- •1.Cутність поняття спілкування
- •2.Функції спілкування
- •Структура спілкування
- •3.Різновиди барєрів на шляху оптимального спілкування
- •4.Особливості вербальної комунікації
- •5.Суттєві особливості процесу слухання як складника мовленнєвої діяльності
- •7.Інтерактивна сторона спілкування
- •8.Розподіл ролей у взаємодії за Берном
- •9.Моделі поведінки партнерів у взаємодії: асертивна, маніпулятивна, актуалізаторська та конфліктна
- •10.(8,9)Групова взаємодія(з попередніх питань)
- •11.Сутність поняття соціальна перцепція. Психологічні механізми соц. Перцепції
- •12.Ефекти соціальної перцепції: «первинності», «новизни», «ореолу». Соціальні стереотипи
- •13.Вплив зовнішніх ознак особистості на її сприймання оточуючими. Роль іміджу в міжособистісному сприйманні
- •14.Психологічні механізми саморегуляції
- •15.Провідіні методи та техніки саморегуляції
- •15.Педагогічне спілкування, структура
- •16.Особистісні особливості педагога, які ускладнюють педагогічне спілкування
- •17.Стилі педагогічного спілкування
- •18.Ділове спілкування. Особливості
- •19.Форми ділового спілкування
- •«Психологія діяльності та навчальний менеджмент»
- •2. Характеристика навчання як спільної діяльності. Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.
- •3. Функції управління навчанням: планування, організація, стимулювання та контроль.
- •4.Ціль діяльності. Основні види цілей. Фактори формування цілей
- •5.Навчальні цілі та їх специфіка. Правила постановки цілей навчання. Типові помилки визначення навчальних цілей.
- •6.Поняття таксономії навчальних цілей. Типи навчальних цілей.
- •7.Поняття змісту освіти та характеристика його основних компонентів.
- •Рівні засвоєння навчальної інформації
- •9.Планування занять. Основні етапи заняття.
- •10.Методи і прийоми навчання. Класифікація методів навчання. Переваги і недоліки різних видів навчальних методів.
- •11...Мотивація навчання. Види мотивів навчання.
- •12. Мотивування і стимулювання навчальної діяльності: спільне та відмінне, етапи, види, методи, прийоми.
- •13. Циклічність управління мотиваційними процесами в навчанні. Використання методів та прийомів мотивації навчання на кожному етапі мотиваційного циклу.
- •14. Активізація навчальної діяльності в процесі сприйняття, осмислення та запам’ятовування навчального матеріалу.
- •15. Мотивування учнів до навчання: індивідуальні особливості мотивації учіння та її діагностика.
- •16.Поняття організаційні форми навчання. Відміннсть форм і методів навчання. Розвиток організаційних форм навчання
- •17.Умови навчання, місце та роль різних видів умов навчання в організації навчального процесу
- •18.Засоби навчання. Поєднання різних засобів навчання у процесі викладання.
- •20.Психологія оцінювання. Оцінка і відмітка в навчанні. Види та форми оцінок.
- •21.Дидактичний тест. Класифікація тестових завдань. Критерії якості дидактичних тестів. Таблицяяяя
- •23.Основні новоутворення та особливості розвитку особистості на кожному віковому етапі
- •25.Комунікаційний процес і управління навчанням. Хар-ка педагогічної функції комунікації.
2. Характеристика навчання як спільної діяльності. Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.
Розгляд навчання з позицій теорії управління ґрунтується насамперед на тому, що воно являє собою спільну діяльність. Сп д-сть – це організована с-ма активності індивідів, які цілеспрямовано взаємодіють для створення обєктів матеріальної й духовної культури. Ознаками сп діяльності є: наявність єдиної цілі для всіх учасників, необхідність загальної мотивації, обєднання індивідів, що сприймаються як ціле, розподіл єдиного процесу на окремі операції та закріплення цих операцій за окремими учасниками спільної діяльності, узгодженість дій учасників у просторі і часі., єдиний простір, наявність управління спільною діяльністю. Процес навчання являє собою спільну діяльність багатьох учасників.
Спільна діяльність є невідємним атрибутом суспільства й основою для виховання і навчання. Водночас у процесі індивідуального розвитку людини має відбув становлення її як суб’єкта спільної діяльності. Узгодження спільних дій, організація взаємодії досягаються завдяки спілкуванню, через встановлення вертикальних і горизонтальних каналів формальних та неформальних комунікацій між учасниками педагог. процесу.
Проблема спільної діяльності у психології вивчалася з позиції двох підходів. Згідно з одним, характер перебігу спільної діяльності і взаємовідносини, що виникають при цьому, залежать від таких індивідуальних особливостей її учасників, як особистісні властивості, рівень психічного розвитку, норми поведінки тощо. При такому підході основна увага дослідників спрямовується на вивчення складу групи, психічних особливостей її членів, місця групової роботи у загальному навчальному процесі. Згідно з іншим підходом, зміст і структура спільної діяльності детермінуються як взаємостосунки в групі, так й інтелектуальний особистий розвиток членів групи.
З урахуванням результатів соціально-психологічних досліджень у вітчизняній і зарубіжній науці (Д.Креч, Р.Кратчіфлд, Е.Беллчі, HHОбозов, Р.С.Hемов, А.В.Петровський, А.І.Донцов тощо), можуть бути виділені декілька груп факторів ефективності спільної діяльності, багато з яких є основними компонентами структури психології колективу:
I. Первинні фактори: кількість членів у групі; тривалість існування групи;Kомпозіція (соціально-демографічний, індивідуально-особистісний склад) групи;Oсобенности групової організації, ієрархія рольових статусів;Oкружающая обстановка, фізична, кліматична, ергономічна середу;. Тип групової задачі (її подільність, неподільність, насиченість сенсомоторних, перцептивними, розумовими операціями), ступінь її труднощі (новизна, невизначеність, екстремальність, монотонність);
II. Вторинні фактори: Cтиль керівництва (типові способи управління і спілкування офіційного керівника);. Індивідуально-груповий рівень підготовленості;
Cтиль неофіційного (позитивного і негативного) лідерства; Індивідуальна і групова домінуюча мотивація;Структура соціально-психологічних ролей (внутрішньогрупових, міжособистісних, індивідуальних);
III. Залежні змінні: Ефективність діяльності (продуктивність, якість, надійність) ;Задоволеність членів групи діяльністю і взаєминами, а також своїм становищем в групі (самим собою).