Психологія юридична

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Індивідуальна робота з юридичної психології

ВАРІАНТ № 15

Виконала:

Студентка 4 курсу,

Спец.6402,1 групи,

Вечірньої ф. н.

Гукун Наталія

«Київ – 2012»

1. Злочинність неповнолітніх, є складовою частиною злочинності взагалі, але і має свої специфічні особливості, що дозволяє розглядати її як самостійний об'єкт кримінологічного вивчення. Необхідність такого виділення обумовлюється особливостями соматичного, психічного і морального розвитку неповнолітніх, а також їхньою соціальною незрілістю. У підлітковому, юнацькому віці в момент морального формування особистості відбувається нагромадження досвіду, у тому числі негативного, який може зовні не виявлятися або проявитися зі значним запізненням . Також злочинності неповнолітніх характерні кількісній та якісні характеристики. Дана злочинність у порівнянні з дорослою відрізняється високим ступенем активності, динамічністю. Люди, які встали на шлях здійснення злочинів у юному віці, важко піддаються виправленню і перевихованню і являють собою резерв для дорослої злочинності.

Причини й умови скоєння злочинів неповнолітніми загалом такі самі, що й зумовлюють злочинність дорослих. Це такі самі негативні явища і процеси, що відбуваються у суспільстві на макро- та мікрорівні. Але з урахуванням особи неповнолітнього вони мають певну специфіку, що пов'язана з особливостями соціально негативних потреб та інтересів неповнолітніх правопорушників.

Найхарактернішими властивостями неповнолітніх є їх бажання утвердитись, романтизм, почуття ліктя (згрупованість), інтерес до забороненого "плоду" та ін. Проте головне — напрям цих бажань та інтересів.

Спілкування зі своїми ровесниками – провідний тип діяльності в цьому віці. Саме в спілкування засвоюються норми соціальної поведінки,встановлюються відповідні взаємостосунки, розвивається почуття симпатії чи антипатії. Якщо потреба в спілкуванні реалізується не в сприятливих умовах, а в неформальних підліткових групах і вуличних компаніях, які в якості цінностей сповідують випивку, наркотики, хуліганство і т.п., то воно може стати для підлітка небезпечним криміналізуючим фактором.

У зв’язку з цим необхідно відзначити, що для неповнолітніх характерне здійснення злочинів у складі групи. Це пояснюється кількома причинами:

• Беручи участь у групових діях,підлітки смілішають і нахабнішають( група з аморальними і протиправними позиціями перетворюється на «стадо»);

• Здійснюючи правопорушення, члени групи всіляко «облагороднюють» їх мотиви, викривлено оцінюють поведінку потерпілого;

• У групі відбуваються схвалення здійснених дій і ігнорування власної відповідальності за протиправну поведінку;

• В емоційній сфері підлітків, які здійснили злочин в групі, послаблюється почуття сорому, чутливість до страждань інших людей.

Як правило кримінальну спрямованість групі надають раніше судимі дорослі чи люди юнацького віку, які зловживають наркотиками і ведуть розгульне життя. Саме під їх впливом опиняються підлітки, які ще не сформовані як особистість, часто в пошуках себе в житті, не маючи певного досвіду і обізнаності вони стають жертвами групової злочинності, що тягне за собою пагубні наслідки, як для навколишнього суспільства так і для їх особистості.

Юридична психологія навч.посібн. ред. Бедь В.В. –Львів «Новий Світ-2000», 2009року,-380с.

http://pidruchniki.ws/15840720/psihologiya/yuridichna_psihologiya_-_bochelyuk_vy

2.Психологічна експертиза - дослідження психологічного стану особи, наявності моральних страждань, визначення факту спричинення, характеру та міри фізичних страждань і моральної шкоди, зумовлених індивідуальними особливостями потерпілого, визначення розміру компенсації завданої моральної шкоди у грошовому еквіваленті.

Психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки.

Психологічна експертиза також може бути часткою комплексного експертного дослідження, якщо в слідства чи суду виникають питання, вирішення яких потребує синтезування спеціальних знань з різних галузей науки:

психолого-психіатрична експертиза- визначення психічних аномалій,які суттєво впливають на пізнавальну діяльність осіб, яких обстежують і які можуть бути виявлені тільки на підставі знань психології і психіатрії;

психолого-медико-психіатрична, медико-психологічна та психолого-автотехнічна експертизи – застосовуються для перевірки і виявлення стану здоров’я особи на психічному та біологічному рівнях . До цього переліку належать також психолого-почеркознавча експертиза та психолого-лінгвістична експертиза, що перебувають наразі в стадії наукової розробки.

До психологічної експертизи відноситься також судово-психологічна експертиза,яка вивчає суттєві для кримінальної справи особливості психічної діяльності обвинувачених, потерпілих і свідків; судово-психологічна експертиза емоційних станів,що пов’язана з виявленням у особи,яка вчинила злочин ,сильного душевного хвилювання,стресу і флюстрації; експертиза соціально - психологічних особливостей членів злочинної групи спрямована на виявлення структури злочинного угрупування , визначення ролі кожного її учасника.

Юридична психологія навч.посібн. ред. Бедь В.В. –Львів «Новий Світ-2000», 2009року,-380с.

3. Експерт-психолог повинен поставити такі питання до особи яка стала жертвою зґвалтування:

1. Де і коли сталося діяння?

2. Якщо потерпіла особа раніше була знайома з ґвалтівником, то де і коли познайомилася з ним і які стосунки підтримувала?

3. Які дії були спрямовані в бік потерпілої зі сторони злочинця?

Юридична психологія навч.посібн. ред. Бедь В.В. –Львів «Новий Світ-2000», 2009року,-380с.

3. Розглядаючи дану справу, звернення слідчого до експерта було необхідністю з’ясувати чи має осудність Корецький і чи усвідомлював він свої дії, коли наніс тяжкі тілесні ушкодження громадянину Ж., що спричинило його смерть. В даному випадку повинна провестися комплексна психолого - психітрічна експертиза. Її основним завданням є визначення психічних аномалій ,які суттєво впливають на пізнавальну діяльність осіб, яких обстежують, і які можуть бути виявлені тільки на підставі об’єднаних знань психології і психіатрії, встановлення рівня інтелектуального розвитку.

Для вирішення комплексної психолого-психіатрічної експертизи можуть бути поставлені такі наступні завдання для експерта:

• Визначити тип і вид психічної аномалії під експериментальної особи;

• Визначити чи є у неї такі особливості розумової діяльності,які можуть перешкоджати усвідомленню нею значення протиправних дій і керувати своєю поведінкою і діями в ситуації вчинення злочину;

• Оцінити ступінь впливу особливостей характеру особи, яку обстежують, її акцентуації на реалізацію протиправної поведінки;

• Діагностувати стан афекту у психопатичних особливостей.

Приводом проведення цієї експертизи для слідчого були особливості поведінки Корецького в момент вчинення ним злочину, а саме – підривний характер в даній ситуації та вияв жорстокості.

Результат експертизи оформлюється в письмовій формі і передається слідчому, ознайомившись з якими він застосовує подальші дії у розгляді справи, також висновок надається до суду як об’єкт доказу.

Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Академічний курс. — К.: ВД "Ін Юре", 2004. — 424с.

Основи юридичної психології: Навч. посібник / Н. М. Давидюк. — Чернівці: Рута, 2004. — 60с.

5.Даний процес спілкування на допиті мав успіх з боку слідчого, оскільки він попередньо ознайомився з матеріалами справи та особистими даними підозрюваного з яким мав провести допит,завдяки логічному мисленню і психологічному вмінню проводити бесіду слідчий зумів застосувати психологічний прийом, направлений на створення ситуації, при якій допитуваний промовляється. Слідчий зі свого боку абсолютно не застосовував методи тиску чи обману, що допомогло обвинуваченому бути в розслабленій психологічній формі і не примусово піддатися провокаційній фразі, що змусила розкрити необхідку для справи інформацію.

Психологічний вплив – це комплекс прийомів, що застосовуються під час передачі, опрацювання і використання інформації та викликають відповідну реакцію, яка дозволяє діагностувати психічний стан особи, контролювати перебіг думок, ставлення до фактів зміни її поведінки.

Слідчому потрібно вміти налаштувати до себе допитуваного. Тут важливо проявляти зацікавленість долею підозрюваного, обвинуваченого. Слідчий не повинен бути формальним, байдужим (флегматичним), сухим до долі особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. З іншого боку, слідчому не належить емоційно, з обуренням приймати інформацію від допитуваного як підтримку його позиції, тобто, засуджуючи дії когось. Виважена, справедлива, спокійна, правдива поведінка слідчого, навіть якоюсь мірою співчутлива, сприятиме тому, що допитуваний перейметься почуттям довіри, пошани, поваги до супротивника.

Надзвичайно актуальною є проблема безпосереднього допиту. Слідчому важливо вміти «вистояти» процес допиту. Досить часто процес допиту — це фактично психологічний двобій, але двобій досить специфічний. Обидві сторони «навантажують» одна одну.

Таке навантаження є справою офіційно-формальною. При цьому важливо, аби слідчий не застосував грубості, образ чи будь-якого зриву. Після цього налагодити психологічний контакт буде не просто. У процесуальному розумінні психологічний контакт слідчого з допитуваним можливий у трьохаспектному плані на рівні офіційного і неофіційного спілкування.

Неофіційне спілкування передує допиту і завершує його та багато в чому сприяє ефективності проведення слідчої дії. Слідчий має зацікавити допитуваного так, щоб той очікував приходу слідчого в слідчий ізолятор. Що це має бути за тематика? Потрібно знати автобіографічні дані допитуваного, його інтереси в позитивному ракурсі, вміти використати відповідну тематику. Водночас обстановка допиту має бути спокійною, виваженою, діловою. Необхідно пам'ятати, що завдання слідчого — уміти впливати на допитуваного:

1) по-перше, слідчий має впливати на допитуваного, умовити його давати правдиві показання;

2) по-друге, слідчий має право застосувати емоціогенні подразники (фотографії), методи психологічного, «побутового» гіпнотичного впливу, знову ж таки — в межах законності.

Межу психологічного впливу слідчий не повинен переходити. Психологічний вплив слідчого на допитуваного має бути правомірним і не переростати в насильство. Це означає, що тактичні прийоми слідчого мають бути гнучкими, хисткими, але вони не повинні сковувати, паралізувати волю допитуваного. Залежно від ситуації слідчий має вибирати певні прийоми допиту.

Отже, психічний вплив у процесі досудового слідства - це особлива діяльність слідчого, який має професійні знання і вміння та виконує свої функціональні обов'язки відповідно до норм чинного Кримінально-процесуального кодексу України, іншого законодавства та наукових знань щодо розкриття і розслідування злочинів, застосовуючи психологічну силу до учасників та суб'єктів криміналістичної діяльності. Слідчий може застосовувати також щодо допитуваного психолого-криміналістичний вплив.

Психолого-криміналістичний вплив - це оперативний чи процесуальний візуальний показ учасникові криміналістичної діяльності об'єктів - слідів злочину, інших речових доказів, предметів криміналістичної техніки в ході проведення слідчої дії, які позитивно діють на відповідних осіб, зумовлюючи об'єктивність, правдивість, чим сприяють швидкому і повному розкриттю та розслідуванню злочину.

http://ukraine-diplom.com/60/16205-xarakteristika-osnovnix-stadij-dopitu.html

6.

	a	b	c		a	b	c		a	b	c		a	b	c		a	b	c
1.				18.				35.				52.				69.
2.				19.				36.				53.				70.
3.				20.				37.				54.				71.
4.				21.				38.				55.				72.
5.				22				39.				56.				73.
	a	b	c		a	b	c		a	b	c		a	b	c		a	b	c
6.				23.				40.				57.				74.
7.				24.				41.				58.				75.
8.				25.				42.				59.				76.
9.				26.				43.				60.				77.
10.				27.				44.				61.				78.
	a	b	c		a	b	c		a	b	c		a	b	c		a	b	c
11.				28.				45.				62.				79.
12.				29.				46.				63.				80.
13.				30.				47.				64.				81.
14.				31.				48.				65.				82.
15.				32.				49.				66.				83.
	a	b	c		a	b	c		a	b	c		a	b	c		a	b	c
16.				33.				50.				67.				84.
17.				34.				51.				68.				85.

Відповідно до пройденого мною тесту «16-факторний особистісний опитувальник Р.Б.Кеттелла» можна зробити такий висновок щодо моєї особистості:

Схильна до емоційних переживань, жваво реагую на події, що відбуваються, характеризуюся багатством і яскравістю емоційних проявів. Товариська, люблю працювати з людьми, готова до співпраці.

У спілкуванні відкрита, доброзичлива, легко уживаюся з людьми, схильна до надання допомоги.

Відрізняюся конкретним мисленням, відчуваю труднощі при вирішенні абстрактних завдань.

З боку фактору регуляції поведінки відображається можливість побудови свого майбутнього самостійно,ціле направлено.

Спокійна, розслаблена, в цілому задоволена існуючою ситуацією.

Відрізняюсь напруженим внутрішнім світом, багатою уявою, занурена в себе, поглинена внутрішніми ідеями і фантазіями. Цікавість до мистецьких, теоретичних, абстрактних і світоглядних питань.

Не довіряю людям, схильна бути обережною і підозрілою, чекаю підступу. Імовірно, така поведінка є спробою захисту від неспокою. Не заздрю успіхам інших людей.

Надаю перевагу співпраці в групах, вирішенню питань колективно.

Самооцінка соціальної вмілості відповідає дійсності.

Згідно з факторами :

• Фактор А: "замкнутість - товариськість" - звернений назовні, легкий у спілкуванні, що бере участь афективно (циклотимія).

• Фактор В: "інтелект" - середньо інтелектуально розвинений, конкретно мислить (здатність до навчання).

• Фактор С: "емоційна нестабільність-емоційна стабільність" - емоційно не стабільний, схильний до змін настрою.

• Фактор Е: "підпорядкованість-домінантність" – середні показники вказують на те,що особі притаманна як підпорядкованість так і домінантність,все залежить від ситуації.

• Фактор F: "стриманість - експресивність" - імпульсивно-живий, веселий, але в деяких ситуаціях проявляє стриманість.

• Фактор G: "низька нормативність поведінки - висока нормативність поведінки" - вимогливий до себе, керується почуттям обов'язку, наполегливий, бере на себе відповідальність, добросовісний, схильний до моралізування, воліє працьовитих людей, дотепний.

• Фактор Н: "боязкість - сміливість" - товариський, сміливий, випробовує нові речі; спонтанний і живий в емоційній сфері. Часто буває непередбачуваним, наявність недовіри до людей.

• Фактор I: "жорсткість - чутливість" - слабкий, залежний, недостатньо самостійний, але при роздратуванні проявляється жорстокість.

• Фактор L: "довірливість - підозрілість – недовірливий, сумнівний як до своїх вчинків так і до поведінки інших людей.

• Фактор М: "практичність - мрійливість" – в більшості випадках є практичним, проте не можна сказати що повна відсутність фантазій і мрій.

• Фактор N: "прямолінійність-дипломатичність" - прямий, природний, нехитрий, сентиментальний.

• Фактор В: "спокій - тривожність" - поганий настрій не переважає, похмурі передчуття і роздуми присутні, проте намагається залишатися спокійним.

• Фактор Q 1: "консерватизм - радикалізм" - консервативний, що поважає принципи, терпимий до традиційних труднощів.

• Фактор Q 2: "конформізм - нонконформізм" - залежить від групи, "приєднується", ведений, що йде на поклик (групова залежність).

• Фактор Q 3: "низький самоконтроль - високий самоконтроль" - має тенденцію до сильного контролю своїх емоцій і спільної поведінки. Соціально уважний і ретельний; проявляє те, що зазвичай називають "самоповагою", і турботу про соціальну репутації, але може проявлятися упертість.

• Фактор Q 4: "розслабленість - напруженість" – в більшості випадків розслаблений.