20.Психологія оцінювання. Оцінка і відмітка в навчанні. Види та форми оцінок.

оцінювання — це встановлення рівня відповідності реальних результатів навчання еталонним

Оцінка відбиває результати контролю і є інтерпретацією і формалізацією результатів оцінювання. За її допомогою визначають рівень відповідності результатів діяльності учня нормам. Варіанти способів оцінювання дістали назви: нормативний, порівняльний і особистісний. Можливі різні види представлення нормативної, порівняльної й особистісної оцінок:

1. словесна (письмова чи усна) — вираз оцінки на словах:

схвалення чи осуд, рецензія, критика, характеристика,

обґрунтування, пояснення, вимова;

2. рухова — вираз оцінки за допомогою різноманітних жестів: хитання головою, поплескування по плечах, потискування руки, аплодування та інше;

3. умовна позначка (відмітка) — вираз оцінки за допомогою

умовного знака: традиційна цифрова відмітка, бали рейтингу, + / -, зараховано/незараховано;«незадовільно», «задовільно», «добре», «відмінно»);

4. предметні заохочення (нагороди, призи, грамоти, премії) і покарання (штрафи, «жовті» та «червоні» картки, вилучення з гри).

Часто «оцінка» та «відмітка» вживаються як рівнозначні поняття. Поняття «оцінки» ширше, ніж поняття «відмітки» як кількісне відображення оцінки. Крім того, «оцінка» не завжди дістає відбиття у відмітці і, може виявитися у похвалі словом, жестом, міміці, короткому судженні, догані, оцінювальному вислові.

Отже, контроль є одним із найважливіших компонентів процесу навчання.

Парціальна оцінка — це початкова форма педагогічної оцінки, яка стосується окремого знання, вміння або окремого акту поведінки. Фіксована оцінка відображає проміжні або завершальні успіхи студента, має більш узагальнений і синтетичний характер. інтегральна оцінка — це педагогічна характеристика, що формується на підставі парціальної та фіксованої оцінок. За засобом пред ’явлення (презентації) оцінка може бути прямою й опосередкованою. Пряма оцінка — це та, що безпосередньо спрямована на особу, яку оцінюють. Опосередковане оцінювання здійснюється через іншого студента або через оцінку одногрупників. До головних недоліків процесу контролю й оцінювання можна віднести такі: 1)використання оцінки як засобу тиску на учнів, що створює напружену обстановку в навчанні; 2)перебільшення ролі оцінки, яка стає головним мотивом і стимулом навчання, що відсуває на другий план навчально-пізнавальні мотиви, деформує мотиваційну сферу учнів і спотворює весь навчальний процес; 3)відображення в процесі контролю й оцінювання зовнішніх кон’юнктурних моментів, що не сприяє формуванню особливої відповідальності учнів за свою навчальну діяльність та її результати;

застосування в процесі контролю переважно зовнішньої оцінки, тобто оцінки педагога, що зменшує питому вагу самоконтролю та самооцінки в навчальному процесі й перешкоджає формуванню звички вчитися самостійно.

21.Дидактичний тест. Класифікація тестових завдань. Критерії якості дидактичних тестів. Таблицяяяя

під дидактичним (педагогічним) тестом розуміють підготовлений згідно із певними вимогами комплекс стандартизованих завдань, що дають змогу виявити в учасників тестування компетенції, які піддаються певному оцінюванню за заздалегідь встановленими критеріями. за способом формулювання завданьТАБЛИЦЯ

За способами оформлення відповідей найпоширенішими є такі форми тестових завдань:закрита форма; завдання на відповідність; завдання на правильну послідовність; відкрита форма

У впровадженні тестового контролю не слід забувати також про перевіряння якості тестів. Основними параметрами якості тестів загалом вважають валідність і надійність. Валідність тесту визначається насамперед тим, наскільки повно і точно тест охоплює матеріал навчальної програми (окремої або одночасно декількох тем), наскільки він відповідає навчальним планам. Під валідністю також розуміють відповідність того, що проектувалося перевірити, і того, що було перевірено насправді. Інколи замість знань з конкретної дисципліни дидактичний тест перевіряє загальний кругозір, ерудицію. Надійність тесту полягає в тому, наскільки точно він може «виміряти» знання учнів. «Надійний» тест має показувати однакові або близькі результати за повторного обстеження, в аналогічних групах. За повторного обстеження тест має давати аналогічні результати для сильних, посередніх і слабких за успішністю учнів.

22.Основні освітньо-вікові категорії та їх характеристика

Поняття освітньо-вікових періодів відображає зв’язок вікових особливостей людини із системою інституційної освіти

Поєднання вікових особливостей з освітньою системою нашої країни зумовлює виокремлення таких освітньо-вікових періодів:

1. Дошкільний вік (від 3-х до 6—7 років)

2. Молодший шкільний вік (від 6—7 до 11 років)

3. Середній шкільний вік (від 11 до 15 років)

4. Старший шкільний вік (від 15 до 18 років)

5. Студентський вік (від 18 до 23 років)

6. Дорослі (від 23 років до кінця життя)

У дошкільному віці триває розвиток особистості дитини. Формується потреба у визнанні, почуття власної гідності, усвідомлення власної статевої належності, усвідомлення себе в соціальному просторі Позитивним результатом розвитку дитини у цьому віці є переживання нею почуття прихильності, ніжності і любові на аналогічні почуття дорослих (передовсім батьків); реалізація власної потреби в авторитеті та повазі, розуміння з боку близьких та значущих для нього осіб; прагнення взаємодіяти з ровесниками на рівних.

Молодший шкільний вік Найважливіша риса цього періоду — це те, що в цьому віці дошкільник стає школярем У цьому віці дитина прагне самоствердження в таких видах діяльності, які суспільно оцінюються і охоплюють сфери життя, які раніше були недоступними для дитини.Дитина не лише готова прийняти нову соціальну позицію, а й прагне її. Дитина прагне, щоб її розуміння, оцінка навколишнього, ставлення до нього збігалися з розумінням, оцінкою й ставленням дорослого

Середній шкільний вік з’ являються елементи дорослості, в результаті перебудови і розвитку організму, самосвідомості, взаємин із дорослими і ровесниками, мотиваційно-емоційної сфери, морально-етичних норм, пізнавальної та навчальної діяльності. Значущість підліткового періоду визначається тим, що в ньому вияскравлюються моральні та соціальні спрямування особи­стості, розвиток яких триває у старшому шкільному віці у цей період бурхливо розвивається самосвідомість. Підліток прагне пізнати власну особистість. Зростає особистісна незалежність та здатність самоуправляти власною поведінкою

Старший шкільний вік це процес стабілізації особистості, завершення формування сталих поглядів на світ і своє місце в ньому, особистісного і професійного самовизначення. Молода людина перебуває у пошуку самовизначення. Виникає Відчуття самотності, переживання власної непотрібності, унікальності, зумовлені віковими суперечностями становлення особистості

Студентський вік досягають максимуму свого розвитку не тільки фізичні, а й психічні властивості та процеси: сприймання, увага, пам’ ять, мислення, мовлення, емоції та почуття. це період завершення формування морально-етичної сфери, становлення і стабілізації характеру

Дорослілюдина досягає розуміння відповідальності як за власне життя, власні рішення, власні дії та вчинки, так і за долю близьких людей. Доросла людина постає перед необхідністю вирішувати безліч складних соціальних завдань, долати життєві випробування. зростання особистісної автономності людини, її свободи, можливості реалізуватися, виявляти творче ставлення до дійсності та власного життєвого шляху