2. Характеристика навчання як спільної діяльності. Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.

Розгляд навчання з позицій теорії управління ґрунтується насамперед на тому, що воно являє собою спільну діяльність. Сп д-сть – це організована с-ма активності індивідів, які цілеспрямовано взаємодіють для створення обєктів матеріальної й духовної культури. Ознаками сп діяльності є: наявність єдиної цілі для всіх учасників, необхідність загальної мотивації, обєднання індивідів, що сприймаються як ціле, розподіл єдиного процесу на окремі операції та закріплення цих операцій за окремими учасниками спільної діяльності, узгодженість дій учасників у просторі і часі., єдиний простір, наявність управління спільною діяльністю. Процес навчання являє собою спільну діяльність багатьох учасників.

Спільна діяльність є невідємним атрибутом суспільства й основою для виховання і навчання. Водночас у процесі індивідуального розвитку людини має відбув становлення її як суб’єкта спільної діяльності. Узгодження спільних дій, організація взаємодії досягаються завдяки спілкуванню, через встановлення вертикальних і горизонтальних каналів формальних та неформальних комунікацій між учасниками педагог. процесу.

Проблема спільної діяльності у психології вивчалася з позиції двох підходів. Згідно з одним, характер перебігу спільної діяльності і взаємовідносини, що виникають при цьому, залежать від таких індивідуальних особливостей її учасників, як особистісні властивості, рівень психічного розвитку, норми поведінки тощо. При такому підході основна увага дослідників спрямовується на вивчення складу групи, психічних особливостей її членів, місця групової роботи у загальному навчальному процесі. Згідно з іншим підходом, зміст і структура спільної діяльності детермінуються як взаємостосунки в групі, так й інтелектуальний особистий розвиток членів групи.

З урахуванням результатів соціально-психологічних досліджень у вітчизняній і зарубіжній науці (Д.Креч, Р.Кратчіфлд, Е.Беллчі, HHОбозов, Р.С.Hемов, А.В.Петровський, А.І.Донцов тощо), можуть бути виділені декілька груп факторів ефективності спільної діяльності, багато з яких є основними компонентами структури психології колективу:

I. Первинні фактори: кількість членів у групі; тривалість існування групи;Kомпозіція (соціально-демографічний, індивідуально-особистісний склад) групи;Oсобенности групової організації, ієрархія рольових статусів;Oкружающая обстановка, фізична, кліматична, ергономічна середу;. Тип групової задачі (її подільність, неподільність, насиченість сенсомоторних, перцептивними, розумовими операціями), ступінь її труднощі (новизна, невизначеність, екстремальність, монотонність);

II. Вторинні фактори: Cтиль керівництва (типові способи управління і спілкування офіційного керівника);. Індивідуально-груповий рівень підготовленості;

Cтиль неофіційного (позитивного і негативного) лідерства; Індивідуальна і групова домінуюча мотивація;Структура соціально-психологічних ролей (внутрішньогрупових, міжособистісних, індивідуальних);

III. Залежні змінні: Ефективність діяльності (продуктивність, якість, надійність) ;Задоволеність членів групи діяльністю і взаєминами, а також своїм становищем в групі (самим собою).