- •1.Cутність поняття спілкування
- •2.Функції спілкування
- •Структура спілкування
- •3.Різновиди барєрів на шляху оптимального спілкування
- •4.Особливості вербальної комунікації
- •5.Суттєві особливості процесу слухання як складника мовленнєвої діяльності
- •7.Інтерактивна сторона спілкування
- •8.Розподіл ролей у взаємодії за Берном
- •9.Моделі поведінки партнерів у взаємодії: асертивна, маніпулятивна, актуалізаторська та конфліктна
- •10.(8,9)Групова взаємодія(з попередніх питань)
- •11.Сутність поняття соціальна перцепція. Психологічні механізми соц. Перцепції
- •12.Ефекти соціальної перцепції: «первинності», «новизни», «ореолу». Соціальні стереотипи
- •13.Вплив зовнішніх ознак особистості на її сприймання оточуючими. Роль іміджу в міжособистісному сприйманні
- •14.Психологічні механізми саморегуляції
- •15.Провідіні методи та техніки саморегуляції
- •15.Педагогічне спілкування, структура
- •16.Особистісні особливості педагога, які ускладнюють педагогічне спілкування
- •17.Стилі педагогічного спілкування
- •18.Ділове спілкування. Особливості
- •19.Форми ділового спілкування
- •«Психологія діяльності та навчальний менеджмент»
- •2. Характеристика навчання як спільної діяльності. Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.
- •3. Функції управління навчанням: планування, організація, стимулювання та контроль.
- •4.Ціль діяльності. Основні види цілей. Фактори формування цілей
- •5.Навчальні цілі та їх специфіка. Правила постановки цілей навчання. Типові помилки визначення навчальних цілей.
- •6.Поняття таксономії навчальних цілей. Типи навчальних цілей.
- •7.Поняття змісту освіти та характеристика його основних компонентів.
- •Рівні засвоєння навчальної інформації
- •9.Планування занять. Основні етапи заняття.
- •10.Методи і прийоми навчання. Класифікація методів навчання. Переваги і недоліки різних видів навчальних методів.
- •11...Мотивація навчання. Види мотивів навчання.
- •12. Мотивування і стимулювання навчальної діяльності: спільне та відмінне, етапи, види, методи, прийоми.
- •13. Циклічність управління мотиваційними процесами в навчанні. Використання методів та прийомів мотивації навчання на кожному етапі мотиваційного циклу.
- •14. Активізація навчальної діяльності в процесі сприйняття, осмислення та запам’ятовування навчального матеріалу.
- •15. Мотивування учнів до навчання: індивідуальні особливості мотивації учіння та її діагностика.
- •16.Поняття організаційні форми навчання. Відміннсть форм і методів навчання. Розвиток організаційних форм навчання
- •17.Умови навчання, місце та роль різних видів умов навчання в організації навчального процесу
- •18.Засоби навчання. Поєднання різних засобів навчання у процесі викладання.
- •20.Психологія оцінювання. Оцінка і відмітка в навчанні. Види та форми оцінок.
- •21.Дидактичний тест. Класифікація тестових завдань. Критерії якості дидактичних тестів. Таблицяяяя
- •23.Основні новоутворення та особливості розвитку особистості на кожному віковому етапі
- •25.Комунікаційний процес і управління навчанням. Хар-ка педагогічної функції комунікації.
Рівні засвоєння навчальної інформації
Під рівнями засвоєння розуміємо різні можливості тих, хто навчається, набуті в результаті переходу змісту навчання у власний досвід (засвоєння).
Рівні засвоєння навчального матеріалу, що пропонує американський вчений Б. Блум, розрізняються в залежності від типу навчальних цілей: когнітивної (знання), афективної (ціннісні орієнтації) і психомоторної (рухові навички). Реалізація кожної навчальної мети здійснюється на різних рівнях засвоєння. Зокрема, для когнітивних цілей рівнями засвоєння є: 1 — знання, 2 — розуміння, 3 — застосування, 4 — аналіз, 5 — синтез, 6 — оцінка. Для афективних: 1 — сприйняття, 2 — реагування, 3 — засвоєння ціннісних орієнтацій, 4 — організація ціннісних орієнтацій, 5 — поширення ціннісних орієнтацій на діяльність. Концепція вітчизняного науковця В. П. Беспалька побудована для доведення необхідності технологічного підходу до навчання, в якому визначення рівнів засвоєння навчальної інформації є ключовим елементом створення конкретної педагогічної технології.
«Учнівський рівень» характеризується здатністю людини розпізнавати, пригадувати раніше засвоєний матеріал на основі повторного знайомства з ним у тексті. Засвоєння на цьому етапі обмежується загальним уявленням про об’єкт, явище і дозволяє учню розпізнавати його в ряду схожих, раніше не відомих об’єктів.
Алгоритмічний рівень характеризується здатністю учня самостійно відтворювати інформацію і застосовувати її в різноманітних типових випадках, що не вимагають створення нової інформації.
Евристичний рівень характеризується здатністю того, хто навчається, відтворювати і перетворювати засвоєну інформацію для обговорення відомих об’єктів навчання і продукування суб’єктивно нової інформації про них, для застосування засвоєної інформації у різноманітних нетипових (реальних) випадках, що вимагають утворення нових методів дії.
Творчий рівень характеризується здатністю учня самостійно використовувати засвоєну інформацію для отримання об’єктивно нової інформації у процесі: а) знаходження і обговорення нових властивостей об’єктів, що вивчаються; б) знаходження і дослідження нових методів діяльності з об’єктами; в) знаходження нових об’єктів, властивостей і якостей.
В. А. Козаков виділяє чотири рівні засвоєння навчального матеріалу за рівнями розвитку конкретних умінь:
запам’ятовування (початкове уміння) — здатність відтворювати терміни, поняття;
розуміння (розвинуте уміння) — здатність інтерпретувати, пояснювати, виділяти;
застосування (високорозвинене уміння) — здатність вирішувати типові задачі в типових умовах;
творчість (найвищий ступінь уміння, чи майстерність) — здатність вирішувати нетипові задачі в нетипових умовах.
Г. О. Ковальчук називає такі рівні навчальної діяльності:
початковий понятійний (фактологічний) репродуктивний , алгоритмічно-дійовий (умовно-професійний) ,творчий (професійний).
9.Планування занять. Основні етапи заняття.
У проектуванні будь-якого заняття розрізняють два етапи: попередній і безпосередній. Попередня підготовка полягає у вивченні тим, хто навчає, спеціальної, методичної і педагогічної літератури, у ретельному ознайомленні зі змістом і вимогами навч програми, з підр і навч посібниками, з досвідом роботи інших учителів, в аналізі особистого досвіду в попередні періоди, у тематичному планув.
Безпосередня підготовка до уроку полягає в конкретизації тематичного планування стосовно кожного уроку, в складанні планів уроків. План уроку (інколи його називають робочим планом уроку на відміну від тематичного плану) необхідний для кожного вчителя. Одначе план — це не єдиний спосіб проектування майбутнього заняття. Існує ще кілька способів, кожен з яких обирають відповідно до преференцій і досвіду педагога, типу навчального заняття, змісту теми: конспект, скорочений план- конспект, картки, тези, сценарій заняття. Серед них найповнішою формою проекту заняття є його сценарій. У теорії й практиці навчального заняття центральним є питання щодо його структури, тобто логічне взаємне розташування і зв’язок етапів, в основі виокремлення яких — логіка процесу засвоєння навчального матеріалу. Таких етапів можна вирізнити 13: організація, перевірка домашнього завдання, мотивування, інформування, первинна перевірка, закріплення, застосування, узагальнення і систематизація, контроль і самоконтроль, корекція, надання домашнього завдання, рефлексія, підсумки. В.А.Онищук називає ще такий компонент, як актуалізація опорних знань, тобто відновлення попередніх знань, необхідних для засвоєння нових. Але в реальному процесі навчання кількість і черговість етапів можуть бути різними залежно від обраного типу заняття. У реальній практиці рідко реалізуються заняття чистих типів, тому найчастіше вирізняють такий тип навчального заняття, як комбінований, на якому вирішують кілька дидактичних завдань. На таких заняттях з набору етапів викладач може створювати найрізноманітніші комбінації: пропускати чи поєднувати кілька етапів, повторювати деякі етапи з різними блоками навчальної інформації і паралельно реалізовувати різні етапи з різними підгрупами учнів.