10. До особливостей функціонально-стильової єдності "мова художньої літератури" належать такі :

• єдність комунікативної й естетичної функцій;

• багатостильовість;

• художньо-образна конкретизація як основна загальна специфічна

стильова риса;

• широке використання зображально-виражальних засобів;

• перетворення безобразних мовних елементів на систему художньо-образного бачення світу;

• виявляння творчої індивідуальності автора;

• використання зі стилістичною метою для створення місцевого коло­

риту, для мовної характеристики персонажа діалектизмів, жаргонізмів, професіоналізмів, просторічних слів;

• використання образних засобів мови - звукової організаці ї мовлення, експресивно-стилістичного забарвлення слова;

• використання в художньому контексті двоплановості слова, яке є номінативно-комунікативною одиницею й водночас засобом створення художньої яскравості , створення образу.

Змістовому наповненню кожної галузі знань відповідає "мінімальний набір лексичних і граматичних категорій та елементів, необхідних для спілкування у вузькій сфері діяльності й опису певної предметної галузі". У сучасних лінгвістичних дослідженнях для позначення цієї сукупності спеціальних мовних засобів слугує низка термінів: "мова науки" (і техніки), "спеціальна мова", "мова спеціальності", "професійна мова", "фахова мова", "підмова", "метамова", "субмова", "мова спеціального призначення" (МСП), "функціональний стиль" тощо. Термін мова в цьому контексті вживають у значенні найменування системи спеціальних лексичних одиниць, що виступають "основним засобом, матеріалом і водночас предметним результатом комунікативної діяльності людей в спеціальних сферах" .

Названі термінологічні відповідники з певним узагальненням можна вважати синонімічними, проте вибір того чи того терміна залежить від позиції дослідника, розуміння ним цього поняття, а також намагання заглибитися у специфіку предмета.

Підмову журналістики розуміємо як особливий функціональний різновид загальнолітературної мови, що складається з сукупності мовних і позамовних засобів, які використовують у сфері журналістики і співвідносять з науково-професійними поняттями журналістикознавства. Підмова журналістики характеризується специфічними особливостями на різних рівнях і використовується для фіксації, збереження, переробки, передачі і сприйняття спеціальної (журналістикознавчої) інформації. До неї входить як журналістикознавча термінологія, що розвивається і переходить у терміносистему, так і термінологічна лексика.

Терміни мова спеціального призначення (МСП) журналістики, підмова журналістики, спеціальна лексика журналістики, спеціальна мова журналістики в нашому дослідженні вживаємо як контекстуальні синоніми. Щодо такого розуміння МСП виходимо з наукових положень, запропонованих В. Даниленко (1977) та П. Денисовим (1993).

11. Розмовний стиль.

Розмовна функціонально-стильова сфера протиставляється книжним

стилям. До ї ї характерних особливостей відносимо насамперед:

спонтанність мовлення;

- використання позамовних засобів (міміка, жести тощо);

- використання позалексичних засобів (інтонація - фразовий та емфатичний

наголос, паузи, темп мовлення, ритм тощо);

- широке використання розмовно-побутової лексики й фразеології,

лексики емоційно-експресивної;

- переважне використання простих речень;

- використання вставних слів різних видів, розривання речень вставними

конструкціями;

- застосування еліптичних і неповних речень;

- уживання слів-звертань, слів-речень;

- повтори слів;

- використання приєднувальних конструкцій;

послаблення й порушення форм синтаксичного зв'язку між частинами

висловлювання.