53. Антитеза, епітет-оксиморон, антонімічна іронія.

Антитеза (від грец. antithesis - протиставлення, суперечність) -стилістична фігура, що забезпечує виразність мовлення через контрастне зіставляння протилежних понять, думок, образів; часто її будують, використовуючи антоніми2 : Не ридать, а добувати, хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі (Іван Франко).

Оксиморон, оксюморон (від грец. oxymxron - букв, дотепно-безглузде ) - стилістична фігура, в якій поєднано протилежні за змістом, контрастні поняття, що зумовлює виникнення нового уявлення, спричиняє експресію3 : боголюбний атеїст, тихий грім, сонячний дощ, мовчазний крик.

Прийом   антонімічної  іронії  полягає  в  тому,   що   слово сприймається не в прямому, а в протилежному розумінні, тобто  стає самоантонімом: Розжалобивсь, як вовк над поросям — від'їв ніжки та й  плаче;  Пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст  і  гриву;

54. Односкладні та двоскладні речення

Просте речення, у якому наявні обидва головні члени (підмет і присудок), називаєтьсядвоскладним (Краса нас усьому вчить (О. Довженко)).

Односкладним називається речення, у якому наявний лише один із головних членів — або підмет, або присудок.

Види односкладних речень

1) Означено-особові — речення, головним членом яких є особова форма дієслова, що вказує на виконавця дії, носія ознаки чи стану (Хочу плакати, але замість того завжди сміюся).

2) Неозначено-особові — речення з головним членом-присудком, який відноситься до всіх осіб взагалі або до неозначеної кількості осіб (У школі готуються до свята рідної мови).

3) Узагальнено-особові — речення з головним членом-присудком, що вказує на дію, ознаку чи стан, які можуть стосуватися будь-якої особи в будь-який момент часу. Такі речення вживаються переважно в прислів’ях та приказках (Не брудни криниці, бо схочеш водиці (Нар. тв.)).

4) Безособові — речення з головним членом-присудком, який називає дію або стан, що не мають виконавця або носія, і може бути виражений безособовим дієсловом, дієслівними формами на -но, -то, неозначеною формою дієслова, прислівником, словами нема, не було, не буде, при яких стоїть додаток у родовому відмінку (Так тихо, тихо скрізь (П. Тичина)).

5) Називні — речення з головним членом-підметом, який стверджує наявність, існування предметів чи явищ (Сонячні чудесні міста. Вільні люди (О. Гончар )).

55. Вставлені конструкції в різних стилях мови.

Вставлені конструкції за своїм граматичним статусом є різного роду синтаксичними одиницями, включеними в певну реченнєву (текстову) структуру з метою додаткового повідомлення, пояснення чи уточнення, побіжного зауваження щодо загального висловлювання або окремого його компонента. Вставленим конструкціям не властиво передувати основному реченню. Вони найчастіше функціонують всередині речення. вставлені компоненти, які співвідносні з окремим словом чи словосполученням, нерідко можуть передувати пояснюваному виразу. вставлені компоненти, які співвідносні з окремим словом чи словосполученням, нерідко можуть передувати пояснюваному виразу. За формальними ознаками вставлені конструкції являють собою однослівні, двослівні та багатослівні одиниці, які залежно від їх лексико-граматичної характеристики, дистрибуції основного речення, здатні виконувати різні смислові, експресивно-акцентуаційні функції. Однією з основних функцій вставлених конструкції є власне пояснювальна, тлумачна.