20. Місце перифраз у журналістському тексті.

Перифраз, перифраза (від грец. periphrasis - описовий вислів) - це

описовий зворот мови, поетична фігура, троп, за допомогою якого передають

зміст іншого слова чи вислову2 : цар звірів - лев, біле золото - бавовна,

місто каштанів - Київ. Перифраз - це переносне, описове, образне

найменування предметів; у певних умовах його вживання перифраз

може виступати контекстуальним синонімом. Наближаючись до розгорнених

метафор, перифраз завжди містить у собі якусь оцінку явищ, сприяє

яскравості, виразності їх зображення3 . Перифрази також допомагають

уникнути повторень тих самих слів чи зворотів і цим підвищують стилістичну

якість оформлення думки. М.П.Коломієць та Є.С.Регушевський,

наголошуючи на тому, що "перифрази активно вживаються в усіх функціональних

стилях мови", водночас зауважують: "Найбільш характерні перифрази

для такого мобільного стилю, як публіцистика, мова періодичної

преси".

21. Стилістичні фігури на основі антонімії та синонімії

Синонімія – це повний або частковий збіг значень двох чи кількох слів як одиниць словника у відриві від контексту.

На основі синонімії будують такі стилістичні фігури, як ампліфікація,

градація (клімакс і антиклімакс), плеоназм тощо. ( що це таке, шукаємо в інших питаннях).

Ампліфікація – стилістична фігура, в основі якої нагромадження синонімічних або однотипних мовних одиниць, які сприяють висвітленню зображуваного явища в усіх аспектах

Градація – ґрунтується на розташуванні слів а бо висловів у міру наростання чи спаду їхніх семантичних та емоційно-експресивних якостей. З огляду на це розрізняють градацію висхідну та спадну.

Плеоназм являє собою подвоєння близькозначних лексичних одиниць: тишком-нишком, ждати-чекати, люба-мила, братик-голубчик, цілющий-живущий Антонімія – яскравий показник системності лексики, що упорядковується в різних напрямках відносинами протилежності слів по їхніх семантичних властивостях.

На основі антонімії будують такі стилістичні фігури, як антитеза, оксюморон.

Антитеза (від грец. antithesis - протиставлення, суперечність) - стилістична фігура, що забезпечує виразність мовлення через контрастнее зіставляння протилежних понять, думок, образів; часто її будують, використовуючи

антоніми2 : Не ридать, а добувати, хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі (Іван Франко).

Оксиморон, оксюморон (від грец. oxymxron - букв, дотепно-безглузде ) - стилістична фігура, в якій поєднано протилежні за змістом, контрастні поняття, що зумовлює виникнення нового уявлення, спричиняє експресію:

боголюбний атеїст, тихий грім, сонячний дощ, мовчазний крик.

22. Лексика іншомовного походження та її стилістичне використання.

Зі стилістичного погляду давно засвоєні українською мовою іншомовні запозичення нічим не відрізняються від питомих українських слів.

1 . Широко використовують іншомовні слова в офіційно-діловому, науковому й публіцистичному стилях (як терміни, як компоненти термінологічних словосполучень). Тут вони здебільшого виконують номінативну функцію й не мають стилістичного навантаження, хоча й мають стилістичне забарвлення (відтінок книжності). Крім того, в публіцистичному стилі іншомовні слова виконують такі функції:

• уживаючись у переносному значенні, є засобом іронії, засобом

створення комічного ефекту;

• стають компонентом стилістичних фігур та тропів, зокрема в текстах

контрастного спрямування;

• використовуються для створення піднесеного чи, навпаки, зниженого

забарвлення висловлювання як такі, що справляють враження

більш високих, урочистих, небуденних, "вишуканих" порівняно з

українськими словами;

• є засобом створення образності, певного колориту

У мові художньої літератури іншомовні слова використовують переважно в номінативній функції чи в ролі стилістичного засобу. Іншомовні слова "потенційно несуть у собі колорит книжності", "стилістично цілком вкладаються в систему нехудожніх стилів". У публіцистичних і художніх текстах знерідка для створення колориту зображуваного середовища вживають екзотизми й варваризми.

23. Екзотизми, варваризми та їх стилістичні можливості

Варваризми (від грец. barbarismos - властивий іноземцеві) – іншомовні слова та звороти, що не стали загальновживаними, повністю не засвоїлися в мові: уїк-енд, віва, альма-матер. Варваризми використовують під час описування чужоземних звичаїв, звичок та ін. Часто варваризми зберігають іншомовну графічну форму слова1 : pro domo, vivere memento.

Екзотизми (від грец. e x ö t i k o s - ч у ж и й , іноземний)-слова, запозичені українською мовою з інших мов для позначання реалій життя іншого народу чи країни2 : меджліс, тореадор, гейша, фазенда, сарі, барбекю.

24. Старослов’янізми в сучасній українській мові.

СТАРОСЛОВ’ЯНІЗМИ - стилістичні засоби, що мають виразні ознаки свого старослов’янського походження, використовуються як стилістичний засіб для створення історичного колориту, пафосу або комізму, іронії: глава, врата, возлюби, благословен, ректи: Я єсть народ, якого правди сила ніким звойовна ще не була (П. Тичина).

Досить значну за обсягом, стилістичними функціями і за семантичними ознаками лексичну групу становлять старослов'янізми, тобто слова, засвоєні із спорідненої старослов'янської мови, яка з ІХ ст. виконувала роль єдиної міжнародної літературної мови слов'янства. У Х ст. старослов'янська мова разом із впровадженням християнства стала поширюватись і на території Української Русі.

Засвоєння старослов'янізмів почалося ще в давньоруський період, але й пізніше тривалий час старослов'янська мова не втрачала свого значення: уста, супостат, істина, небеса, Бог, хрест, золото, вождь, святиня, собор, союз, соратник.