74. Валютна позиція банку: сутність, види, порядок управління

Валютна позиція банку-це співвідношення вимог(балансових і позабалансових) та зобов’язань(балансових та позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. За їх рівності позиція вважається закритою, у разі нерівності-відкритою. Відкрита позиція є короткою,якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, і довгою,якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов’язань. При цьому довга відкрита валютна позиція у розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита позиція-зі знаком мінус.

Норматив ризику загальної відкритої(довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як відношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу.

Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті за всіма іноземними валютами. Нормативне значення Н13 має бути не більшим 30%.

75. Формування банками резервів для покриття можливих втрат за кредитними операціями

Комерцiйні банки формують резерв для покриття можливих збиткiв, що можуть бути завдані в результатi його кредитної дiяльностi.    Комерцiйні банки зобов’язані створювати резерви для вiдшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентiв та комiсiй) за всiма видами наданих кредитів у національній та iноземнiй валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб’єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), надані гарантіії та поручительства.    Не створюється резерву за бюджетними кредитами, а також за кредитами та депозитами між установами в системі одного комерційного банку.    Резерв використовується на покриття безнадiйної заборгованостi, яка виникла від кредитної діяльності банку. Розмiр резерву визначається відповідно до загальної суми всiх кредитів, класифiкованих за ступенем ризику і з урахуванням коефiцiєнтів ризику.    Резерв подiляється на резерв під стандартну та нестандартну кредитну заборгованість.    Нестандартна кредитна заборгованість включає в себе кредити пiд контролем, субстандартнi, сумнiвнi, безнадiйнi кредити.      Кошти резерву під стандартну кредитну заборгованість враховуються комерцiйним банком при розрахунку розміру капіталу та відповідних економічних нормативів, установлених Національним банком України.    Визначаючи розмір резерву, комерцiйні банки здiйснюють класифiкацiю виданих кредитів і депозитів та оцiнку кредитних ризикiв з урахуванням таких чинників: фiнансового стану позичальника;погашення позичальником кредитної заборгованостi за основним боргом та процентів за нею.Комерцiйний банк здiйснює оцiнку фiнансового стану позичальника і перспективи повернення кредитів та депозитів перед наданням йому кредиту чи депозиту, а в подальшому—щоквартально.      При визначенні розміру резерву сума заборгованості за кожним позичальником окремо зменшується на вартість: - гарантій (гарантiй Кабінету Міністрів України; гарантiй іноземних банкiв, що мають високий рейтинг надійності); - застави (грошових вкладів i депозитів позичальника, якi розмiщенi у банку, що надає кредити; майна та майнових прав позичальника).

До розміру резерву за кредитами, наданими під заставу державних цінних паперів, включається вартість застави, визначеної договором застави, але не більше реальної (ринкової) вартості. Враховуючи зміни кон’юнктури ринку, комерційний банк зобов’язаний щоквартально, а також при кожній пролонгації кредитного договору переглядати вартість заставленого майна, визначеної договором застави.    Якщо комерційні банки не переглядають вартість заставленого майна відповідно до встановлених строків, резерв формується на всю суму основного боргу за кредитами, незалежно від наявності застави.