13. Циклічність управління мотиваційними процесами в навчанні. Використання методів та прийомів мотивації навчання на кожному етапі мотиваційного циклу.

Процес мотивації, як і процес навчання взагалі, є циклічним. Під циклом навчання слід розуміти всю сукупність дій викладача та тих, хто навчається, що призводять останніх до засвоєння певного фрагмента змісту освіти із заданими показниками, тобто досягнення поставленої мети. Мотиваційний цикл утвор системою всіх заходів щодо управління мотивац процесами. Повноцінний мотиваційний цикл скл з таких етапів: вступно-мотиваційного (викликання похідної мотивації), підтримувального (підтримка та підсилення мотивів, що виникли), завершального (забезпечення мотивації на подальше вивчення навчального матеріалу). Отже, мотивація має здійснюватися на всіх етапах навчального процесу.

До методів мотиваційної діагностики належать: спостереження, опитування (анкетування, бесіда, інтерв’ю, тестування) тих, хто навчається, експертна оцінка, експеримент. Розглянемо особливості кожного з методів.

Спостереження — навмисне, систематичне й цілеспрямоване сприйняття та фіксація різних проявів мотивації (ставлення до навчання, емоції, що виявляються під час учіння тощо) тих, хто навчаєтьсяОпитування — отримання інформації про об’єктивні чи суб’єктивні факти зі слів респондентів (опитуваних), якими є ті, хто навчається, що стосується окремих видів мотивації (наприклад мотиву досягнення) або певної сукупності мотивів.Тестування тих, хто навчається (англ. test — іспит, випробування) дає можливість, з одного боку, визначити психологічні якості, наприклад здібності, вподобання тощо, з іншого діагностувати (перевірити) знання, вміння, навички, рівень засвоєння яких разом з іншою інформацією уможливить висновки щодо мотивації навчання тих, хто навчається. Основними видами тестів, які використовують у психодіагностиці, є тести інтелекту, досягнень, креативності (творчих здібностей), а також проективні та особистісні тести. Експертна оцінка здійснюється за допомогою спеціальних експертних методик, відповідно до строго визначеної процедури, із залученням колег-викладачів або інших спеціалістів-експертів, психологів..Експеримент. Цей метод дослідження є найнадійнішим способом отримання ймовірної інформації. За допомогою його той, хто навчає, спеціально організовує у природних або у штучних умовах взаємодію між тим, хто навчається, та експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить.

14. Активізація навчальної діяльності в процесі сприйняття, осмислення та запам’ятовування навчального матеріалу.

Активізація навчальної діяльності

реально виявляється в забезпеченні

умов, за яких активізується психічна

сфера учня, насамперед — його пізнав

альні процеси (увага, відчуття,

сприйняття, пам’ять, мислення). Первинним компле

ксним психічним процесом, який зустрічає навчальну інформацію, до якої було привернуто увагу, є сприйняття. Знання

механізмів сприйняття дає змогу надавати навчальний матеріал в оптимальний спосіб і

тим самим пришвидшувати й коригувати процес засвоєння. До прийомів активізації сприйняття слід віднести:

• астосування різноманітних засобів прямої наочності: натуральних — реальні предмети і явища; модельованих — штучні копії реальних об’єктів — макети, моделі тощо; помірне і доречне застосування засобів наочності;використання всього спектра відчуттів (зорових, слухових, кінестетичних, нюхових, смакових, дотикових) або окремих їх комбінацій;урахування розмірів аудиторії при розробленні засобів наочності висока якість виконання модельованих і зображених засобів наочності;удалий словесний супровід засобів наочності (незаважання спостереженню);наведення прикладів, яскравих фактів (розмовний тон, життєвість ситуацій);використання епітетів, звичайних порівнянь і аналогів;ілюстрація положень науки подіями сучасності із використанням прикладів з техніки, літератури, історії, повсякденного життя;словесний опис ситуації, пейзажу, картини, людини тощо;

Наступна група прийомів і методів активізації навчальної діяльності пов’язана з таким пізнавальним психічним процесом як пам’ять.

Прийоми довільного запам’ятовування можна об’єднати у дві групи: основані на виявленні внутрішніх зв’язків, наявних у самому матеріалі, що запам’ятовується, і основані на привнесенні зовні штучних зв’язків у запам’ятовуваний матеріал.

До засобів активізації пам’яті учня в процесі навчання відносять:

Засоби, що сприяють мимовільному запам’ятовуванню: незвичайність, неочікуваність образів, що запам’ятовуються; поєднання різних видів пам’яті (словесно-логічної, образної, рухової, емоційної);найкраще запам’ятовується початок і кінець повідомлення, головне і цікаве для людини;розбиття складної інформації на структурні одиниці, порції, логічно пов’язані поміж собою і їх засвоєння в межах одного заняття, без тривалої перерви; Засоби, що сприяють довільному запам’ятовуванню:свідомі, вольові зусилля того, хто навчається, усвідомлення ним корисності навчального матеріалу; виявлення внутрішніх зв’язків, наявних у самому матеріалі; привнесення зовні штучних зв’язків у матеріал, що запам’ятовується ; запобігання подібності матеріалу, що запам’ятовується (для уникнення плутанини при згадуванні), чіткий розподіл схожих елементів матеріалу; допоміжні, навідні питання.

Засоби активізації мислення: спонукання учнів до осмислення логіки і послідовності застосування викладачем пояснення, побудованого на логічних висновках: індукція (приклад-теорія), дедукція (теорія- приклад), виведення наслідків, теоретичне пояснення, теоретичнезавбачення, аналогія; звертання уваги учня на логіку у викладі матеріалу, його структурування, висновки; навчання учнів тезовому конспектуванню; надання учню пізнавальних завдань, які можуть бути розв’язані в перебігу прослуховування викладунадання різноманітних пізнавальних завдань за наочним матеріалом: пояснити схему, рисунок чи інший засіб; завдання, що починаються дієсловами: «показати»,«підкреслити»,

«знайти схожість чи відмінність»; скласти розповідь за малюнком; створити опорну схему, малюнок, таблицю; у методах самостійного опрацювання навчального матеріалу при роботі з підручником — завдання на осмислення логіки викладу активізація обговорення навчального, роздуми вголос (викладач коментує свої дії);дискусія, ігрова ситуація, експрес-опитування