується за граматичними ознаками, а не за змістом. Якщо при загальному іменникові є географічна чи умовна назва, то присудок координується з підметом - загальною назвою,а також із підметами - збірними іменниками чи іменниками сукупності -присудок координується за граматичними ознаками. При підметах, виражених невідмінюваними іменниками або абревіатурами, присудок має таку форму, якої вимагає рід і число іменника. Підмети, виражені займенниками хто, що, координують із собою присудок у формі третьої особи однини теперішнього часу, а в минулому

часі та в умовному способі хто вимагає форми чоловічого роду, а що

- середнього.

Субстантивовані прикметники та дієприкметники у функції підмета координують присудок так само, як і іменники. Якщо субстантивується незмінне слово, то присудок має форму третьої особи однини, а в минуломучасі - форму середнього роду.

2. Координація присудка й складеного підмета. Підмет на кшталт "брат із сестрою" координує присудок у формі й однини, і множини.Однина присудка вказує на одного активного суб'єкта дії. Множина присудка вказує на рівноправність двох суб'єктів дії, на їх паритетну участь у виконанні дії. З підметом, що складається із числівника та іменника, присудок

координується в однині й у множині (Це не стосується тільки тих числівників,які закінчуються на один). При іменниках, які позначають назви істот, здебільшого присудок має форму множини, а при іменниках- назвах неістот - форму однини. Якщо до складу підмета входять числівники до десяти (крім один), то присудок частіше має форму множини. Коли використовують числівники на позначення великої кількості, переважає присудок у формі однини. Коли при числівнику є слова років, літ або слова лише, тільки, всього, присудок має форму однини; коли при підметах є постпозитивні означення (зокрема, займенник всі), присудок має форму множини. Форму однини має присудок, коли числівник у складі підмета вказує на приблизну кількість (уживається зі словами на кшталт більше, менше,близько, понад тощо)

Числова частина підмета може бути виражена іменником із числовим значенням (ряд, низка, частина, більшість, меншість, юрба, решта тощо), тоді присудок також має форму однини. Форма однини обов'язкова, коли при іменнику з кількісним значенням є узгоджене означення або в складі підмета

є іменник на позначення абстрактного поняття. Множину тут маємо тоді, коли:

1. друга частина підмета є багатоелементною

2. присудок віддалений від підмета

3. присудки однорідні

Складений підмет може бути виражений словосполученням. Якщо в ньому нема слова у формі Н.в., з яким координується присудок, то присудок стоїть у третій особі однини, а в минулому часі - в середньому роді. Якщо в словосполученні є два іменники в Н.в., то треба додавати слово з родовим значенням, з яким і координувати присудок. При підметах – словосполученнях один одного, один за одним тощо - присудок може мати форму й однини, і множини.

3. Координація присудка й однорідних підметів. За наявності узагальнювального слова присудок координується з ним. При однорідних підметах (без сполучників), виражених формою однини, присудок

стоїть у множині або в однині (за прямого порядку слів - у множині). Множина присудка обов'язкова за прямого порядку слів при підметах - назвах осіб: Іван, Петро пішли додому. З підметами - назвами неосіб -присудок координується за змістом або з найближчим підметом.Ті самі правила регулюють і випадки, в яких підмети вжито з єднальними сполучниками. Якщо передоднорідними підметами є означення, виражене займенником кожний,то присудок має форму однини.За непрямого порядку слів зазвичай використовують форму однини (навіть тоді, коли один з підметів має форму множини). При

однорідних підметах, ужитих із єднальним сполучником ні...ні, присудок може мати форму й однини, і множини.Якщо використано розділові сполучники, то присудок має форму однини:Іван чи Петро пішов додому раніше. Якщо підмети при цьому виражені іменниками різних родів або чисел, то присудок має форму множини. За використання протиставних сполучників присудок координується в числі й роді з найближчим підметом; якщо при підметі є заперечна частка не, то присудок координують

з реальним суб'єктом, дія якого стверджується.