19. Стилістичні можливості синонімів

Стилістичні функції лексичних синонімів. Синоніми (від грец.

зупопутоз - однойменний) - це слова, що позначають те саме поняття,

спільні за своїм основним значенням, але відрізняються семантичними

відтінками, або емоційно-експресивним забарвленням, або тим і тим водночас.

- Ідеографічні, або семантичні синоніми. Характерна їх особливість

полягає в тому, що вони, позначаючи те саме поняття, різняться між

собою додатковими значеннєвими відтінками, тобто обсягом семантики,

яка притаманна кожному з них: вік, століття, сторіччя; батьківщина,

вітчизна; основний, головний, істотний, суттєвий, кардинальний.

- Стилістичні синоніми, тобто такі, що мають емоційно-експресивне

забарвлення. Не всі синонімічні ряди, що належать до цієї групи, однотипні.

У деяких з них можуть бути емоційно забарвленими всі слова, а в

інших - одне слово або й кілька з погляду емоційного залишаються нейтральними, решта ж-емоційно-оцінні.

На цій підставі стилістичні синоніми

поділяють на дві групи:

а) синоніми з такого ряду, в якому з нейтральним словом синонімі-

зуються позитивно чи негативно забарвлені емоційні слова: підстава,

рація, сенс, глузд, резон; кущ, корч, купина;

б) усі синоніми одного ряду є емоційно забарвленими й протиставляються

один одному тільки мірою та особливостями емоційності: незграбний,

неповороткий, вайлуватий, тюхтіюватий, вахлакуватий;

п'янкий, хмільний.

- Семантично-стилістичні синоніми. Це такі синоніми, що розрізняються

значеннєвими відтінками, семантичним обсягом, емоційно-експресивним

забарвленням: зразок, взірець; ікона, образ, боги.

Не всі синоніми сучасної української мови однаково поширені в усіх

функціональних стилях.

На цій підставі їх поділяють на дві групи:

а) синоніми загальновживані;

б) синоніми, які вживають у певному функціональному стилі.

Так, до загальновживаних належить іменник суміш, а мішанка і суржик

(суміш жита й пшениці, жита і ячменю тощо) поширені лише в розмовному

стилі; загальновживане слово прогрес, а поступ, хода, піднесення

використовують в урочистому мовленні (публіцистичне, поетичне мовлення).

Явище лексичної синонімії безпосередньо пов'язане з полісемією.

Тому в синонімічні ряди об'єднуються не просто слова в усій повноті їх

семантики, а лише мінімальні спільні значення слів. Тільки однозначні

слова синонімізуються в їх повному семантичному обсязі: чернець, монах;

ворона, ґава; парус, вітрило; талісман, амулет. Але багатозначні

слова вступають у синонімічні зв'язки якимось одним із своїх значень2.

У цьому й виявляється зв'язок синонімії з полісемією.

В українській мові є т.зв. контекстуальні синоніми. Скажімо, синонімі-

зуються слова яскравий, виразний, талановитий, вдалий, майстерний,

високохудожній, якщо вони є означеннями до іменника твір.

В українській мові є слова цілком ідентичні за своїм лексичним значенням.

Спільні вони й емоційно-експресивним забарвленням. Такі слова

належать переважно до нейтральної лексики: родина, сім'я; процент,

відсоток; борошно, мука.

Широкі можливості використання синонімів у публіцистичному стилі. Синоніми в публіцистичному й особливо в художньому стилі використовуються для врізноманітнення викладу, для

уникнення монотонності, набридливих повторів.

Отже, можна говорити про такі функції синонімів у публіцистичному

тексті:

• функція урізноманітнення контексту, зумовлена прагненням уникнути

повторень;

• функція взаємного або перехресного уточнення, за якої кожен із

синонімів деталізує інший;

• функція посилювання; уточнювально-посилювальна функція, за якої

вживання синонімів сприяє підкресленню, виокремленню якоїсь

риси зображуваного тощо .

Компонентами синонімічного ряду можуть бути перифрази та евфемізми.На основі синонімії будують такі стилістичні фігури, як ампліфікація,

градація (клімакс і антиклімакс), плеоназм тощо.