1. Психологія як наука.

2. Педагогіка як наука.

3. Поняття про психіку. Види психічних явищ.

4. Розвиток психіки й поведінки живих істот.

5. Будова і функціонування нервової системи людини.

6. Центральна, периферійна та вегетативна нервова система.

7. Фізіологічні механізми сну.

8. Психічне здоров’я та його забезпечення.

9. Свідомість, функції свідомості.

10. Етапи розвитку самосвідомості.

11. Концепція З.Фройда, Д.Узнадже, К.Горні, К.Юнга

12. Несвідоме, передсвідоме та підсвідоме.

13. Захисні механізми психіки.

14. Форми прояву несвідомого.

15. Поняття і класифікація психічних процесів людини.

16. Поняття, властивості, види уваги.

17. Поняття, властивості відчуттів.

18. Поняття, властивості, види сприйняття.

19. Поняття, процеси, види та розвиток пам’яті.

20. Мислення, його види, форми та операції.

21. Поняття і види емоцій.

22. Воля і вольові якості особистості.

23. Поняття і класифікація психічних станів.

24. Стани неспання: когнітивні, афективні, вольові.

25. Феноменологічні стани: виникнення, прояв, регуляція.

26. Поняття „людина, „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”.

27. Вітчизняні теорії особистості.

28. Психологічна структура особистості.

29. Біопсихічні властивості особистості.

30. Психосоціальні властивості особистості

31. Зарубіжні теорії особистості.

32. Поняття і види темпераменту, походження теорії темпераменту.

33. Поведінкові властивості та регулювання прояву темпераменту.

34. Прояв темпераменту в навчальній та професійній діяльності.

35. Задатки та здібності, види здібностей.

36. Обдарованість, талановитість, геніальність.

37. Інтелект, функції і структура інтелекту. Характеристики інтелекту.

38. Коефіцієнт інтелекту (IQ), тести інтелекту.

39. Креативність, творчі здібності.

40. Поняття характеру, підходи до розуміння характеру.

41. Риси і типи особистості.

42. Акцентуації характеру.

43. Локус-контроль особистості.

44. Мотиваційна сфера особистості: поняття, структура.

45. Потреби, види потреб.

46. Мотиви і процес мотивації.

47. Спрямованість особистості та її види.

48. Мотивація навчання і професійної діяльності.

49. „Я-образ”, „Я-концепція” як ядро особистості.

50. Самооцінка та рівень домагань.

51. Розвиток особистості, його ознаки, фактори, умови та напрямки.

52. Діяльність та її структура.

53. Види і типи діяльності.

54. Спільна діяльність. Становлення спільної діяльності в онтогенезі.

55. Поняття та функції спілкування в життєдіяльності людини

56. Сторони та види спілкування.

57. Міжособистісні стосунки та їх оптимізація.

58. Соціально-психологічна установка та соціальна перцепція.

59. Психологічний вплив на іншу людину в процесі взаємодії.

60. Соціальна група: поняття, класифікація, структура.

61. Статус і роль людини в групі: поняття, види, взаємозв’язок.

62. Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.

63. Самопочуття людини в групі, соціально-психологічна атмосфера та клімат.

64. Конфлікт: сутність, структура, класифікація.

65. Види конфліктів та шляхи їх розв’язання.

66. Взаємозв’язок освіти, навчання, виховання і розвитку особистості.

67. Система освіти в Україні: стан і перспективи.

68. Парадигми та моделі освіти.

69. Самоосвіта особистості.

70. Навчальна діяльність та її особливості.

71. Процес і структура навчання.

72. Поняття про спільну діяльність.

73. Функції управління навчанням.

74. Особливості самоуправління у навчанні.

75. Функції сауправління.

76. Управління спільною діяльністю навчання.

77. Рівні та функції управління навчанням.

78. Самостійна робота студента: мета, організація, поради для самопідготовки.

79. Робота на лекціях. практичних і семінарських заняттях: мета, організація, поради для самопідготовки.

80. Часовий контроль як основа планування, проблеми часового контролю.

81. Завчасне планування та облік повсякденної діяльності.

82. Контроль та зворотній зв’язок в навчанні: поняття, структура, види, форми та методи.

83. Оцінка та відмітка. Суб’єктивізм в оцінюванні.

84. Принципи і правила успішного контролю в навчанні.

85. Модульний контроль: поняття, поради і рекомендації з підготовки.

86. Екзаменаційний контроль: поняття, поради і рекомендації з підготовки.

1.Психологія як наука.

Психоло́гія (від грецького ψυχή (psyché) — душа, дух; λόγος (logos) — вчення, наука) — наука, що вивчає психічні явища (мислення, почуття, волю) та поведінку людини, пояснення якій знаходимо в цих явищах.

Психологія як наука має особливості, що відрізняють її від інших дисциплін. У науковому вжитку термін “психологія” вперше з'явився у XVI ст. З XIX ст. психологія стає самостійною експериментальною галуззю наукових знань.

предметом вивчення психології є Насамперед психіка людини і тварин, що включає багато суб'єктивних явищ. За допомогою одних, таких, наприклад, як відчуття і сприйняття, увага і пам'ять, уява, мислення і мова, людина пізнає світ. Тому їх часто називають пізнавальними процесами. Інші явища регулюють її спілкування з людьми, безпосередньо керують діями і вчинками. їх називають психічними властивостями і станами особистості; до їх числа включають потреби, мотиви, цілі, інтереси, волю, почуття й емоції, схильності і здібності, знання і свідомість. Крім того, психологія вивчає людське спілкування і поведінку, їхню залежність від психічних явищ і, навпаки, залежність формування і розвитку психічних явищ від спілкування і поведінки.

Основні розділи психології як науки

Загальна психологія Психологія особистості Акмеологія –Геронтопсихологія –Психологія творчості (самотворчості) –Диференціальна психологія –Психофізіологія –Історія психології –Історична психологія –Етнопсихологія – Психологія культури –Соціальна психологія –Психологія праці ––Політична психологія –Юридична психологія –Психологія управління –Педагогічна психологія –Медична психологія Психодіагностика і прогнозування –

2.Педагогіка як наука.

Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική — майстерність виховання) — наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини — про зміст, форми і методи виховання, освіту і навчання.

Основними категоріями педагогіки є: формування особи, виховання, освіта, навчання

До XVII ст. педагогіка розвивалась у лоні філософії, що була тоді майже всеохоплюючою системою наукових знань. Але розвиток матеріального виробництва і духовної культури, зростання у зв'язку з цим ролі освіти і школи, розширення та ускладнення навчально-виховної діяльності й збагачення відповідного фахового досвіду зумовили виокремлення педагогіки в самостійну науку.

Предмет педагогіки — особлива сфера суспільної діяльності з виховання людини, складовими частинами якої є освіта і навчання.

Педагогіка досліджує виховання як свідомий і планомірний процес підготовки людини до життя і праці, розкриває його сутність, закономірності, тенденції та перспективи, вивчає принципи і правила, які регулюють виховну діяльність.

Як і кожна наука, педагогіка покликана теоретично узагальнювати факти, проникати у внутрішню природу явищ, виявляти їх причини, передбачати їх розвиток. Вона аналізує об'єктивні закономірності виховного процесу, досліджує істотні й необхідні, загальні та стійкі зв'язки, причинно-наслідкові залежності в ньому. Їх знання дає можливість правильно будувати педагогічний процес, прогнозувати результати виховання і здійснювати його відповідно до потреб суспільства.

Педагогіка вивчає процеси виховання, освіти і навчання лише у властивих їй межах, розглядає у цих процесах тільки педагогічний аспект. Вона досліджує те, на яких загальнопедагогічних засадах, завдяки яким засобам виховної роботи потрібно будувати виховний процес, освіту і навчання людей різних вікових груп в освітніх закладах, в усіх типах установ, організацій і трудових колективів.