15.Педагогічне спілкування, структура

Педагогічне спілкування визначається в психології як взаємодія суб’єктів педагогічного процесу, здійснювана знаковими засобами і спрямована на значимі зміни властивостей, станів, поведінки й індивідуально-значеннєвих утворень партнерів.

Педагогічне спілкування є основною формою здійснення педагогічного процесу. Його продуктивність визначається, насамперед, цілями і цінностями спілкування, що повинні бути прийня­ті всіма суб’єктами педагогічного процесу як імператив їхньої індивідуальної поведінки.

Ціль педагогічного спілкування полягає як у передачі суспільного і професійного досвіду (знань, умінь, навичок) від педагога учням, так і в обміні особистісними характеристиками, пов’яза­ними з досліджуваними об’єктами і життям у цілому. У спілкуванні відбувається становлення індивідуальності як учнів, так і педагогів. Специфіка педагогічного спілкування полягає в тому, що в ході його реалізації здійснюється комплексний вплив педагога на того, кого навчають, таким чином, аби забезпечити ефективне навчання, виховання і розвиток особистості

В індивідуально-груповому педагогічному спілкуванні з однієї сторони виступає педагог, а з іншого боку — клас чи студентська група. У психологічній структурі індивідуально-групового спілкування можна виділити кілька етапів:

Підготовка педагога до спілкування. Вступ у педагогічний контакт і початковий момент взаємодії з групою. Організація й управління спілкуванням у ході проведення заняття (уроку, лекції, семінару

• Структура процесу професійно-педагогічної взаємодії:

- моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап);

- організація безпосереднього спілкування в момент початкової взаємодії (комунікативна атака);

- управління спілкуванням у ході педагогічного процесу;

- аналіз спілкування, що відбулося, і моделювання подальшого спілкування.

16.Особистісні особливості педагога, які ускладнюють педагогічне спілкування

Незважаючи на загальновідому істину «переконливість педагога не пропорційна голосності його голосу», багато педагогів використовують у педагогічному спілкуванні саме вульгарний лемент. Не так рідко педагогічне спілкування підміняється по­вчальним марнослів’ям учителя, що викликає в учнів тільки одне бажання: скоріше дочекатися його кінця.

На серйозну увагу заслуговують рекомендації В. А. Сухом­линського про способи спілкування на заняттях. Він виступав проти зайвого порушення психіки учнів підвищенням тону, напруженістю, проти перевантаження мови вчителя інформацією, проти непотрібних повторень і питань.

Неправильне педагогічне спілкування породжує страх, непевність, послаблення уваги, пам’яті, працездатності, порушення динаміки мови і, як наслідок, появу стереотипних висловів школярів, тому що у них знижується бажання й уміння думати самостійно, збільшується конформність поведінки. Кінець-кінцем породжується стійке негативне ставлення до вчителя, а тому і до пред­мета. Така «пригніченість» предметом — насправді ж учителем — для деяких школярів триває роками. Відчуження замість радості. І це буває на уроках мови і літератури, історії й математики..!

Розглядаючи особливості педагога, що стають перепоною в спілкуванні, розглянемо риси стилів педагогічного спілкування в авторитарному та ліберальному стилях, що є двома крайнощами у стилях педагогічного спілкування: авторитарний (жорстке управління і всеосяжний контроль, що породжує наказовий тон,різкі зауваження, відбір учнів для групових робіт проводить учитель, учням не дозволяють висловлювати свої погляди, критичні зауваження, проявляти ініціативу, тим більше претендувати на рішення що їх стосуються, наслідок – відсутність творчої активності, страх, стандартизація дій, учні бачать невіру викладача в них), ліберальний (учні не бувають, задоволені роботою в подібній групі, хоча на них і не лежить ніякої відповідальності, а робота скоріше нагадує безвідповідальну гру, відбувається зняття викладачем з себе обов’язків щодо навчання своїх підопічних).

БАРЄРИ В СПІЛКУВАННІ, які створюються за рахунок особливостей вчителя: соціальний (навмисне демонструє перевагу над учнем і свій соціальний статус.), смисловий (неадаптоване до особливостей сприйняття школярами мовлення учителя, надмірна його насиченість незрозумілими словами, науковими термінами. Це знижує їх інтерес до матеріалу, створює дистанцію у взаємодії), естетичний (несприйняття співрозмовником зовнішнього вигляду, особливостей міміки педагога), емоційний (є наслідком невідповідності настрою, негативних емоцій, що деформують сприймання), морально-психологічний барєр (виникає внаслідок принизливо-насильницьких дій щодо учнів), психологічний ( закритість спілкування на основі попереднього негативного досвіду).